Справа № 675/251/24
Провадження № 2/675/277/2024
"10" липня 2024 р. м.Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого -
судді Демчука П.В.
з участю секретаря судового засідання Григор'євої О.С.,
позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Кучерука Т.М.,
представника відповідача - адвоката Каруна В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
Адвокат Кучерук Т.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову зазначив, що позивачка та відповідач з 23 листопада 2017 року по 16 вересня 2022 року перебували у шлюбі, в якому народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя був придбаний житловий будинок із надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок розміщений на земельній ділянці розміром 0,2500 га з кадастровим номером 6822186600:02:002:0140. Вартість домоволодіння становить 60 928 грн.
Станом на даний час угоди про поділ спільного майна між позивачкою та відповідачем не досягнуто, шлюбний договір не укладався. Відповідач на даний час проживає у будинку, що є предметом поділу майна подружжя, водночас позивачка разом із дитиною фактично проживає у с. Мислятин Шепетівського району в будинку батьків.
Зважаючи, що спільне користування, проживання в одному будинку позивачки та відповідача неможливе, а також, що поділ будинку на квартири буде ускладнений необхідністю обладнання ще однієї кухні, другого виходу з житлового будинку та буде створювати негативне середовище для малолітньої дитини, позивачка вважає, що доцільним буде здійснити поділ майна шляхом одержання компенсації частки майна від відповідача. Враховуючи наведене, представник позивача просить: - визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будинок загальною площею 54.4 м.кв., житловою площею 22,1 м.кв., що в с. Влашанівка Шепетівського району Хмельницької області; - припинити право власності ОСОБА_1 на частку вказаного будинку: - стягнути із ОСОБА_3 на користь позивачки компенсацію вартості частини у праві спільної сумісної власності на будинок; - визнати за ОСОБА_3 право власності на даний житловий будинок; - стягнути із відповідача на користь позивачки судові витрати.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Кучерук Т.М. підтримали заявлений позов.
Представник відповідача адвокат Карун В.П. заперечив проти заявленого позову та вказав, що позивачкою подано до суду неправдиву інформацію про проживання відповідача у спільному придбаному житловому будинку. Фактично відповідач з 2022 року після розірвання шлюбу проживає у с. Калинівка Шепетівського району, що позивачці достеменно відомо. На час розірвання шлюбу позивачка з дитиною проживала у житловому будинку в с. Влашанівка, а потім стала проживати у с. Мислятин Шепетівського району. Крім того, будучи титульним власником власником придбаного житлового будинку, ОСОБА_1 не вчинила будь-яких дій по переоформленню земельної ділянки, площею 0,2500 га, на якій розташований житловий будинок, а тому в результаті запропонованого поділу не зможе реалізувати свої права власника нерухомого майна. Вваажає заявлений позов безпідставним та просить в його задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши позивачку, представників сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідач з з 23 листопада 2017 року по 16 вересня 2022 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 .
Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Шмигельським Ю.П., 15 січня 2021 року подружжя придбало житловий будинок з прибудовою, цегляний сарай, цегляний погріб в АДРЕСА_1 , який розміщений на земельній ділянці розміром 0,2500 га з кадастровим номером 6822186600:02:002:0140.
Титульним власником придбаного майна вказана ОСОБА_5 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 240535822).
Після розірвання шлюбу у 2022 році ОСОБА_3 став проживати в с. Калинівка Шепетівського району, що підтверджується повідомленням сільського голови № 145 від 11.04.2022 року, заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу від 29.03.2022 року, судовим наказом Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2022 року у справі № 675/448/22 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 , довідкою виконавчого комітету Сахновецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області № 144 від 07.06.2024 р.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Ст. 81 цього кодексу визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Сторони визнали, а тому у відповідності до ч 1 ст. 82 ЦПК України даний факт доказуванню не підлягає, що об'єктом спільної сумісної власності подружжя є житловий глиновалькований будинок з прибудовою житловою площею 22.1 м.кв., цегляний сарай, цегляний погріб, розміщений на земельній ділянці ділянці розміром 0,2500 га з кадастровим номером 6822186600:02:002:0140, вартістю 60 928 грн. Вартість майна підтверджена висновком приватного підприємства «Ізяслав-експерт» та не оспорюється відповідачем.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Дані норми Сімейного кодексу України кореспондуються із нормами Цивільного кодексу України, зокрема, статтею 372 , в якій зазначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Судом встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди на присудження одному із подружжя грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на житловий будинок. Також позивачем не надано доказів про неможливість поділу житлового будинку через його неподільність.
З огляду на викладене не підлягають задоволенню вимоги позивачки: - припинити право власності ОСОБА_1 на частку спільного житлового будинку, - стягнути із ОСОБА_3 на користь позивачки компенсацію вартості частини у праві спільної сумісної власності на будинок; - визнати за ОСОБА_3 право власності на даний житловий будинок. Також не підлягає задоволенню вимога визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий спірний будинок оскільки це ніким не оспорюється і є неефективним способом захисту.
Оскільки в позові відмовлено, не підлягають задоволенню вимоги по відшкодуванню понесених позивачкою судових витрат.
На підставі ст.ст. 355, 368-372 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 69, 71 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 81,82, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П.В.Демчук