Провадження № 33/821/408/24 Справа № 710/38/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Сивокінь С. С. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
26 липня 2024 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Головченка Г.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шполянського районного суду Черкаської області від 17 червня2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 04 січня 2024 року о 20 годині 30 хвилин, в м. Шпола, по вул. Лебединській, керував транспортним засобом «ВАЗ 21053» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей не реагували на світло, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Своїми діями вчинив порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову , а справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважає дану постанову незаконною, оскільки вона не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Захисник вказує, що докази, які наявні у справі, свідчать про порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, через те що працівниками поліції при складанні протоколу, було порушено вимоги ч. 4 ст. 256 КУпАП. Щодо цього відзначає, що ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується відеозаписом з бодікамер поліцейських.
Також звертає увагу, на те, що відеозапис не містить жодних доказів того, що працівники поліції окрім освітлення очей ОСОБА_1 ліхтариком перевіряли тремтіння пальців рук, а з цього виходить, що до протоколу занесено відомості, які надумані і не відповідають об'єктивним обставинам події.
Тому вважає протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 незаконним, та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи захисту про сумніви щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.
Вважає, що при огляді ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було порушено вимоги ст. 266 КУпАП.
Вказує, що ОСОБА_1 , згідно з даними медичного огляду не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, тобто необхідність направлення його для медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння є помилковою.
Також зазначає, що його підзахисний позитивно характеризується за місцем проживання.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які підтримали апеляційні вимоги та надали пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 494025 від 04 січня 2024 року, в якому викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд визнає, що цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 січня 2024 року.
Також суд першої інстанції обґрунтовано зважив на фактичні дані, що містяться на відеофайлах VID-20240105-WA0228, VID-20240105-WA0229, на яких зафіксовано рух автомобіля марки «ВАЗ -21053» та його зупинка; відеофайлом № 1371170_00004320240104203624_0020 від 04 січня 2024 року із записом, на якому зафіксований факт пропозиції із боку працівника поліції, адресований ОСОБА_1 , пройти освідування на визначення стану наркотичного сп'яніння, на яку той відмовився.
Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тотожні доводи апелянта щодо недотримання процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення були розглянуті судом першої інстанції та обґрунтовано були відкинуті.
Апеляційним судом враховується, що Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не передбачено порядку проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та такий огляд ОСОБА_1 не проходив. Внаслідок чого посилання захисника на порушення у цьому випадку ст. 266 КУпАП є безпідставним.
Напроти розд ІІ п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов'язується лише з наявністю ознак такого сп'яніння у водія. Законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак наркотичного сп'яніння, внаслідок чого заперечення апелянтом таких ознак у ОСОБА_1 , як на окрему підставі для скасування постанови судді та закриття провадження у справі є невмотивованим.
Так само перебування чи не перебування водія на обліку у лікаря-нарколога жодним чином не впливає на виконання ним вимог ст. 2.5 ПДР.
Щодо роз'яснення прав ОСОБА_1 під час складання щодо нього вказаного протоколу, судом першої інстанції зауважено, що
Апеляційний суд відкидає доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 через не роз'яснення тому прав.
Частина ч. 4 статті 256 КУпАП передбачає обов'язок особи, що складає такий протокол, роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі.
За таких обставин, відсутність даних про роз'яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У цій справі апеляційний суд виходить з того, що наведене апелянтом порушення права на захист не призвело до отримання доказів, не порушує питання про додержання гарантій справедливого розгляду обвинувачення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми Закону, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
Разом з тим, при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції приймали участь захисники ОСОБА_2 і Подороги В.В., надавала відповідні доводи щодо заперечення винуватості ОСОБА_1 та підстав для закриття справи, котрі були належним чином розглянуті судами.
За таких обставин апеляційній суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 , яке могло бути підставою для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Головченка Г.А. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Шполянського районного суду Черкаської області від 17 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук