79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.07.2024 Справа № 914/561/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: ОСОБА_1 , Львівська область, м.Дрогобич;
до відповідача 1: ОСОБА_2 , Львівська область, Сколівський район, с.Побук;
до відповідача 2: ОСОБА_3 , Львівська область, м.Трускавець;
до відповідача 3: ОСОБА_4 , Львівська область, м.Львів;
до відповідача 4: Виробничо-торгівельного приватного підприємства «Дімекс», Львівська область, м.Львів;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія здоров'я і краси», Львівська область, м. Львів;
про: визнання недійсним рішення Загальних зборів Учасників
за участю представників:
від позивача: Потопальський Б.М., ОСОБА_1;
від відповідача -1: не з'явився;
від відповідача -2: Решота В.В.
від відповідача -3: ОСОБА_4 ;
від відповідача -4: ОСОБА_4 ;
від третьої особи: ОСОБА_6 ;
Хід розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Виробничо-торгівельного приватного підприємства "Дімекс" про визнання недійсним Рішення Загальних зборів Учасників.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.03.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі та призначити розгляд справи на 21.04.2021.
Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду. Так, зокрема ухвалою від 20.04.2023 суд призначив у справі судову експертизу та зупинив провадження у справі.
Згідно із розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області № 164 від 08.05.2023, враховуючи наказ голови № 05-13/36 від 27.04.2023 про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_7., у зв'язку із звільненням його з посади судді (подання заяви про відставку), відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів Господарського суду Львівської області від 08.05.2023 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/561/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 судову справу №914/561/21 передано для розгляду судді Запотічняк О.Д. Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.
23.05.2023 справа повернулася на адресу суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Згідно листа від 15.05.2023р. №3102/07/вих.-23/ЛЕП, Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи №914/561/21 Господарському суду Львівської області у зв'язку із тим що ні в ухвалі про призначення експертизи, ні у супровідному листі не було вказано переліку об'єктів дослідження та документів, що можуть бути використані в якості зразків для порівняльного дослідження із зазначенням їх ідентифікуючих ознак (дат, реквізитів документів та аркушів справи, на яких вони знаходяться), що унеможливило проведення експертизи, скерування клопотання, виставлення рахунку вартості проведення експертизи тощо. Просили усунути перешкоди, пов'язані з неможливістю проведення експертизи.
Ухвалою від 25.05.2023 суд призначив розгляд справи на 20.06.2023.
08.06.2023 на адресу суду надійшло клопотання про долучення копії протоколу загальних зборів №30-11 від 30.11.2018 від нотаріуса Юзви Н.Б. (Вх. № 14320/23).
Ухвалами від 20.06.2023, 11.07.2023 суд відкладав розгляд справи на 11.07.2023 та 25.07.2023 відповідно.
11.07.2023 через відділ документообігу представником відповідача - 2 долучено до матеріалів справи оригінал протоколу загальних зборів учасників ВТПП «Дімекс» №31/01/02 від 31.01.2018 (Вх. №17250/23) та клопотання про долучення документів до матеріалів справи (Вх. № 17249/23).
25.07.2023 через відділ документообігу представником відповідача - 2 долучено до матеріалів справи оригінал протоколу № 31/01/01 від 31.01.2018 та оригінал договору купівлі продажу від 30.01.2018 (Вх. № 18462/23).
Ухвалою від 25.07.2023 суд ухвалив призначити експертизу у справі № 914/561/21, згідно ухвали від 20.04.2023р.
З метою проведення судової експертизи призначеної ухвалою суду від 25.07.2023, матеріали справи №914/561/21 були скеровані супровідним листом до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Згідно листа №2234/27/вих-24/ЛЕП від 14.03.2024, Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз направив висновок експертизи № 127-Е від 14.03.2024 за результатами проведення судової судово-почеркознавчої експертизи та повернув Господарському суду Львівської області матеріали справи №914/561/21.
Ухвалою від 19.03.2024 суд призначив розгляд справи на 16.04.2024.
Ухвалою від 16.04.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 13.05.2024.
Судове засідання призначене на 13.05.2024 о 13:00 не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги, всі працівники та відвідувачі суду 13.05.2024 з 12 год. 54 хв. до 13 год. 24 хв. перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі суду.
Ухвалою від 13.05.2024 суд призначив розгляд справи на 28.05.2024.
Ухвалами від 28.05.2024, 18.06.2024, 02.07.2024 суд відкладав розгляд справи на 18.06.2024, 02.07.2024 та 18.07.2024 відповідно.
В судове засідання 18.07.2024 з'явились представник позивача та позивач, просили позовні вимоги задоволити, представник відповідача - 2 заперечив щодо позову, просив в задоволенні такого відмовити, відповідач - 3, відповідач - 4 позовні вимоги визнали, просили позов задоволити, представник третьої особи щодо позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити. Відповідач - 1 не з'явився, причин не явки не вказав.
В судовому засіданні 19.07.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.02.2018 р. при проведенні зборів засновників ВТПП «Дімекс», ОСОБА_1 як учасника товариства, не було повідомлено про дату та час їх проведення, внаслідок чого він не зміг реалізувати своє право на участь в управлінні справами Підприємства в формі участі в прийнятті рішень Загальними зборами.
Зазначив, що статут Підприємства в редакції станом на 22.02.2018 р. не врегульовував право учасника приватного підприємства голосувати при вирішенні загальними зборами питання щодо вчинення з ним правочину, що порушує норму ч.3 ст.98 ЦК України в редакції станом на 22 лютого 2018 р.
Обидва прийнятих рішення, що оформлені протоколом Загальних зборів учасників Підприємства № 22/02 від 22 лютого 2018 р. стосуються вчинення правочинів між Підприємством та учасником Підприємства - договору поруки між Підприємством та ОСОБА_2 , а також іпотечного договору між Підприємством та ОСОБА_3 , при цьому за обидва рішення голосували, в тому числі. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 а без їхніх голосів ці рішення не могли б бути прийняті.
Позивач вважає, що його права як засновника (учасника) Підприємства є порушеними внаслідок неповідомлення його про проведення зборів підприємства 22.02.2018 та прийняття на них зазначених рішень, позбавлення його права на отримання частки прибутку підприємства, відтак звернуся до суду з позовом про визнання недійсними рішення Загальних зборів учасників Виробничо-торгівельного приватного підприємства «Дімекс», що оформлені протоколом № 22/02 від 22 лютого 2018 року.
Правова позиція відповідача - 1.
24.09.2021 подав заяву про визнання позову та просив позовні вимоги задоволити (Вх .№ 22276/21).
Правова позиція відповідача - 2.
Представник ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. Доводи позивача про те, що він не був повідомлений про загальні збори які відбулись 22 лютого 2018р. є невірними, оскільки ОСОБА_1 був присутній 31.01.2018р. на загальних зборах ВТПП «Дімекс», саме на яких позивач та інші учасники підприємства були повідомлені про проведення загальних зборів ВТПП «Дімекс» 22.02. 2018р. та ознайомлені з порядком денним запланованих зборів. Також таке повідомлення на виконання вимог статуту було надіслано позивачу.
Окрім того вважає, що прийняті на загальних зборах рішення які оформлені протоколом № 22/02 не порушують права позивача ОСОБА_1 . Позивачем не доведено порушення його корпоративних прав спірними рішеннями загальних зборів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ВТПП «Дімекс» яке оформлене протоколом 22/02 від 22.02.2018р.
Подав заяву про застосування строків позовної давності які пропущені позивачем при поданні позову.
Правова позиція відповідача - 3.
ОСОБА_4 позовні вимоги визнала, просила позов задоволити.
Правова позиція відповідача - 4.
24.09.2021 керівник ВТПП «Дімекс» подав від імені підприємства заяву про визнання позову та просив позовні вимоги задоволити (Вх .№ 22276/21).
