Справа № 554/11535/23 Номер провадження 11-кп/814/1807/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 03 липня 2024 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 вересня 2023 року за №12023170420002487, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 31 серпня 2024 року, обвинуваченому
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.
Приймаючи таке рішення місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам з огляду на обставини провадження в їх сукупності.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 03 липня 2024 року та відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що прокурором не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який не судимий, одружений, працює, має: житло, малолітню дитину на утриманні, міцні соціальні зв'язки й ряд небезпечних захворювань, тривалий час перебуває під вартою. Також апелянт посилається на те, що: судові засідання в першій судовій інстанції не відбуваються у зв'язку з неможливістю надання стороною обвинувачення доказів до суду; місцевий суд не вирішив питання щодо визначення розміру застави ОСОБА_7 , зокрема, з урахуванням того, що невизначення в певних випадках застави є правом, а не обов'язком суду, та порушив вимоги ст.ст.75, 80, 81 КПК України.
Прокурор був належним чином повідомлений про місце, дату, час судового засідання апеляційної інстанції та заявив клопотання, в якому просив здійснювати апеляційний розгляд за його відсутності, а також висловив думку про безпідставність доводів апеляційної скарги, законність і обгрунтованість оскаржуваної ухвали. У судовому засіданні обвинувачений і його захисник не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора. В апеляційній скарзі також викладено прохання лише з приводу участі обвинуваченого та його захисника в апеляційному розгляді.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
При цьому, положеннями ст.422-1 КПК України, якими врегульовано порядок перевірки зазначених вище ухвал місцевого суду, та іншими нормами кримінального процесуального закону не передбачено обов'язкової участі в розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою конкретного учасника провадження, який не з'явився до суду та просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, зокрема й прокурора, та необхідності відкладення судового засідання за таких обставин.
Так, згідно з ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А приписами ч.4 ст.422-1 КПК України навіть регламентовано загальне правило (за відстутності відповідного клопотання) про можливість проведення апеляційного розгляду щодо перегляду ухвали про тримання під вартою за відсутності всіх учасників провадження, в тому числі й прокурора.
Тому, враховуючи наведені вище обставини, позицію сторін обвинувачення та захисту, обмеженість строку дії оскаржуваної ухвали, судове засідання апеляційної інстанції здійснюється за відсутності прокурора.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника про задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177КПК України, крім випадків, передбачених ч.5ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ним 12 епізодів кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст.307 КК України - незаконного зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів і особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, вчинених повторно; незаконного перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, особливо небезпечних психотропних речовин, психотропних речовин у великих розмірах, психотропних речовин і особливо небезпечних наркотичних засобів, учинених повторно; ч.3 ст.307 КК України - незаконного придбання та перевезення з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин у великих та особливо великих розмірах, психотропних речовин в особливо великих розмірах і особливо небезпечних наркотичних засобів; незаконного зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах і психотропних речовин в особливо великих розмірах; незаконного перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинених повторно.
Колегія суддів, оцінюючи в сукупності обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, погоджується з висновком суду про неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти раніше встановленим ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, місцевий суд урахував тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким (ч.3 ст.307 КК України) й тяжким (ч.2 ст.307 КК України) злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Усупереч доводам апелянта, даних (медичних висновків), які би підтверджували неможливість перебування ОСОБА_7 під вартою, перевіркою матеріалів провадження не виявлено та стороною захисту під час провадження в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас слід зазначити, що відповідно до ст.49 Конституції України обвинувачений не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується, зокрема, з урахуванням наданих йому медичних рекомендацій.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_7 не судимий, до затримання працював інженером-електроніком ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», одружений, має на утриманні малолітню дитину, однак ці дані не спростовують наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість їм запобігти в разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 12 епізодів тяжких та особливо тяжких злочинів, що мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений створенням загрози заподіяння тяжких наслідків та їх заподіянням здоров'ю всього населення (невизначеного кола осіб), економіки й суспільства, підривом заснованого на законі порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в Україні, дані про особу обвинуваченого та його поведінку в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , запобігти вказаним вище ризикам і це виключає можливість обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу.
Пунктом 5 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні, зокрема, ряду епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яке є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів.
З огляду на викладене вище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, то невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави ОСОБА_7 , як наслідок, є правильним.
Окрім того, в ході апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження й посилання захисника на порушення місцевим судом приписів ст.ст.75, 80, 81 КПК України.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, є неспроможними.
Істотних порушень вимог КПК України, які би перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4