23.07.2024 Справа №607/15864/24 Провадження №3/607/6951/2024
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Мостецька А.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу, яка надійшла з Відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , пенсіонера, раніше притягувався до адміністративної відповідальності постановами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2024 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у справі № 607/10635/24,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
13.07.2024 о 14 год 10 хв, ОСОБА_1 , якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме, дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні словесних образ та залякуванні, а також умисних діях фізичного характеру, що полягали у нанесенні удару рукою в голову, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілої, чим порушив вимоги п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
ОСОБА_1 роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та положення ст. 63 Конституції України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення визнав та щиро розкаявся.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за дії, пов'язані з вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до пунктів 3, 14, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
До основних напрямів реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відноситься, зокрема, належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки (п. 4. ч. 2 ст. 5 Закону), а суд є суб'єктом, на якого покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім власного визнання вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення доведена належними та допустимими доказами, які досліджені у судовому засіданні, а саме: даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 980099 від 13.07.2024, де викладені обставини вчинення ним адміністративного правопорушення; письмовою заявою ОСОБА_2 від 13.07.2024; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 13.07.2024; постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2024 справа № 607/10635/24, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн.
Інших доказів та доводів, які б спростовували вищевказані дані та обставини про вчинені адміністративні правопорушення, при розгляді справи не встановлено.
За даних обставин, суд вважає, що в діяннях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного характеру (образи, залякування, нанесення удару), внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а тому, його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
Згідно ст. 23 КУПАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення, суд, враховує санкцію статті, характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, а тому, суд дійшов висновку, що до порушника слід застосувати стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією статті, за якою він притягується до відповідальності, і це буде необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю I та II груп, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 08.11.2017, вважаю, що слід на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнити його від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись статтями ст. 33, 40-1, ч. 2 ст. 173-2, ст. 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн (триста сорок гривень 00 копійок), який стягнути в дохід держави.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн (шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяА. А. Мостецька