Правова позиція третьої особи.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТОВ «Лабораторія здоров'я і краси» заперечив проти позову, при цьому заперечив обставину щодо неналежного повідомлення позивача про дату та час проведення загальних зборів ВТПП «Дімекс», вказав, що позивача було повідомлено належним чином, оскільки він був присутній на зборах підприємства 31.01.2018, а відтак і був обізнаний про збори 22.02.2018, а також ОСОБА_1 було направлено повідомлення про проведення зборів підприємства, докази надіслання містяться в матеріалах справи. Разом з тим зазначив, що неналежне повідомлення учасника про проведення зборів не є безумовною підставою для визнання недійсними рішення загальних зборів, а судове рішення про задоволення позову у цій справі жодним чином не відновить прав позивача, що свідчить про невірно обраний спосіб їх захисту.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до статуту ВТПП «Дімекс», затвердженого загальними (установчими) зборами засновників (учасників) товариства (протокол № 31/01/01 від 31.01.2018), ОСОБА_1 є учасником підприємства із часткою у розмірі 103 400,00 грн, що складає 11% статутного капіталу Підприємства.
22.02.2018 відбулися загальні збори учасників ВТПП «Дімекс» (рішення, оформлене протоколом № 22/02), на яких вирішено:
1. Надати поруку за ОСОБА_2 від Підприємства - Виробничо - торгівельного приватного підприємства «Дімекс» за Договором безпроцентної позики від 22.02.2018 року на загальну суму 5 746 740 грн, що станом на 22.02.2018р. становить еквівалент 213 000,00 доларів США за курсом Національного банку України 2698 гривень за 100 доларів США з ОСОБА_3 , та уповноважити на підписання договору поруки Директора Підприємства ОСОБА_2 ;
2. В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики на суму на загальну суму 5 746 740 грн., що станом на 22.02.2018р. становить еквівалент 213 000,00 доларів США за курсом Національного банку України 2698 гривень за 100 доларів США укладеним між ОСОБА_2 (позичальником) та фізичною особою ОСОБА_3 (позикодавцем) передати в іпотеку позикодавцю фізичній особі ОСОБА_3 нерухоме майно, що належить Підприємству на праві приватної власності, а саме нежитлове приміщення літ. «У-2» та літ. «Р- 2»загальною площею 3019,3 кв. м., яке складається з приміщення літ. «У-2» загальною площею 1860,2 кв. м. та приміщення літ. «Р- 2» загальною площею 1159,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,3925 га за кадастровим номером 4610136300:03:003:0042.
22.02.2018 р. у зборах приймали участь ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що разом володіли 89 % статутного капіталу.
У п. 16.5 статуту ВТПП «Дімекс» визначено, що повноваження, передбачені пунктами 16.3.1-16.3.6, 16.3.8-16.3.25 Статуту належать до виключної компетенції Загальних зборів засновників і не можуть бути передані до компетенції іншого органу управління Підприємства. Рішення з питань зазначених у пунктах 16.3.1-16.3.6, 16.3.8-16.3.25 Статуту приймаються, якщо за них проголосують Засновники, що володіють в сукупності більш як 85 відсотків загальної кількості голосів всіх Засновників Підприємства. Рішення з питання про виключення Засновника з Підприємства приймається, якщо за нього проголосують Засновники, що володіють в сукупності більше як 50 відсотків присутніх на зборах Засновників Підприємства. При цьому Засновник, щодо якого приймається рішення про виключення (його представник) у голосуванні участі не бере, але його присутність може бути врахована при визначенні кворуму на Загальних зборах засновників. Про прийняті рішення Загальних зборів засновників повідомляється виконавчий орган Підприємства шляхом надсилання листів (в тому числі електронною поштою), факсимільних повідомлень, телефонограм, ознайомлення з такими рішеннями під розписку, а також в усній формі.
Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів ВТПП «Дімекс» 22.02.2018.
Позивач вважає, що неповідомлення його про скликання та проведення загальних зборів порушило його корпоративне право на участь в управлінні товариством, у зв'язку з чим він змушений звернутися за захистом до суду.
Оцінка суду.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Судом встановлено, що позивач є учасником ВТПП "Дімекс".
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (частина 1 статті 113 ГК України).
Частиною 1 статті 63 ГК передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі №917/1338/18 погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.
Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.
Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв'язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.
Відповідно до частини 1 статті 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.
Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема законів України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію".
Для визначення виду підприємницького товариства, до якого належить ВТПП «Дімекс» у цій справі, необхідно виходити з такого.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що Виробничо-торгівельне приватне підприємство «Дімекс» створено з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробничої, торгівельної, посередницької, закупівельної та іншої діяльності для задоволення економічних і соціальних інтересів учасників Підприємства; Підприємство має статутний капітал, поділений на частки.
Підприємство не випускає акції, а тому воно не може бути акціонерним товариством. Згідно із частиною 3 статті 96 ЦК учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Отже, за загальним правилом учасники (засновники) не несуть відповідальності за зобов'язаннями приватного підприємства (якщо інше не встановлено статутом). У такому випадку приватне підприємство не є повним або командитним товариством чи товариством з додатковою відповідальністю, а відповідно до статті 84 ЦК в чинній редакції, яка встановлює вичерпний перелік підприємницьких товариств, таке підприємство може бути лише товариством з обмеженою відповідальністю або виробничим кооперативом (сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням).
Визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абзац четвертий статті 4 Закону України "Про кооперацію", абзац перший частини третьої статті 4 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"), з можливістю мати у певних випадках додаткову кількість голосів (абзац другий частини третьої статті 4 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію").
Отже, оскільки статутом Підприємства не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, то Підприємство не є кооперативом.
У зв'язку із цим господарський суд дійшов висновку, що ВТПП "Дімекс" у цій справі є товариством з обмеженою відповідальністю (Аналогічна правова позиція щодо визначення організаційно - правової форми приватного підприємства була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 та Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 11.12.2023 у справі №925/200/22).
Відтак, покликання відповідача - 2 на те, що законодавець не прийняв спеціального законодавства, яке б регулювало діяльність приватних підприємств, тим самим дозволивши учасникам таких підприємств врегульовувати таку діяльність на власний розсуд у локальних нормах матеріального права - статутах підприємств є безпідставним та відхиляється судом.
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
За положеннями ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника (акціонера) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів.
Для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства
Суд констатує факт того, що позивач як учасник ВТПП «Дімекс», розмір внеску до статутного фонду якого складає 103 400,00 грн, що становить 11 % від загального розміру статутного фонду товариства, не був повідомлений про проведення загальних зборів 22.02.2018 належним чином. Оскільки долучені до матеріалів справи копії доказів надіслання листа про проведення загальних зборів не можуть бути належним та допустимим доказом повідомлення позивача, жодною із сторін не подано такий доказ в оригіналі.
Щодо покликання відповідача - 2 та третьої особи на те, що позивач був присутній на загальних зборах підприємства 31.01.2018, а відтак був повідомлений про наступну дату загальних зборів ВТПП «Дімекс» - 22.02.2018, на яких приймались ідентичні за змістом до оскаржуваних у цій справі рішень, оформлених Протоколом від 22.02.2018 №22/02, зокрема, щодо надання згоди усіх учасників Підприємства про надання майнових порук ВТПП « Дімекс » на виконання зобов'язань між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та надання згоди на передання в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань нерухоме майно, що належало Підприємству на праві власності, а саме: нежитлове приміщення літ.«У-2» та літ.«Р-2» загальною площею 3019,3м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.
У даній справі було призначено експертизу щодо підпису, виконаного від імені ОСОБА_1 на Протоколі №31/01/02 від 31.01.2018 року Загальних зборів учасників ВТПП «Дімекс» та поставлено питання щодо виконання підпису ОСОБА_1 особисто чи іншою особою, а також було поставлене питання щодо дати виконання такого підпису.
Висновком експерта за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи №127-Е від 14.03.2024 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 на протоколі загальних зборів учасників ВТПП «Дімекс» № 31/01/02 від 31.01.2018 виконано ним особисто. Питання щодо дати виконання підпису екпертом не вирішувалось, у зв'язку з відсутністю у ЛНДІСЕ належної приладної бази для проведення такого виду досліджень.
Дані твердження щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про проведення загальних зборів ВТПП «Дімекс» на 22.02.2018 не беруться судом до уваги, оскільки законодавством чітко визначено порядок повідомлення учасника підприємства про проведення загальних зборів. Натомість присутність учасника на одних загальних зборах (31.01.2018) не може вважатись доказом належного повідомлення про проведення наступних загальних зборів підприємства (які відбулись 22.02.2018).
