Справа № 606/1569/24
30 липня 2024 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Марціцка І.Б. розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності, яка надійшла від відділення поліції №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
До Теребовлянського районного суду Тернопільської області від відділення поліції №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшов протокол відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В протоколі серії ВАД №164825 складеному відносно ОСОБА_1 зазначено, що 17.06.2024 о 17.00 год. ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , ухилялась від виконання батьківських обов'язків по вихованню малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а сааме: ОСОБА_2 виражався нецензурною лексикою в адресу ОСОБА_3 та безпричинно чіплявся, перебуваючи на дитячому майданчику у с. Вербівці.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнала. Вказала, що її син не вчинив ніяких протиправних дій відносно ОСОБА_3 . Між дітьми був словесний конфлікт, при чому ОСОБА_3 також висловлювалась нецензурними словами в сторону Назара. Під час конфлікту, ОСОБА_3 штовхнула Назара, він вдарився об каміння, отримав тілесні ушкодження, звертався в лікарню. Відтак, жодним чином не допустила ухилення від виконання батьківських обов'язків, вказаний протокол вважала незаконним і викладені в ньому обставини - надуманими.
Оцінивши наявні у адміністративних матеріалах докази суддя вважає за необхідне зазначити наступне:
Згідно частини 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Частиною 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Дана правова норма по своїй юридичній структурі є бланкетною, охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а лише визначає відповідальність за певні дії. При цьому спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Перелік базових та фундаментальних обовязків батьків щодо виховання дітей визначений Сімейним кодексом України.
Так, статтею 150 цього кодексу встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
З наданих судді матеріалів не вбачається порушення ОСОБА_1 якого-небудь із вказаних обовязків, що дало б підстава стверджувати про їх неналежне виконання.
Також слід зазначити, що адміністративна відповідальність, визначена частиною 1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлена за ухилення, від виконання батьківських обовязків, а не за їх неналежне виконання.
Факт ухилення від вчинення певних дій передбачає, що особа усвідомлює наявність у неї певних обовязків, однак свідомо, з умислом, а не з необережності, ігнорує їх.
Суду не подано жодних доказів того, що ОСОБА_1 умисно вчинила дії, щодо невиконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх дітей, а тому суддя приходить до переконання, про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
За наведених обставин провадження у даній справі слід закрити.
Керуючись статтями 9, 33, 184 ч. 1, 245, 247,251,252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у звя"зку за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною пятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Головуючий суддя І.Б. Марціцка