Справа № 459/1241/24
Провадження № 2-а/459/27/2024
29 липня 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.
з участю секретаря Ганас К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській областіпро скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
03.05.2024 представник позивача звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову серії ББА № 597603 від 28.04.2024 про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн. за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122 КУпАП. Адміністративний позов обґрунтовує тим, що в оскаржувані постанові зазначено, що 28 квітня 2024року о 22 годині 16 хвилин ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «TESLA MODEL 3», р.н. НОМЕР_1 , на автодорозі сполучення Тернопіль - Львів - Рава-Руська, водій керуючи транспортним засобом здійснив обгін транспортного засобу ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходу, при цьому перетнув дорожню розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія), чим порушив п. 14.6 в та п. 8.5.1 ПІР України. Вважає таку постанову безпідставною та необґрунтованою, оскільки в постанові не зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення. Крім цього, на відеозаписі, який пред'явлений йому працівником поліції, не зафіксовано адміністративне правопорушення.
Відтак вважає, що дана постанова винесена не відповідає вимогам закону, винесена за відсутності доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, тому просить її скасувати.
06.05.2024 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 03.06.2024, яке відкладено востаннє на 29.07.2024.
30.05.2024 представник відповідача - П'єх С.П. надіслав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що представник відповідача категорично не погоджується з твердженнями позивача, вимоги є безпідставними та необгрунтованими виходячи з наступного.
28.04.2024 о 22:16 год під час патрулювання території обслуговування, екіпаж поліції Сазан - 5, у складі поліцейського СРПП Козакевич М.А. та поліцейського СРПП ОСОБА_2 , на автодорозі М-09 сполученням Тернопіль- Львів-Рава-Руська в сторону м. Львова, на 145 км. + 900 м. помічено автомобіль марки «TESLA MODEL 3» д.н.з. НОМЕР_1 , котрий здійснював рух на зустріч службовому автомобілю, в сторону м. Рава-Руська, водій якого керуючи вищевказаним транспортним засобом, здійснив обгін ближче ніж 50 метрів перед пішохідним переходом порушивши п.п. 14.6 «в» ПДР України, при цьому перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. ПДР України, порушивши п.п. 8.5.1 ПДР України.
Реагуючи на дане порушення ПДР, екіпаж поліції Сазан-5, увімкнувши проблискові маячки синього та червоного кольору на службовому автомобілі, здійснив розворот та почав рух за транспортним засобом «TESLA MODEL 3» д.н.з. НОМЕР_1 . Проїхавши близько 1.1 кілометри, автомобіль марки «TESLA MODEL 3» д.н.з. НОМЕР_1 зупинився на узбіччі автодороги М-09.
Підійшовши до даного т/з працівниками поліції екіпажу Сазан-5, представившись, водієві названо причину зупинки та поданого законну вимогу на пред'явлення документів а саме: посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, пред'явлено відео-доказ вчення правопорушення.
Представник відповідача також звертає увагу, що інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час. Тому, підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 276 КУпАП здійснена інспектором за місцем його перебування та виконанням ним посадових обов'язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративне правопорушення. Відтак вважає, що твердження позивача викладені у позові є хибними, безпідставними, необґрунтованими, що не підлягають задоволенню судом. Представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, подав суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.
Представник відповідача, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що просить справу розглядати у відсутності його відповідача.
В порядку ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши письмові докази, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.04.2024 поліцейським СРПП Козакевичем М.А. на автодорозі М-09 сполученням Тернопіль - Львів - Рава-Руська 147км, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №597603, якою притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Як зазначено в постанові, позивачу ставиться в провину те, що він 28 квітня 2024року о 22 годині 16 хвилин керуючи автомобілем марки «TESLA MODEL 3», р.н. НОМЕР_1 , на автодорозі сполучення Тернопіль - Львів - Рава-Руська, здійснив обгін транспортного засобу ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходу, при цьому перетнув дорожню розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія), чим порушив п. 14.6 в та п. 8.5.1 ПДР України.
Відповідно частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.п. 14.6 Правил дорожнього руху «Обгін заборонено»: а) на перехресті; б) на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними; в) ближче ніж за 50 м. перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м. - поза населеним пунктом; г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості; ґ) транспортного засобу, який здійснює обгін або об'їзд; д) у тунелях; е) на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку; є) колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).
Відповідно до ПДР України розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2+1) смугами руху в обох напрямках; позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка); позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18.
Лінію 1.1 перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Відповідно до ч. 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Вирішуючи питання щодо правомірності рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР України, а саме п. 14.6в та п. 8.5.1 ПДР України, суд зазначає про таке.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 КУпАП) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
Зважаючи на те, що зазначене рішення Конституційного Суду України прийняте до внесення змін до ст. 258 КУпАП, то дії відповідача щодо складення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірними.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідач до відзиву долучив відеоматеріали на якому зафіксовано, дату вчинення правопорушення, місце скоєння правопорушення.
Доводи позивача про правомірність його дій спростовуються наведеними вище нормами ПДР України, та дослідженими судом доказами у справі, зокрема наданими відеоматеріалами події адміністративного правопорушення, якою підтверджується порушення водієм Правил дорожнього руху та спростовуються зазначені в позовній заяві обставини. Позивач ж жодних переконливих доказів своєї невинуватості як на місці вчинення правопорушення так і під час судового розгляду не надав.
Отже, відповідачем в повній мірі доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою та другої статті 122 КУпАП.
Разом з тим, суд не встановив порушень при винесенні поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Також доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення чи допущення поліцейським процесуальних порушень під час складання постанови про адміністративне правопорушення, судом не здобуто, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, на переконання суду, наведені ним з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позову не знайшли своє обґрунтування та підтвердження, відтак рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833,м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 29.07.2024.
Суддя: Н. Я. Отчак