Доводи відповідача - 2 щодо суперечливої поведінки позивача стосовно належного повідомлення ОСОБА_1 внаслідок присутності на зборах підприємства 31.01.2018 та проставлення підпису ОСОБА_1 на протоколі від 31.01.2018 не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із долученого до матеріалів справи протоколу від 31.01.2018, в останньому немає жодного зазначення щодо проведення загальних зборів ВТПП «Дімекс» саме 22.02.2018. Також покликання представника відповідача - 2 на суперечливу поведінку позивача щодо особистого підписання протоколу від 31.01.2018 не береться судом до уваги, оскільки ОСОБА_1 зазначав, що не пам'ятає про підписання вказаного протоколу, відтак дані твердження не можуть бути проявом суперечливої поведінки. Протокол від 31.01.2018 не є належним доказом,оскільки він не входить в предмет доказування . Покликання відповідача на те, що ті ж питання були предметом розгляду і 22.02.2018 року судом не беруться до уваги , оскільки позивачем не оспорюються.
Разом з цим, з приводу аргументів відповідача - 2 про те, що відсутність 11% голосів позивача не вплинула на результат голосування суд зазначає, що позивачу не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників рішень, оскільки вплив учасника на прийняття загальним зборами рішень не вичерпується лише голосуванням. Участь позивача у загальних зборах не обмежується виключно голосуванням з питань порядку денного. Голосуванню передують обговорення між учасниками питань порядку денного, внесення обґрунтованих пропозицій відносно порядку денного, виступи учасників, що за певних обставин можуть істотно вплинути на загальний хід голосування та змінити його результати в порівнянні з тими результатами, які мали місце за відсутності на загальних зборах неповідомленого учасника. Можливою є ситуація, коли учасник, який володіє невеликою часткою у статутному капіталі товариства, своїми пропозиціями до порядку денного, виступом відносно пропозицій з голосування питань порядку денного, тощо, переконавши іншого (інших) учасника в правоті своєї позиції, шляхом голосування, при наявності необхідного кворуму голосів у таких учасників для прийняття рішень, може змінити хід голосування.
Неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів у разі оскарження учасником товариства рішень загальних зборів сама по собі не є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства, однак з урахуванням конкретних обставин справи може бути достатньою підставою для визнання їх недійсними.
Ця обставина може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у разі, якщо учасник товариства, який звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, довів не лише факт його неповідомлення, а також довів належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно:
- існування інших підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів; та /або
- факт того, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих зборах, а прийняті на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та / або статуту господарського товариства, прийняті з порушенням порядку голосування, стосуються безпосередньо його прав та інтересів та порушують їх.
Крім того, у кожному конкретному випадку судам слід досліджувати дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, зокрема і у випадку, якщо учасник товариства звернувся до суду з таким позовом через тривалий час після стверджуваного порушення його прав.
Наведене також узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, відповідно до якого своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.
З огляду на викладене для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів щодо повідомлення позивача як учасника товариства про скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та / або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з'ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 ЦК України та частиною другою статті 4 ГПК України, які визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.
Позивач, звертаючись до господарського суду з позовом, в обґрунтування наявності у нього порушеного права, що підлягає судовому захисту, послався на порушення його права на участь в управлінні справами підприємства зокрема внаслідок відчуження належного Підприємству нерухомого майна без можливості отримання внаслідок цього прибутку унеможливлює реалізацію законного інтересу позивача на отримання частки прибутку Підприємства від використання такого нерухомого майна.
Отже, з огляду на прийняття спірного рішення за відсутності ОСОБА_1 неповідомленого про проведення зборів та, як наслідок, безпідставно позбавленого можливості отримувати дивіденди від діяльності Підприємства, крім того підготуватися до розгляду питань порядку денного, надати свої пропозиції і вплинути на прийняте рішення, тощо, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту порушення його прав рішенням, оскаржуваним в межах даної справи, що, в свою чергу, є підставою для визнання недійсним такого рішення.
Крім того, ще однією правовою підставою для визнання недійсними прийнятих на зборах рішень з питань вчинення правочинів з учасниками Підприємства позивач покликається на прийняття даних рішень внаслідок голосування за них цих самих учасників Підприємства, що суперечить імперативній нормі ч. 3 ст. 98 ЦК України, застосованій за аналогією закону до приватного підприємства.
