Справа № 686/18996/24
Провадження № 1-кс/686/6267/24
25 липня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024240000000697 від 17.06.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
встановив:
Прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт на квартиру АДРЕСА_1 право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_5 , з позбавленням права відчуження та розпоряджання вказаним майном.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 07.03.2024 невстановлена особа, шляхом обману та зловживання довіри, вчиненого в умовах воєнного стану, отримала право власності на квартиру, що розташована в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 .
Відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024240000000697 від 17.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Прокурор зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що 17.02.2009 між ЗАТ «ОКТАНТ» та ОСОБА_6 укладено договір про дольове інвестування у житлове будівництво за №14-ЖГ-69 щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 146 кв.м.
Відповідно до умов цього договору ЗАТ «ОКТАНТ» зобов'язане збудувати і передати ОСОБА_6 у власність об'єкт інвестування (квартиру), а остання зобов'язана забезпечити відповідне інвестування та прийняти його у свою власність.
Згідно із довідкою ЗАТ «ОКТАНТ» за вих. №353 від 03.11.2009, виданої ОСОБА_6 в тому, що згідно з договором №14-ЖГ-69 від 17.02.2009 про дольове інвестування у житлове будівництво по АДРЕСА_2 , останньою проінвестовано 143,05 кв.м..
У зв'язку із банкрутством ЗАТ «ОКТАНТ» та неможливості продовження подальшого будівництва вищевказаного житлового будинку було створено ЖБК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Після цього, ОСОБА_6 дійшла домовленості з головою правління ЖБК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_7 щодо того, що її вищевказана квартира буде поділена на 2 частини, а саме перша частина (квартира 81) буде загальною площею 115,6 м2 та друга частина (квартира АДРЕСА_4 ) буде загальною площею 79,5 м2.
Перша частина була повністю оплаченою, а тому 30.08.2017 їй було видано довідку про те, що нею повністю оплачено вступний, цільовий і пайовий внесок на будівництво житла (квартира АДРЕСА_5 , а також технічний паспорт на вищевказану квартиру.
В подальшому, 20.02.2019 ОСОБА_6 зареєструвала право власності на нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 115,6 м2.
А інша частина за твердженням прокурора, (площею 79,5 м2) потребувала додаткових будівельних робіт, а тому між ЖБК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОСОБА_6 укладено угоду №14/ВЕ-68 від 26.10.2017, відповідно до умов якого ЖБК зобов'язується організувати добудову до стану, необхідного для здачі в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_2 за рахунок внесків учасника ( ОСОБА_6 ) та внесків інших членів ЖБК, здати його в експлуатацію та до 01.11.2018 передати учаснику ( ОСОБА_6 ) житлове приміщення в об'єкті будівництва обумовлене цим договором та всі документи необхідні учаснику ( ОСОБА_6 ) для реєстрації права власності на нього.
Об'єктом нерухомості відповідно до вищевказаного договору зазначено квартиру, розташовану у 2 секції, 14 поверху, загальною площею 79,5 м2.
Окрім цього, на виконання вищевказаної угоди ОСОБА_6 здійснено пайовий внесок на загальну суму 78075 гривень.
З урахуванням того, що поверховий план чотирнадцятого поверху від 07.11.2016, додаток №2 до угоди №14/ВЕ-68 про членство в ЖБК «Подільський Край» від 26.10.2017 та технічний план квартири АДРЕСА_6 , прокурор робить висновок, що об'єкт нерухомого майна, на який він просить накласти арешт, за договором №14/ВЕ-68 відповідає квартирі під №82. (на плані чотирнадцятого поверху відсутнє зазначення тераси та комірки зазначеної квартири).
Однак, в подальшому ОСОБА_6 виявлено факт того, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 07.03.2024 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , площею 71,9 м2, (відсутня комірка площею 7.0 м2).
У зв'язку із цим прокурор стверджує, що внаслідок зазначених дій, здійснено заволодіння майном у вигляді квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_6 , шляхом обману в умовах воєнного стану, чим спричинено значної майнової шкоди останній, на суму яка встановлюється.
Прокурор у клопотанні стверджує, що указана квартира належить саме ОСОБА_6 на підставі сукупності документів , зокрема договорів про дольове інвестування у житлове будівництво №14-ЖГ-69 від 17.02.2009. укладеного між ЗАТ «ОКТАНТ» та ОСОБА_6 , угоди №14/ВЕ-68 від 26.10.2017 про членство ОСОБА_6 в ЖБК «Подільський Край» з додатками, плану 14 поверху від 07.11.2016 та технічного плану квартири. АДРЕСА_6 .
Прокурор і слідчий в судовому засіданні підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.
Власниця майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, повідомлена телефонограмою через члена сім'ї (чоловіка) - ОСОБА_8
Неприбуття цього учасника в судове засідання відповідно до ч.1 ст.172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
Дослідивши надані матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно із ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).
Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з'ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).
Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор уже звертався із аналогічним клопотанням про арешт квартири АДРЕСА_6 .
Ухвалами від 12.07.2024 і від 18.07.2024 клопотання прокурора повернуто для усунення недоліків.
Зокрема з підстав відсутності у матеріалах клопотання документів, з яких видно, що квартира АДРЕСА_1 станом на час реєстрації ї за іншою особою належала ОСОБА_6 .
Указані недоліки клопотання у новому клопотанні прокурор не усунув.
Як видно з матеріалів клопотання, кримінальне провадження розслідується щодо заволодіння шляхом обману та зловживання довірою квартирою, що розташована у будинку по АДРЕСА_2 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст.190 КК України
Кримінальне провадження ініційоване за повідомленням ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення яка ствердила про заволодіння її майновими правами на квартиру.
Разом із цим, як свідчить долучена копія договору , іменованого «угодою» №14/ВЕ-68 від 26.10.2017, укладеного між ЖБК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОСОБА_6 , його предметом є об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 із зазначеними характеристиками: квартира у секції 2 на 14 поверсі загальною площею 79.5 кв.м. номер ВЕ-68 (площа проектна, номер будівельний)., добудову якого до стану, необхдіного для здачі житлового будинку в експлуатацію ЖБК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зобов'язується організувати за рахунок внесків учасника та інших членів ЖБК, до 01.11.2018 передати учаснику житлове приміщення в об'єкті будівництва обумовлене цим договором та всі документи , необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього.
Згідно із п.1.8 цього Договору учасник здійснює оплату внеску по спорудженню Об'єкта нерухомості і може отримати його лише за умови оплати у розмірі 100 (сто) відсотків внеску з врахуванням пунктів 2.6-2.9 даного договору та розміру сплачених за договором про дольове інвестування коштів.
Відповідно до п.2.6 договору учасник зобов'язується за результатами технічної інвентаризації збільшення проектної площі додатково сплатити протягом 15 календарних днів з моменту отримання від ЖБК повідомлення про фактичну загальну площу об'єкта нерухомості(за результатом технічної інвентаризації, здійсненого належним Замірювачем), вартість будівництва площі, більшої, ніж проектна.
На підставі п. 2.9 Договору у випадку замовлення Учасником додаткового оздоблення сторони проводять розрахунки окремо.
Згідно із порядком сплати внесків,який є додатком№1 до «Угоди» №14/ВЕ-68 від 26.10.2017 до 10.11.2017 на дату підписання цього Порядку розмір вартості одного квадратного метра площі об'єкта нерухомості становить 5000 (п'ять тисяч)грн., а учасник сплачує внески у такому порядку: до 10.11.2017 - 78075 грн., протягом 30 діб з моменту завершення будівельних робіт , що передбачені п.1.6 «угоди» і є підставою для оформлення акту прийому-передачі об'єкта нерухомості - 91087,5 грн., протягом трьох діб після отримання письмового повідомлення згідно з п.1.6.1 - 91087,5.
Як стверджує прокурор і це підтверджується матеріалами клопотання, ОСОБА_6 на виконання цього договору («угоди») 09.11.2017 сплатила один пайовий внесок у сумі 78075 грн.
Не вдаючись оцінку правовідносин, які склались між сторонами цього правочину у подальшому, слідчий суддя зазначає, що відомості передачу у власність ОСОБА_6 об'єкта нерухомості за вказаною угодою відсутні.
Із долученої до клопотання інформації з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_5 07.03.2024 на підставі довідки про членство особи в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі, серія та номер б/н, виданий 06.03.2024, видавник ЖБК «Подільский край».
Фактично у клопотанні описані ознаки невиконання ЖБК «Подільський край» договірного зобов'язання щодо передачі у власність ОСОБА_6 об'єкта нерухомості та аргументи щодо оспорюваності цього правочину про те, що ЖБК «Подільський край» не мав права укладати договір з іншою особою щодо цього об'єкта нерухомого майна.
За відсутності відомостей про те, що ОСОБА_6 набула у власність майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1 , яка у подальшому була зареєстрована за іншою особою, відсутні відомості стверджувати про те, що ця квартира є предметом вчинення кримінального правопорушення є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Як зазначалося вище, відсутні підстави стверджувати про те, що ОСОБА_6 набула майнові права на цю квартиру, оскільки предметом укладеного нею та ЖБК «Подільський край» правочину є об'єкт нерухомості.
Слідчий суддя зазначає, що шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.
Отже, у клопотанні прокурора, відсутні ознаки речового доказу майна, на яке він просить накласти арешт.
А наголошена у судовому засіданні та у клопотанні обставина набуття ОСОБА_6 права власності на це майно на підставі сукупності зазначених документів суперечить визначеним цивільним законодавством, у тому числі ст.334 ЦК України підставам набуття права власності на нерухоме майно.
Твердження прокурора про те, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_5 не могла бути проведена на підставі документів, виданих ЖБК «Подільський край» свідчить про ознаки оспорюваності цього правочину.
Проте, відомості про недійсність таких документів відсутні.
Фактично прокурор стверджує про те, що ЖБК «Подільський край» відчужив іншій особі об'єкт нерухомого майна,який зобов'язався відчужити ОСОБА_6 .
Однак недійсність цього правочину не встановлена судом, а згідно із усталеною судовою практикою спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.
Крім цього, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
У зв'язку із цим, також відсутні підстави стверджувати про необхідність збереження шляхом арешту цього майна та пов'язаність результатів кримінального провадження із можливим його відчуженням за відсутності ознак речового доказу цього майна.
Саме лише посилання прокурора у клопотанні , що вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та має доказове значення у ньому, зокрема на ньому збереглися сліди вчинення кримінального правопорушення без посилання на підтверджуючі документи та належного обґрунтування, не є безумовною підставою для накладення арешту на нього.
В такому випадку слід звернути увагу й на рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти Росії» від 07.06.2007, у якому зазначено про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи.
Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна причина.
Заперечення прокурором у клопотанні цивільно-правових відносин , які склалися між ОСОБА_6 та ЖБК «Подільський край» оцінка їх як таких, що мають виключно кримінально-правовий характер суперечить суті описаних у клопотанні обставин та договірних правовідносин, які склалися між сторонами, та із яких за версією слідства виникли ознаки кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що накладення арешту за наведених обставин не відповідатиме меті ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження, становитиме непропорційне втручання у право власності особи у зв'язку із відсутністю належних на те правових підстав.
За таких обставин, клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
У задоволенні клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні 12024240000000697 від 17.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя