Справа № 761/36925/23
Провадження № 2/761/3769/2024
29 липня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного закладу загальної середньої освіти «АЙ ТІ СТЕП СКУЛ КИЇВ» про захист прав споживачів, -
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з даним позовом до Приватного закладу загальної середньої освіти «АЙ ТІ СТЕП СКУЛ КИЇВ» про захист прав споживачів, у якому просила суд:
1) Визнати недійсним пункт 6.2. Договору №85100802 про навчання у школі, що укладений 01.01.2022 року між ОСОБА_1 , та Приватним закладом загальної середньої освіти «АЙ ТІ СТЕП СКУЛ КИЇВ».
2) Стягнути з Приватного закладу загальної середньої освіти «АЙ ТІ СТЕП СКУЛ КИЇВ» на користь ОСОБА_1 25 062 грн 70 коп., з яких:
- грошові кошти сплачені за ненадані послуги в розмірі 20 000 грн 00 коп.;
- три проценти річних від простроченої суми у розмірі 932 грн 05 коп., інфляційні втрати від простроченої суми у розмірі 4 130 грн 65 коп.;
3) Стягнути з Приватного закладу загальної середньої освіти «АЙ ТІ СТЕП СКУЛ КИЇВ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, між ОСОБА_1 та Приватним закладом 01.01.2022 року було укладено договір № 851000802 про навчання в школі (надалі- Договір), відповідно до якого Приватний заклад зобов'язується забезпечити здобуття ОСОБА_2 освіти за державними програмами України на підставі ліцензії про право провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, за навчальними програмами, затвердженими Закладом освіти, а Замовник ( ОСОБА_1 ) зобов'язується оплатити освітні послуги на умовах, визначених цим Договором та забезпечити дотримання Здобувачем освіти ( ОСОБА_2 ) Правил Школи. 24.02.2022 на території України було оголошено воєнний стан у зв'язку з військовою агресіє російської федерації. У зв?язку із вказаними обставинами, враховуючи також виїзд дитини за кордон, засобами електронної пошти відповідачу Позивачкою подано заяву про розірвання договору з 01.03.2023 року. Листом від 15.09.2023 року №15/09-23-1 відповідач відмовив у поверненні коштів із посиланням на п.6.2 Договору, оскільки договір розірвано за ініціативи Замовника. Позивачка вважає, що названий відповідачем пункт 6.2. Договору є недійсним як такий, що несправедливий по відношенню до неї як споживача, а дії відповідача по неповерненню коштів є протиправними.
11 жовтня 2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. позовну заяву було залишено без руху.
26 жовтня 2023 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.
06 листопада 2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін.
15 березня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.
04 квітня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив (заперечення на відзив), відповідно до яких просила суд задовольнити позов.
Суд зауважує, що відповідно до ч.3. ст. 179 ЦПК України та ч.4 і 5 ст. 178 ЦПК України, Позивач повинен направити Відповідачу документ зі всіма додатками. Процесуальний документ і додані до нього додатки повинні бути направлені з описом вкладенням для можливості ідентифікації, які ж саме документи були прикладені стороною по справі.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9 ст. 83 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).
Позивачка додає до своїх заперечень нові докази, проте в порушення норм чинного законодавства: 1) Не надіслала вказані докази Відповідачу по справі; 2) Не обґрунтувала чому вказані докази не могли були бути подані разом із позовною заявою; 3) Не просить їх долучити до матеріалів справи; 4) Не просить визнати причини неподання доказів поважними
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).
У зв'язку з вищевказаним, та керуючись ст. 83 ЦПК України, суд вважає за доцільне не долучати до матеріалів справи та не брати до уваги докази при винесенні рішення докази, що були долучені Позивачкою до Заперечень.
12 квітня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на позовну заяву.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що між ОСОБА_1 та Приватним закладом 01.01.2022 року було укладено договір № 851000802 про навчання в школі, відповідно до якого Приватний заклад зобов'язується забезпечити здобуття ОСОБА_2 освіти за державними програмами України на підставі ліцензії про право провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, за навчальними програмами, затвердженими Закладом освіти, а Замовник ( ОСОБА_1 ) зобов'язується оплатити освітні послуги на умовах, визначених цим Договором та забезпечити дотримання Здобувачем освіти ( ОСОБА_2 ) Правил Школи.
Вартість навчання визначена відповідно до Додатку № 2 Договору, де передбачено вартість одного місяця навчання становить 28 300.00 грн.
Відповідно до п. 4.2. Договору Замовник зобов'язується внести авансовий платіж у розмірі 25 900 гривень та в подальшому проводити щомісячні платежі, як то передбачено додатком №2.
За період з 01.01.22 по 10.02.2022 Позивачка провела наступні оплати:
06.01.22 - 8 300,00 грн.
10.01.22 - 20 000,00 грн.
12.01.22 - 18 000,00 грн.
21.01.22 - 10 300,00 грн.
10.02.22 - 20 000,00 грн.
24 лютого 2022 року на території України було оголошено воєнний стан у зв'язку з військовою агресіє російської федерації.
Листом МОН від 25.02.2022 року, було рекомендовано тимчасово призупинити освітній процес і оголосити канікули на 2 тижні.
Так як Приватний заклад має відповідну ліцензію на надання послуг у сфері повної загальної середньої освіти та для дотримання рекомендації МОН та збереження життя і здоров'я учнів, працівників Приватного закладу було оголошено 2-х тижневі канікули з 28.02.22 по 13.03.2022 року, про що було видано відповідний Наказ № 21 від 25.02.2022 року.
По тексту заперечень Позивачка вказує, що її не було повідомлено про 2-х тижневі канікули адміністрацією Навчального закладу.
На противагу наведеного матеріали справи містять підтвердження такого повідомлення, а саме 26.02.2022 року в групі меседжеру Вайбер, куди були долучені всі батьки дітей з класу сина Позивачки і сама Позивачка, було здійснено оголошення про те, що оголошуються вимушені канікули, на підтвердження чого було долучено скріншот з менеджеру Вайбер.
Вказаний скріншот сторонами не оспорювався.
По сплину 2 тижнів канікул та на виконання Листа МОН від 06.03.2022 року навчання в Приватному закладі було відновлено за дистанційною формою, що прямо дозволено п. 5.1.1.3 Договору та направлене на збереження здоров'я і життя учнів та працівників навчального закладу.
З 13.03.2022 року навчання в Приватному закладі було розпочато в дистанційні формі та сповіщено всіх учнів і батьків про відновлення навчання у дистанційній формі.
По тексту заперечень Позивачка вказує, що Відповідач не надав до суду доказів сповіщення батьків і учнів про те, що навчання у березні 2022 року буде продовжено у дистанційній формі
На противагу наведеного матеріали справи містять підтвердження такого повідомлення, а саме 11.03.2022 року, в групі меседжеру Вайбер, куди були долучені всі батьки дітей з класу сина Позивачки і сама Позивачка, було здійснено оголошення про те, з 14.03.2022 року відновлюється навчання. А 20.03.2022 року було здійснено оголошення проте, що всі викладачі вже на місці і готові надавати проводити дистанційно уроки, на підтвердження чого було долучено скріншот з менеджеру Вайбер.
Вказаний скріншот сторонами не оспорювався.
У зв'язку з незапланованими канікулами було також реорганізовано навчальний 2021-2022 рік і продовжено навчання до 03.06.2022 року, з метою закриття періоду канікул
На адресу Відповідача від Позивачки надійшла заява від 01.03.2022 про розірвання Договору № 851000802 від 01.01.2022, в якій вона просить розірвати Договір з 01.01.2022.
Представником відповідача було звернуто увагу суду на те, що Заява про розірвання договору від 01.03.2022 року надійшла на електронну пошту Відповідача 15.03.2022 року, проте вказана заява була оформлена не у відповідності до норм чинного законодавства, адже не була підписана ЕЦП (КЕП) як те передбачено у випадку обміну документами засобами електронного зв'язку.
Відповідно до п. 6.1. Договору № 851000802 від 01.01.2022 Замовник має право достроково розірвати цей Договір з власної ініціативи лише шляхом подачі письмової заяви. Цей Договір вважається розірваним з дати, що вказана у письмовій заяві Замовника, але в будь-якому випадку не раніше дати отримання Школою письмової заяви.
Згідно з п. 12.1. Зміни та/або доповнення до цього Договору вчиняються у формі додаткових угод і вступають в силу у разі підписання їх Сторонами.
07 квітня 2022 року ОСОБА_1 від відповідача отримала відповідь від 16.03.2022, в якій навчальний заклад не відмовлявся від повернення коштів проте повідомив, що через введення воєнного стану в Україні, що зумовило виникнення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), ним припинено розгляд питання щодо повернення коштів - до закінчення воєнного стану.
Листом від 15.09.2023 року №15/09-23-1 відповідач відмовив ОСОБА_1 у поверненні коштів із посиланням на п. 6.2 Договору, оскільки договір розірвано за ініціативи Замовника.
Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Щодо правової природи укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від N 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином/підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Отже, у законі мова йде про отримання товарів чи послуг «для власних побутових потреб».
Правова природа укладеного між сторонами Договору - договір про надання повної загальної середньої освіти.
Вказані послуги можуть надавати тільки юридичні особи, які мають відповідну державну ліцензію, що прямо передбачено ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Договір про надання повної загальної середньої освіти регулюється не ЗУ «Про захист прав споживачів», а насамперед положеннями Законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», при цьому спеціальним законодавством про освіту визначаються права та обов'язки учасників освітнього процесу, у т.ч. обов'язки здобувачів освіти та батьків щодо відвідування занять.
Крім того Договір не укладено Позивачкою у власних інтересах «для власних побутових потреб», а укладений для навчання її сина.
Таким чином, на переконання суду, на правовідносини, що виникли між Приватним закладом і Позивачкою не розповсюджується дія ЗУ «Про захист прав споживачів», а правовідносини регулюються спеціальними законами у сфері освіти.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачається, що Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 15 Договору зазначено:
15.1. Цей Договір містить повне розуміння між Сторонами щодо його предмету.
15.6. Текст Договору особисто прочитано та підписано Сторонами.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Свобода договору полягає у можливості сторін самостійно визначати умови договору, що не суперечать чинному законодавству.
Відповідно до статті 903 ЦК України (Плата за договором про надання послуг), якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
При укладенні Договору, Виконавець брав на себе зобов'язання щодо навчання учня, а Замовник, щодо належного виконання обов'язків зі свого боку, в т.ч. забезпечення прибуття/відвідування учнем занять, що проводить Приватний заклад.
Коли Сторона в односторонньому порядку відмовляється від виконання договору, інша сторона отримує збитки. Саме через це, приписами чинного законодавства передбачений обов'язок Замовника, у разі, коли неможливість виконання договору виникла з його вини виплатити виконавцеві плату в повному обсязі.
Як було вище вказано на виконання рекомендацій МОН та з урахуванням реальної обстановки в м. Києві, Приватний заклад перейшов на дистанційну форму навчання.
Так, як навчання Приватним закладом було відновлено і Приватний заклад належним чином виконав всі свої зобов'язання, з чим фактично і погоджується Позивачка не заявивши жодних фактів неналежного надання освітніх послуг чи порушення Приватним закладом умов Договору, Приватний заклад виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме надавав освітні послуги.
Окремо заслуговує на увагу застереження представника відповідача про те, що перехід на дистанційну форму навчання відбувся з дотриманням положень чинного законодавства України, а саме ЗУ «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого МОН від 08.09.2020 року № 1115, та рекомендацій МОН викладених у листі № 1/9-609 від 02.11.2020 року та листах МОН після оголошення воєнного стану на території України щодо організації дистанційного навчання.
Так ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про освіту» передбачено, що суб'єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії визначеної цим законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.
Також, п. 5.1.1.3 Договору передбачено, що Школа має право змінювати форму навчання з очної на дистанційну у разі виникнення незалежних від Виконавця обставин (оголошення карантину, будь-які форс-мажорні обставини), при цьому вартість навчання залишається незмінною.
Отже, з вказаного вбачається, що Приватним закладом у відповідності до норм чинного законодавства та умов Договору було вчинено всі необхідні дії, щодо продовження навчання учнів Приватного закладу та збереження життя учнів і працівників. Приватний заклад продовжив надавати освітні послуги, виконувати належним чином свої зобов'язання за Договором та Приватним закладом було завершено в повній мірі навчальний рік.
Як вбачається з матеріалів справи, Замовником у односторонньому порядку, з власної ініціативи було прийняте рішення про дострокове розірвання та як підставу для розірвання Договору було зазначено, у зв'язку «з війною Росії з Україною, виїзд за кордон», а не у зв'язку з порушенням Приватним закладом умов Договору.
Отже, з вказаного вбачається, що підставою розірвання Договору стало не порушення Приватним закладом умов Договору, а саме не можливість дистанційного навчання сина Позивачки.
Також, Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до п.6.2 Договору У разі дострокового розірвання цього Договору за ініціативою Замовника Школа не повертає Замовнику оплату за надання освітніх послуг чи будь-якої її частини.
Згідно з п.7.8. Договору порушення Замовником п.4.1. Договору, Школа має право притримати особову справу Здобувача освіти до виконання Замовником свого обов'язку по оплаті вартості навчання та освітніх послуг за період їх надання і до дати розірвання цього Договору на підставі п. 12.2.5.
Отже, як вбачається з умов Договору з яким погодилася і сама Позивачка підписавши його, у випадку дострокового розірвання Договору Замовником не з підстав порушення Приватним закладом умов Договору, оплата за навчання не повертається Замовнику. Вказане положення Договору направлено на захист інтересів Виконавця/Приватного закладу від необгрунтованих дій Замовників, адже Приватним закладом для надання освітніх послуг залучаються вчителі та інші вузькопрофільні спеціалісти, закуповуються чи орендується спеціальне обладнання, орендується відповідне приміщення для проведення навчання тощо.
Таким чином, з матеріалів справи слідує, що Приватним закладом не було порушено жодним умов Договору, а Позивачка ініціювала дострокове розірвання Договору з підстав не передбачених умовами Договору чи вимогами чинного законодавства та Позивачкою належним чином не було оформлено дострокове розірвання Договору№ 851000802 від 01.01.2022 року, що виключає можливість повернення коштів Позивачці по Договору № 851000802 від 01.01.2022 року.
Також окремо суд зауважує, що, на переконання Позивачки, Відповідачем було порушено принципи доктрини «естопель», щодо дострокового розірвання Договору.
Позивачка вказує, що Позивач змінив свою позицію, адже він у листі від 15.09.2023 року визнавав факт дострокового розірвання Договору, а під час судового процесу ні, що говорить про його суперечливу поведінку.
Одночасно з цим вбачається, що у листі від 15.09.2023 року, Приватний заклад вказав, що не заперечує проти розірвання Договору, а не вказує, що Договір було розірвано.
Та враховуючи той факт, що договір припинив свою дію 31.05.2022 року, сторони вже не могли укласти будь-яких угод про дострокове розірвання правочину, який припинив свою дію.
З вказаного вбачається, що Відповідач жодним чином не порушив принцип «естопель», а діяв в рамках норм закону.
Також у позовній заяві Позивачка вказує, про недійсність п.6.2 Договору № 851000802 від 01.01.2022 року у зв'язку з тим, що пункт суперечить ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а у випадку якщо пункт Договору не суперечить ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» то Позивач вважає, що згаданий пункт не відповідає ч.8 ст. 18 загаданого Закону, як такий, що має не чіткі чи двозначні положення.
Суд не можу в повній мірі погодитись з такими твердженнями виходячи з того, що за своїм змістом п.6.2 Договору не є несправедливим, адже направлений на захист Приватного закладу, у випадку дострокового розірвання Договору Замовником не з підстав порушення Виконавцем умов Договору, оплата за навчання не повертається Замовнику. Положення Договору направлено на захист інтересів Виконавця/ Приватного закладу від необгрунтованих дій Замовників, адже Виконавцем для надання освітніх послуг залучаються вчителі та інші вузькопрофільні спеціалісти, закуповуються чи орендується спеціальне обладнання, орендується відповідне приміщення для проведення навчання тощо.
В п. 6.2 коректно і однозначно прописано, що у разі дострокового розірвання цього Договору за ініціативи Замовника Школа не повертає Замовнику оплату за надання освітніх послуг чи будь-якої її частини.
З вказаного чітко вбачається, що Приватний заклад не повертає кошти за період в якому він надавав послуги, що є вірним і єдиним можливим трактуванням вказаного пункту, при цьому послуги надаються протягом всього строку дії Договору до його дострокового розірвання, яке оформляється відповідною угодою чи про це зазначено у відповідному рішенні суду (конкретна дата з якої договір розірвано) або ж до дати припинення Договору у зв'язку закінченням строку його дії.
У випадку з правовідносинами з Позивачкою, Договір припинив свою дію 31.05.2022 року (дата передбачена Договором), та Договір не був розірваний достроково, адже відсутня відповідна угода та вірно оформлене волевиявлення Позивачки.
Тому, припущення, що п.6.2. має нечіткі чи двозначні положення є хибними.
З вищевказаного вбачається, що відсутні підстави для визнання недійсним п. 6.2. Договору, адже він відповідає вимогам чинного законодавства та у випадку, якщо б позивачка не погоджувалася з вказаним пунктом то вона мала право на момент підписання договору внести свої коригування, адже Договір не є публічним договором чи договором приєднання, в який Замовник не може внести зміни.
Виходячи з викладеного, судом вбачається відсутність підстав для визнання недійсним п. 6.2 Договору, а тому в даній частині позову слід відмовити.
Оскільки судом було відмовлено у задоволенні вимог про повернення коштів за Договором, таким чином відсутні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, адже Відповідач не повинен здійснювати жодних повернень коштів на користь Позивачки.
Також в силу п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України заборонено нарахування 3 % річних і інфляційних витрат на період дії воєнного стану.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат суд дійшов до наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Виходячи з наведеного, на підставі ст.ст. 626, 627, 628, 651, 903, 907 ЦК України, та керуючись ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного закладу загальної середньої освіти «АЙ ТІ СТЕП СКУЛ КИЇВ» про захист прав споживачів - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Приватний заклад загальної середньої освіти «АЙ ТІ СТЕП СКУЛ КИЇВ», адреса місця знаходження - м. Київ, вул. Симона Петлюри, 28, код ЄДРПОУ 42975918.
Суддя: