Справа № 552/1041/24 Номер провадження 22-ц/814/2482/24Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
29 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2024 року, ухвалене суддею Шаповал Т.В., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
16 лютого 2024 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 2 441,29 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу, з яким укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу. Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, зокрема надання підписаної заяви приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. З 01.01.2020 розділено оплату за природний газ на оплату за газ як товар та оплату за послугу з його розподілу. Для кожного споживача річна замовлена потужність визначається окремо, залежно від обсягу споживання природного газу об'єктом за попередній газовий рік. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Станом на 01.01.2024 загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 2 441,29 грн. АТ «ОГС «Полтавагаз» виконує належним чином умови договору розподілу природного газу, а відповідач ухиляється від сплати наданих послуг з розподілу природного газу, тому позивач вважає, що його права порушені і є такими, що підлягають захисту в судовому порядку.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26.03.2024 року позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 2 441,29 грн. та судовий збір у розмірі 3 028 грн., а всього 5 469,29 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини щодо надання АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» послуг з розподілу (доставки) природного газу до будинку відповідача ОСОБА_1 , а останній прийняв ці послуги, користуючись природним газом. Обов'язкова наявність двосторонньої підписаної угоди між надавачем та споживачем послуг законом не передбачена. На час подачі позову до суду та на час розгляду справи по суті наявна заборгованість не погашена. Оскільки відповідач покладені законодавством зобов'язання щодо оплати послуг з розподілу природного газу належним чином не виконує, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підписаної заяви-приєднання не існує та дії зазначені в п.1.3 Типового договору розподілу природного газу не здійснилися, але суд першої інстанції не взяв до уваги вказаний факт. Згідно ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. У матеріалах справи відсутній такий індивідуальний договір про розподіл природного газу. Суд також не звернув уваги на те що позивач у позовній заяві не надає ні підписаного ним договору розподілу природного газу, ні підписаної заяви - приєднання до газорозподільної мережі. Зазначає, що показники лічильника є незмінними з березня 2015, це зафіксовано у розрахунковій книжці, в якій є запис контролера АТ «Полтавагаз»: показники 2 388 м.куб. газу, боргу немає. У відповіді на відзив позивач зазначає «показники лічильника газу станом на 01.10.2018 - 2 388 м.куб., станом на 30.09.2019 - 2 388 м.куб» і це складає обсяг за розрахунком позивача 2388-2388=314 м.куб. Суд не звертає уваги на ці неправильні розрахунки позивача, але це елементарна математика: 2388-2388=0, тобто обсягів немає, вони нульові. Крім того зазначає, що позивач не вказує, на якому саме етапі, на його думку, з'явилися договірні правовідносини щодо розподілу природного газу та з яких саме використаних ним обсягів природного газу утворилася заборгованість за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, якщо в ці роки не було споживання природного газу, а ті суми, ніби то утвореного боргу, що позивач надає в позовній заяві, не є абонплатою, а повинні розраховуватися, виходячи з обсягів споживання газу.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ОГС «Полтавагаз» просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 12/25 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
АТ «Полтавагаз» є оператором газорозподільної мережі, який уповноважений надавати послуги з розподілу природного газу, у тому числі у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та не оплачує послуги з розподілу природного газу, за ним утворилася заборгованість, яка станом на 01.01.2024 становить 2 441,29 грн.
Суд першої інстанції визнав доводи відповідача про те, що на момент подачі позовну до суду між ним та позивачем відсутній підписаний договір розподілу природного газу такими, що не заслуговують на увагу, адже даний договір не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Також відповідач посилався на те, що із 2015 припинив споживання природного газу, однак не споживання природного газу не звільняє споживача, приєднаного до системи газопостачання, від оплати послуг за забезпечення доступу до газорозподільної системи з можливістю споживання природного газу. Відповідач остаточно не відмовлявся від послуг газопостачання, про розірвання договору не заявляв.
Оскільки відповідач покладені законодавством зобов'язання щодо оплати послуг з розподілу природного газу належним чином не виконує, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з січня 2020 року по січень 2024 року у розмірі 2 441,29 грн.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з положеннями статей 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спір у справі виник у правовідносинах з розподілу природного газу на основі типового договору, передбаченого додатком Кодексу ГРС.
При цьому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами укладено договір розподілу природного газу, у порядку приєднання ОСОБА_1 до типового договору встановленого у додатку до Кодексу ГРС.
Відповідно до пункту 2.3 розділу II Типового договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.
Відповідно до п. 2 Глави 1 Розділу І Кодексу ГРС цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу.
Згідно із п.п.1, 2 Глави 1 Розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до п.п.1, 3-5, 7 Глави 3 Розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів.
При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не використовує газ з березня 2015 року за вказаною адресою, то такі доводи колегія суддів вважає безпідставними з врахуванням наступного.
Згідно умов укладеним сторонами Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1.) Пунктом 5.2. передбачено, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.4. договору за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем. Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Глави 6 Розділу VІ кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою (пункт 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС).
3 01 січня 2021 річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу (абзац 4 пункту 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС).
Постановою НКРЕКП від 06 березня 2020 № 580 встановлено мінімальні обсяги річної замовленої потужності на розрахунковий календарний рік для споживачів природного газу, які мають фактичний період споживання природного газу менший ніж дев'ять місяців, а також для споживачів, які не споживали природний газ протягом усього попереднього газового року.
Замовлена потужність споживача на розрахунковий календарний рік визначається виходячи з фактичного обсягу споживання за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, але не може бути меншою за: 39 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Крім того колегія суддів враховує, що пунктом 3 Глави 3 Розділу І Кодексу ГРС передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Пунктом 2 Глави 5 Розділу VI Кодексу ГРС визначено, що фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.
Відповідно до абзацу 1 пункту 9 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
Колегія суддів зазначає, що послуга з розподілу природного газу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів, а включає також цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об'єктів споживача до газорозподільної системи, буквально означає наявність технічної можливості у будь-який необхідний споживачу час скористатись можливістю розпочати газоспоживання.
Щодо комплексного застосування норм абзацу 1 пункту 9 Глави 6 та абзаців 1, 2 пункту 4, абзацу 1 пункту 5 Глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС Верховним Судом у постанові № 914/3254/21 від 27.09.2022 року сформульовано такий правовий висновок: «Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від'єднання об'єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об'єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов'язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача»
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що обставина неспоживання ОСОБА_1 природного газу жодним чином не впливає на наявність у об'єкта відповідача за адресою: АДРЕСА_1 ,цілодобового доступу до ГРС, оскільки даний об'єкт зберігає фізичне з'єднання з газорозподільною системою. Вказані ОСОБА_1 обставини неспоживання газу не звільняють його від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу та не є підставою для нездійснення відповідачем оплати послуги розподілу природного газу.
При цьому, колегія суддів вважає, що АТ «Полтавагаз» дотримано порядок, передбачений Кодексом ГРС, розрахунків за послугу розподілу природного газу, враховуючи наявність укладеного між сторонами Типового договору розподілу природного газу, який не припинено, а також на те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась.
З рахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що, оскільки остаточного припинення користування природним газом (фізичного від'єднання об'єкта споживача від мережі позивача та вилучення такого об'єкта) і розірвання спірного договору не відбулося, тобто договір на час виникнення спірних правовідносин був чинним, відтак зобов'язання ОСОБА_1 за таким договором не припинилися, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленої вимоги за про стягнення заборгованості.
З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог АТ «Полтавагаз» обґрунтовано задоволено вимоги останнього.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 липня 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов