Справа № 524/3221/23 Номер провадження 11-кп/814/1643/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
24 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчук від 12 травня 2024 року,
Цією ухвалою в об'єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №;12023170500000371, 1202317050001270, задоволено клопотання прокурора, змінено запобіжний захід у вигляді застави та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 09 липня 2024 року, обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю РФ, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимому, останній раз -
24 лютого 2023 року Крюківським районним судом м. Кременчук за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненому від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
Постановлено звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України заставу в розмірі 53 680 гривень, внесену ОСОБА_9 за ОСОБА_8 на підставі ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчук від 26 жовтня 2023 року, перерахувати вказану суму застави на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 в разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, особу обвинуваченого, його неналежну процесуальну поведінку - порушення ним умов запобіжного заходу у вигляді застави, та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою без визначення розміру застави, запобігти вказаним вище ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчук від 12 травня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: сторона обвинувачення не довела необхідності зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зі зверненням застави в дохід держави; обвинувачений не з'являвся в судові засідання у зв'язку з його мобілізацією в Збройні Сили України, про що повідомляв захисник і на підтвердження цього була надана мобілізаційна повістка, а тому від ОСОБА_8 не залежала зміна місця проживання чи перебування; на час розгляду справи обвинувачений вже прийняв присягу, був військовослужбовцем і не мав телефонного зв'язку із захисником, прокурором чи судом для повідомлення даних військової частини та з огляду на швидкість призову не міг своєчасно сповістити суд про ці обставини.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника про задоволення апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження та заяви зазначених учасників судового провадження щодо здійснення подальшого провадження за їх відсутності, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків ст.394 КПК України; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених КПК України.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК України. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому КПК України. Аналогічні положення відображено в ч.5 ст.331, ч.2 ст.395 КПК України.
Проте оскарження ухвали місцевого суду, постановленої під час судового провадження до ухвалення судового рішення, передбаченого ч.1 ст.392 КПК України, щодо звернення застави в дохід держави та зарахування її до спеціального фонду Державного бюджету України з подальшим використанням відповідно до встановленого порядку положеннями КПК України не передбачено, а тому оскаржене судове рішення в частині звернення в дохід держави, зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України внесеної за ОСОБА_8 застави в розмірі 53 680 гривень і подальшого перерахування її на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, не підлягає перегляду в апеляційному порядку. Водночас заперечення на ухвалу першої судової інстанції в цій частині, згідно з ч.2 ст.392 КПК України, можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Наведений вище підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 18 грудня 2023 року (справа №991/878/22) та 28 лютого 2023 року (справа №520/2379/17).
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
На підставі ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Розглянувши клопотання сторони провадження, наведені нею доводи про зміну запобіжного заходу, оцінивши встановлені під час кримінального провадження обставини, які стосуються особи обвинуваченого і характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, суд, зокрема, змінює запобіжний захід на більш суворий, якщо є підстави вважати, що той запобіжний захід, який було обрано раніше, не спроможний забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого (наприклад, обвинувачений ухиляється від суду чи вчиняє інші дії щодо перешкоджання кримінальному провадженню).
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ним десяти епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Суд першої інстанції, змінюючи ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, оцінив у сукупності обставини, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199, 331 КПК України, та змінив ОСОБА_8 запобіжний захід, застосувавши йому тримання під вартою без визначення застави.
Під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, при цьому, врахувавши тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 в разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину - від 5 до 8 років позбавлення волі, особу обвинуваченого та його неналежну процесуальну поведінку - порушення ним умов запобіжного заходу у вигляді застави.
При цьому, ОСОБА_8 неодноразово судимий (сім разів), у тому числі за тяжкі корисливі злочини, як із застосуванням ст.75 КК України, так і відбуванням тривалих строків покарання в місцях позбавлення волі, наразі в іншому кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2023 року за №12023170540000157, яке перебуває на розгляді в Кременчуцькому районному суді Полтавської області, обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, не працює та встановлені під час розгляду клопотання, апеляційної скарги обставини в їх сукупності свідчать про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, що в сукупності з іншими обставинами могли би слугувати достатнім і вагомим стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 десяти епізодів умисного тяжкого злочину проти власності повторно (після семи попередніх засуджень, зокрема, за корисливі кримінальні правопорушення) в умовах воєнного стану - за обставин найбільш несприятливого для суспільства часу, тяжких умов, у яких опинилося суспільство, що має високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу та неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 й це виключає можливість обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу.
Як убачається з матеріалів провадження, 26 жовтня 2023 року місцевим судом було задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 грудня 2023 року. Одночасно визначено обвинуваченому заставу в розмірі 53 680 гривень і в разі її внесення постановлено покласти на ОСОБА_8 такі обов'язки: не відлучатися з місця, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
У подальшому на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області внесено заставу в зазначеному вище розмірі за обвинуваченого, 11 грудня 2023 року його звільнено з-під варти й, таким чином, із цього моменту ОСОБА_8 став таким, якому застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Із тлумачення норм глави 18 КПК України видається, що запобіжний захід у вигляді застави за своєю суттю є безстроковим та діє протягом усього судового розгляду кримінального провадження. Кримінальний процесуальний закон не передбачає необхідності його продовження та визначення в ухвалі про застосування цього запобіжного заходу дати закінчення його дії, на відміну, від запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту (ч.6 ст.181, ч.ч.1,3 ст.197, ч.4 ст.196 КПК України).
Разом з цим, у ч.7 ст.42 КПК України закріплено процесуальні обов'язки обвинуваченого, відповідно до яких він, зокрема, зобов'язаний прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це.
Явка обвинуваченого до суду, коли щодо нього діє безстроковий запобіжний захід у вигляді застави, має визначений законом загальний і абсолютний характер, поряд із покладеними обов'язками, передбаченими ч.5 ст.194 КПК України, на підставі судового рішення на певний строк.
Проте в подальшому обвинувачений, щодо якого діяв запобіжний захід у вигляді застави, не з'являвся за викликом до місцевого суду та причини неявки не повідомляв, у зв'язку з чим 11 березня 2024 року судом першої інстанції було застосовано привід до ОСОБА_8 , який не виконано через невстановлення місця знаходження останнього, а 03 квітня 2024 року оголошено розшук обвинуваченого з огляду на його ухвалення від суду, зупинено судове провадження та надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.п.7-14).
Факт неявок ОСОБА_8 за викликом до суду не оспорюється та не спростовується і в апеляційній скарзі.
Між тим, твердження сторони захисту, в тому числі в судовому засіданні апеляційної інстанції, про те, що обвинувачений не міг з'явитись до суду й повідомити про причини неявки через його мобілізацію, перебування в Збройних Силах України, на військових навчаннях в учбовому центрі, які, як зазначив ОСОБА_8 , відбувались у лісах, із посиланням на копію повістки, спростовуються даними протоколу затримання обвинуваченого, відповідно до якого його на підставі ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчук від 03 квітня 2024 року було затримано 11 травня 2024 року о 08 годині 40 хвилин по АДРЕСА_2 , що знаходиться поза межами розташування військової частини чи ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п.16-17). При цьому, в будь-якому випадку обвинувачений відповідно до вимог КПК України повинен був повідомити суд про причини неявки до суду з наданням підтверджуючих документів, що з урахуванням тривалості часу, наявності альтернативних засобів повідомлення та місця його затримання ( АДРЕСА_2 , у якому розташований Автозаводський районний суд м. Кременчук) він мав змогу зробити.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_8 посилався на те, що він, перебуваючи в м. Кременчук Полтавської обл., лікував захворювання, але такі доводи не знайшли свого підтвердження перевіркою матеріалів провадження та відповідних даних про вказане лікування не надано й стороною захисту в суді апеляційної інстанції.
Також матеріали провадження не містять і стороною захисту не представлено суду підтверджених даних про направлення обвинуваченого на військові навчання та здійснення ним повідомлень суду про неможливість явки до суду з підтвердженням поважності причин неявки до суду.
Пунктом 3 ч.4 ст.183 КПК України унормовано, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, якій у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Як установлено вище, обвинуваченим було порушено запобіжний захід у вигляді застави, а тому з огляду на викладене вище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, та перешкоджання ОСОБА_8 кримінальному провадженню, в їх сукупності, невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави обвинуваченому, як наслідок, є правильним.
Окрім того, з даних офіційного веб-порталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що 27 червня 2024 року Автозаводським районним судом м. Кременчук продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 25 серпня 2024 року, а тому оскаржувана ухвала втратила свою дію в аспекті обраного обвинуваченому запобіжного заходу, який йому продовжено за новим судовим рішенням.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчук від 12 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4