30.07.2024 Справа №607/14402/24 Провадження №2-а/607/311/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.,
з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Вальчук М.М.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Вальчук Мирослава Миколаївна до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Вальчук М.М. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2446448 від 21.06.2024, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а справу провадженням закрити.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 21.06.2024 щодо нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2446448, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Разом з тим, вказану постанову позивач вважає протиправною, в якій не було всебічно, повно та об'єктивно з'ясовано усіх обставин справи, оскільки він не вчиняв даного правопорушення та не порушував Правил дорожнього руху, описаних в оскаржуваній постанові. При цьому сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
Крім того позивач вказує, що в порушення ст. 283 КУпАП, оскаржувана постанова не міститься посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, лише в п.7 постанови зазначено: «відео з н/к НОМЕР_1 , відео із службового т/з», що свідчить про недопустимість відеозапису, яким суб'єкт владних повноважень доводить правомірність накладення на особу стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.
09.07.2024 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та заперечує проти нього, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме рух у крайній лівій смузі для руху в той час, коли права була не зайнята, що є порушенням вимог п. 11.5 та 11.2 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується відеозаписом з автореєстратора службового автомобіля поліцейських. При цьому зміст постанови відповідає вимогам ст.283, 284 КУпАП, зокрема містить посилання на відеореєстратори, фрагменти відеозаписів з яких долучені до матеріалів справи. Крім того, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що позивачу повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, після чого поліцейськими було роз?яснено позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статей 307, 308 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі статтями 287, 289 КУпАП. Після ознайомлення з положеннями вищезазначених статей, позивач жодних клопотань не заявляв. Інспектором при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимог ст. 245, 279, 280, 285 КУпАП. Проведено своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, з'ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи вищевикладене, на переконання відповідача позивач не надав жодних підстав для скасування оскаржуваної постанови, а тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що рухався по вул. Шептицького, здійснив поворот ліворуч на вул. Торговиця та заїхав на ліву смугу для руху, при цьому у праву смугу він не перелаштовувався, оскільки замітив, що через 150 метрів на правій смузі є перешкода.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вальчук М.М. позов підтримала у повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково просила визнати недопустимим доказ відео файл долучений до відзиву.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Лобач М.В. в судовому засіданні заперечила з приводу задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав:
Судом встановлено, що 21.06.2024 поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області Кордіяком О.Р. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2446448, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 21.06.2024 о 21 год. 57 хв. в м. Тернопіль по вул. Торговиця (Живова), 7, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом AUDI 100, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснював рух по дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив п. 11 ПДР України - Порушення розташування транспортних засобів на проїзній частині.
Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечив обставини викладені у вищевказаній постанові.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 "у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Частина 2 ст. 33 КУпАП встановлює, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і є тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.
При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.
У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з п п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Так, у п. 7 спірної постанови серії ЕНА № 2446448 від 21.06.2024 вказано, що до постанови додається відео з нагрудної камери 472627 та відео із службового транспортного засобу.
Відповідачем до відзиву долучено диск із відеозаписами із нагрудної камери працівників поліції та реєстратора службового автомобіля.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306 ( із змінами і доповненнями).
Згідно з вимогами п. 1.1 ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.
Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивачу ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 21.06.2024 о 21 год. 57 хв. в м. Тернопіль по вул. Торговиця (Живова), 7, керував автомобілем марки AUDI 100, д.н.з. НОМЕР_2 та здійснював рух по дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив п. 11 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Частина 2 ст. 122 КУпАП, передбачає відповідальність з поміж іншого за порушення розташування транспортних засобів на проїзній частині.
Згідно п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).
Пункт 11 ПДР України, містить правила розташування транспортних засобів на дорозі.
Відповідно п. 11.2 ПДР України на дорогах, які мають дві або більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
За змістом п. 11.5 ПДР України, на дорогах, які мають дві або більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Оглядом відеозапису із реєстратора службового автомобіля під назвою «IMG_7149» долученого представником відповідача до матеріалів справи встановлено, що 21.06.2024 о 21 год. 57 хв. позивач керував транспортним засобом AUDI, д.н.з. НОМЕР_2 та здійснював рух на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, при цьому рухався у лівій смузі, при вільній правій, тим самим не зайняв крайнього правового положення на проїзній частині.
Зазначене підтверджує обставини зазначені в постанові серії ЕНА № 2446448 від 21.06.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Водночас доводи сторони позивача з приводу того, що у спірній постанові відсутнє посилання на технічних засіб, яким здійснювалась фіксація, то суд такі відхиляє, та зауважує, що у п. 7 спірної постанови ЕНА № 2446448 від 21.06.2024 вказано, що до постанови додається відео з нагрудної камери 472627 та відео із службового транспортного засобу, при цьому не зазначення номеру технічного пристрою із службового транспортного засобу за допомогою якого здійснювався відеозапис на переконання суду не свідчить про недопустимість наданого відповідачем доказу.
Суд звертає увагу, що обставини, які викладені в оскаржуваній постанові відповідача повністю відповідають обставинам, які зафіксовані в наданих відповідачем до відзиву відеозаписах. Оглянуті у судовому засіданні відеозаписи надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб'єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи.
З приводу посилань позивача та його представника на те, що ОСОБА_1 рухався у лівій смузі та не зайняв відповідне праве крайнє положення на проїзній частині, оскільки попереду була перешкода, то суд вважає такі безпідставними та звертає увагу, що за змістом п. 11.2 ПДР України дозволяється виїзд на ліву смугу для руху, при вільній праві, в тому числі для об'їзду. Водночас як вбачається із дослідженого судом відеозапису із автореєстратора службового автомобіля, ОСОБА_1 рухаючись у лівій смузі для руху, при вільній праві не здійснював об'їзд перешкоди, а така знаходилась на значній відстані від нього.
В даному випадку, ОСОБА_1 повинен був на виконання вимог п. 11.2 ПДР України рухаючись по дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, зайняти крайнє праве положення на проїзній частині та наближаючись до перешкоди перестроїтись у ліву смугу для руху, після чого об'їхавши перешкоду повернутись назад у праву смугу.
Таким чином судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, факт порушення, позивачем ОСОБА_1 , вимог п. 11 ПДР України, а саме керування транспортним засобом на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших транспортних засобів на ній.
Позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт наявності в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн відповідає вимогами чинного законодавства.
Відповідно до вимог пункту 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 не має, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2446448 від 21.06.2024 винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки з задоволенні позову відмовлено, то судові витрати стягненню з відповідача на корись позивача за рахунок бюджетних асигнувань не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Вальчук Мирослава Миколаївна до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, відмовити.
Судові витрати покласти на позивача в межах ним понесених.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду складене та підписане 30.07.2024.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Вальчук Мирослава Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_4 , місце праці вул. Вільхова, 32 м. Ланівці.
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області, адреса місця знаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль.
Головуючий суддяН. Р. Кунець