Згідно ч. 3 ст. 98 ЦК України учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли оспорювані рішення оформлені протоколом № 22/02 щодо надання поруки за ОСОБА_2 від ВТПП «Дімекс» за Договором безпроцентної позики від 22.02.2018 року на загальну суму 5 746 740 грн з ОСОБА_3 та в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики передали в іпотеку позикодавцю фізичній особі ОСОБА_3 нерухоме майно, що належить Підприємству на праві приватної власності, а саме: нежитлове приміщення літ. «У-2» та літ. «Р-2» загальною площею 3019,3 кв.м.
За вказані рішення проголосовано ста відсотками голосів присутніх учасників (або 89% загальної кількості голосів всіх учасників), що не відповідає правилу абзацу другого п. 16.5 статуту Підприємства в редакції станом на 22.02.2018 року - більше 85 відсотків загальної кількості голосів всіх Засновників Підприємства для прийняття відповідних рішень.
Прийняті рішення стосуються вчинення правочинів між Підприємством та учасником Підприємства - договору поруки між Підприємством та ОСОБА_2 , а також іпотечного договору між Підприємством та ОСОБА_3 , при цьому за обидва рішення голосували, в тому числі. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відтак беручи до уваги норми ст. 98 ЦК України, суд зазначає, що вказані рішення оформлені протоколом № 22/02 від 22.02.2018 було прийнято за відсутності кворуму.
Як зазначено судом вище ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не мали права приймати участь у голосуванні з питань щодо вчинення з ними правочину, тобто де вони були зацікавлені у прийнятті позитивного рішення переслідуючи особисті інтереси, тому на думку суду при прийнятті даних рішень був відсутній кворум для голосування з питань щодо надання поруки за ОСОБА_2 від ПВТП «Дімекс» за Договором безпроцентної позики від 22.02.2018 року на загальну суму 5 746 740 грн з ОСОБА_3 , та уповноважити на підписання договору поруки Директора Підприємства ОСОБА_2 та щодо передачі в іпотеку позикодавцю фізичній особі ОСОБА_3 нерухомого майна, що належить Підприємству на праві приватної власності, а саме нежитлове приміщення літ. «У-2» та літ. «Р- 2»загальною площею 3019,3 кв. м., яке складається з приміщення літ. «У-2» загальною площею 1860,2 кв. м. та приміщення літ. «Р- 2» загальною площею 1159,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,3925 га за кадастровим номером 4610136300:03:003:0042.
Суд зазначає, що позиція відповідачів 1, 3, 4 про повне визнання позову, в тому числі визнання факту неповідомлення позивача про проведення загальних зборів додатково свідчить про недійсність оспорюваних рішень загальних зборів товариства.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій справі обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача, а саме: права на участь у загальних зборах підприємства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, у зв'язку з чим позивач просить визнати недійсними рішення загальних зборів, ухвалені без його участі, внаслідок його неналежного повідомлення, що є належним способом захисту в спірних правовідносинах.
Щодо застосування строків позовної давності.
Представниками Відповідача 2 та третьої особи подано заяви про застосування строків позовної давності, оскільки позов подано із пропущенням строку позовної давності, оскільки спірні рішення прийняті 22.02.2018, а позов подано до суду 05.03.2021 р.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для вчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ОСОБА_1 подано до суду 05.03.2021. Оскаржувані рішення прийняті 22.02.2018 року, однак позивач зазначає, що дізнався про такі лише восени 2020 року.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року.
З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину даний позов подано в межах строку позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ВТПП «Дімекс», оформлених протоколом загальних зборів №22/02 від 22.02.2018, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
Судові витрати.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак судовий збір покладається на кожного з відповідачів у рівних частинах в розмірі 1 135,00 грн.
Внаслідок задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу представника відповідача - 2.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників Виробничо-торгівельного приватного підприємства «Дімекс», оформлені протоколом № 22/02 від 22 лютого 2018 року.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 135.00 грн судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 135.00 грн судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 135.00 грн судового збору.
6. Стягнути з Виробничо-торгівельного приватного підприємства «Дімекс» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 172, код ЄДРПОУ - 22348654) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 135.00 грн судового збору.
7. Відмовити представнику відповідача - 2 Решоті В.В. у стягнення витрат на правову допомогу за заявою Вх. № 16544/24 від 24.06.2024.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2024 року.
Суддя Запотічняк О.Д.