Деражнянський районний суд Хмельницької області
вул.Миру,43 м.Деражня, Хмельницький район, Хмельницька обл., Україна ін.32200
Справа № 673/160/24
Провадження № 1-кп/673/65/24
30 липня 2024 р.м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1
з участю:
прокурора - ОСОБА_2 ,
захисника - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024243360000023 від 11.02.2024 р., по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцяс. Лепесівка Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, утриманців немає, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, із задовільним станом здоров'я, військовозобов'язаного, не одруженого, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,
встановив:
Так, 10 лютого 2024 року, близько 21.00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , прийняв рішення проникнути до житлового будинку ОСОБА_8 , який знаходиться по АДРЕСА_3 з метою пошуку дорогоцінних металів.
Тоді ж ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_7 , у якого у власності перебуває пристрій для пошуку металу та домовився з ним проникнути в середину вказаного житлового будинку.
Надалі ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 , кожен усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та не допускає проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше, як за вмотивованим рішенням суду, діючи умисно, без згоди та будь-якого дозволу власника будинку, через пошкоджене вікно, незаконно проникли до вказаного житлового будинку, де того ж дня о 21год. 30хв. були виявлені власником ОСОБА_9 .
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у незаконному проникненні до житла особи, що порушують недоторканість житла громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_4 винуватість у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав та показав, що 10.02.2024 року, перебуваючи за місцем свого проживання, вирішив проникнути до житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 з метою відшукання там дорогоцінних металів. З цією метою, тоді ж зателефонував до свого племінника ОСОБА_7 , в якого перебуває у власності пристрій для пошуку металів та запропонував під'їхати до вказаного будинковолодіння. Проникнувши через пошкоджене вікно у середину будинку, ОСОБА_7 налаштовував пристрій для пошуку металу, який вийшов із ладу, а він оглядав житловий будинок, який виявився не придатним для проживання. Через короткий проміжок часу до будинку прибув ОСОБА_8 , який повідомив про належність йому вказаного будинку на праві власності. Зауважив, що вказане будинковолодіння було у занедбаному стані та за життя належало його знайомому на ім'я « ОСОБА_10 », який не являвся ОСОБА_11 , а тому ставив під сумнів приналежність вказаного будинку потерпілому.
В суді ОСОБА_7 винуватість у вчиненні означеного кримінального правопорушення визнав повністю та показав , як у лютому 2024 року у вечірній час до нього зателефонував його дядько ОСОБА_4 , який запропонував під'їхати до одного з домогосподарств у м. Деражня, власник якого помер, з метою огляду приміщення будинку із пристроєм для пошуку дорогоцінних металів. З цією метою взяв належний йому пристрій для пошуку металів та спільно із ОСОБА_4 проникли через пошкоджене вікно у середину будинку, де через короткий проміжок часу були виявлені власником будинку. В скоєному щиро розкаюється.
Крім повного визнання винуватості обвинуваченими, їх вина у інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується наступними доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_8 показав, як 10.02.2024 року у вечірній час до нього зателефонувала сусідка та повідомила, що у належній йому частині житлового будинку, що по АДРЕСА_3 перебувають невідомі особи. Тоді ж прибув до вказаного домоволодіння, де у одній із кімнат виявив обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а також належні їм інструменти у виді пристрою по пошуку металів, монтіровки, шуруповерта. Водній із кімнат були зняті дошки із підлоги та викопана яма. При цьому пояснив, що вказане відбувається не вперше, вікно через яке ймовірно проникали обвинувачені до будинку, було розбите до подій, що мали місце 10.02.2024 року, проте віконна рама була пошкоджена обвинуваченими.
Про належність потерпілому ОСОБА_8 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідною часткою надвірних будівель, який знаходиться по АДРЕСА_3 свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Деражнянського району Хмельницької області від 03.03.2015 року на користь спадкоємця ОСОБА_8 та Витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_8 на вказане майно, номер запису про право власності:8927639 від 03.03.2015р.
Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, а також судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, а також цілком погоджуються із правовою кваліфікацією їх дій органом досудового розслідування, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку сторін кримінального провадження, які не заперечували проти його розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, допитавши обвинувачених, потерпілого дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
При призначенні покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 суд враховує, що кожен з них вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України являється кримінальним проступком.
Обставинами, що пом'якшують покарання кожного обвинуваченого суд згідно ст. 66 КК України визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання кожного обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
За місцем проживання ОСОБА_4 відомостей, які б характеризували його негативно не встановлено, останній на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.
За місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 відомостей, які б характеризували його негативно не встановлено, останній на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, являється опікуном недієздатної матері ОСОБА_12 , вперше притягується до кримінальної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає,щообвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 слідпризначитипокарання у виді штрафу в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.1ст. 162 КК України.
На думку суду такепокарання буде справедливим, необхідним і достатнім та, у відповідності до вимогст.ст. 50, 65 КК України, буде відповідатизавданням тазагальним засадам призначенняпокарання та йогометі.
Також, у даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення завданої моральної шкоди в сумі 10000 грн. з кожного, а також моральної шкоди в розмірі по 7000грн. з кожного.
21.05.2024 року захисником ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_7 подані відзиви на даний позов, згідно яких вимоги позову визнають частково та не заперечують щодо відшкодування потерпілому вартості вікна. При цьому вказували, що решта позовних вимог не знайшла свого підтвердження належними доказами.
Статтею 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Так, згідно із ст. 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
В силу ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_8 в частині стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди в загальному розмірі 14000грн., що пов'язана і складається із відновлення кахлю на пічці у розмірі 5000грн, робіт по відновленню пічки та заміни дошок у підлозі-2000грн, встановленням склопакета -1800грн, робіт по розчистці підвалу та ремонту кришки підвалу на суму 2500грн., а також затрат на лікування в розмірі 2700грн. суд враховує наступне.
Відповідно до положень ч.1, ч.5 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно положень ч.1 та ч.2 ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
На підтвердження вказаних вимог позову ОСОБА_8 надано копію рахунку ФОП ОСОБА_13 про оплату вартості потерпілим одного скло пакета 32мм, розміром 520х1410 на суму 1800грн.
За таких обставин та зважаючи на позицію обвинувачених, які не заперечували щодо відшкодування вартості пошкодженого ними майна, суд знаходить обгрунтованими вимоги позову в цій частині та стягнення з обвинувачених в рівних частинах витрат, пов'язаних із заміною склопакета, що складають 900грн з кожного.
При цьому, у задоволенні решти вимог позову про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити, з огляду на те, що судом не встановлено, а потерпілим не доведено належними доказами, що саме внаслідок неправомірних дій обвинувачених було пошкоджено інше майно у належному йому будинку та останнім проведено роботи по його відновленню у розмірі, заявленому у позові.
Згідно із ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Відповідно до п. 9 вказаної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
На думку суду, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
Вирішуючи вимоги цивільного позову ОСОБА_8 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000грн. суд враховує вказані вище вимоги закону та обгрунтування останнього у позові про відчуття дискомфорту та страху, порушення життєвих планів, що відобразилось на його участі у слідчих діях у нічний період часу, пережитого стресу та подальшого звернення за медичною допомогою.
З урахуванням фактичних обставин вчинення кримінального проступку та матеріалів кримінального провадження, вбачається причинний зв'язок між заподіяною потерпілому моральною шкодою та протиправними діями обвинувачених, а в ході судового розгляду доведено належними і допустимими доказами факт завдання потерпілому моральної шкоди.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому суд враховує характер, тривалість та глибину заподіяних йому моральних страждань, конкретні обставини справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також те, що відшкодування моральної шкоди не може бути джерелом збагачення позивача, і має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер, суд вважає, що з обвинувачених підлягає стягненню на користь потерпілого в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди по 500 грн. з кожного.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися..
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368,370,374-376, 394 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , кожного з них визнати винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України.
ОСОБА_4 призначити покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
ОСОБА_7 призначити покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у відшкодування матеріальної шкоди по 900грн з кожного та у відшкодування моральної шкоди по 500грн. з кожного.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На вирокможе бути подана апеляційнаскарга до Хмельницького апеляційного суду протягомтридцятиднів з дня проголошеннявироку, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України. Апеляційнаскаргаподається через Деражнянськийрайонний суд Хмельницькоїобласті.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_1