вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1908/24
Суддя Господарського суду Київської області Антонова В.М., розглянувши матеріали за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГРЯН» про визнання права іпотеки на нерухоме майно та звернення стягнення,
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГРЯН» (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати за АТ «Райффайзен Банк» (Код ЄДРПОУ:14305909) право іпотеки на нежитлове приміщення, гараж, літ. А, площею 141 кв.м. з адресою: с. Діброва, вул. Центральна, 46-ж (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 2167562132214), що належить на праві власності ТОВ «БАГРЯН» (код ЄДРПОУ: 43152504) згідно з Договором іпотеки 18.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Павленко Н.В., за реєстровим № 814, зі змінами та доповненнями від 17.05.2013 року за реєстровим № 956.
- в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1 000 000,00 грн, визначеної рішенням Васильківського міськрайонного суду у справі №362/5858/14-ц за виконавчим листом, виданим 24.02.2016 року, звернути стягнення в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку» на нежитлове приміщення, гараж, літ. А, площею 141 кв.м. з адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 2167562132214), що належить на праві власності ТОВ «БАГРЯН» (код ЄДРПОУ: 43152504) згідно з Договором іпотеки 18.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області, за реєстровим № 814, зі змінами та доповненнями від 17.05.2013 року за реєстровим № 956. Встановити початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оцінюючої діяльності - незалежним експертом - на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позов обґрунтовано тим, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2015 в справі № 362/5858/14-ц, зміненим постановою Апеляційного суду Київської області від 14.12.2015, зокрема, ухвалено в рахунок погашення заборгованості ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» за генеральною кредитною угодою №010/04/286.07К від 17.08.2007 та укладеними в її межах кредитними договорами в сумі 26 264 394, 18 грн, звернути стягнення на майно, передане в іпотеку, відповідно до договору іпотеки від 18.08.2007 за реєстровим №814, зі змінами та доповненнями, внесеними договорами про внесення змін від 06.08.2009 за реєстровим №922, від 14.06.2011, за реєстровим №757, від 17.05.2013 за реєстровим № 956, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Мойсей Іваном Михайловичем відкрито виконавче провадження № 72195602 на виконання виконавчого листа № 362/5858/14-ц від 24.02.2016, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області, при здійсненні виїзду, з метою вчинення виконавчих дій приватним виконавцем за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що цех приготування субстракту під літ. «А», загальною площею 147,6 кв.м., який є предметом вказаного вище договору іпотеки, знаходиться на земельній ділянці №3221482101:01:021:0042, яка належить на праві власності Дібровській сільській раді, та згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вказаній земельній ділянці знаходиться інший зареєстрований об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, гараж, літ. А, площею 141 кв.м. з адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 2167562132214), право власності на який зареєстровано за ТОВ «Багрян», яке орендує вказану земельну ділянку.
З огляду на вказані обставини позивач вважає, що вказане майно є одним і тим самим об'єктом нерухомого майна, що забезпечує кредитні зобов'язання ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» перед АТ «Райффайзен Банк» та на один і той самий об'єкт нерухомого майна одночасно зареєстровано право власності за різними особами, а земельну ділянку на якій розташовано об'єкт нерухомого майна, поділено та присвоєно нову адресу з додаванням літер алфавіту.
Відповідно до вимог ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.
Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Тобто будь-який майновий спір має ціну, тоді як різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Метою подання позову з вимогою про визнання за особою права іпотекодержателя є підтвердження існування у відповідної особи майнового інтересу щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки та має вартісну оцінку, визначену в договорі іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22, дійшла висновку, що позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою. При поданні позовної заяви позивачу необхідно вказати в ній ціну позову та сплатити судовий збір, виходячи з вартості предмета іпотеки, визначеної в договорі іпотеки, за ставкою, передбаченою законом для вимог майнового характеру.
Так, позивачу необхідно надати суду докази на підтвердження вартості спірного майна (гараж, літ. А, площею 141 кв.м. з адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 2167562132214) станом на дату звернення позивача до суду та з урахуванням даних доказів визначити ціну позову стосовно вимоги про визнання права іпотеки на нього.
Також, суд звертає увагу, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2015 в справі № 362/5858/14-ц визнано заборгованість в розмірі 26 264 394, 18 грн, тоді як в даному позові позивач просить звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1 000 000, 00 грн.
Суд зазначає, що позовна заява не містить обґрунтування стосовно того чому позивачем визначено саме 1 000 000, 00 грн та чому саме на цю суму він просить звернути стягнення на спірне майно.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України, передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3 028,00 грн.
Згідно із п.п.1 п.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру, а тому сплаті підлягає судовий збір в розмірі 1,5% кожної з них, але не менше 3 028, 00 грн та не більше 1 059 800, 00 грн.
В якості доказів сплати судового збору позивачем долучено до позовної заяви платіжну інструкцію №2176 від 22.07.2024 на суму 4844, 80 грн.
Тоді як, належним до сплати судовий збір є в розмірі (1,5% від визначеної та підтвердженої відповідними доказами ціни спірного майна)+15 000, 00 грн(1,5% від визначеної позивачем заборгованості в розмірі 1 000 000, 00 грн).
Враховуючи викладене вище після визначення позивачем ціни позову, можливо буде встановити розмір судового збору належного до сплати.
Отже, позивачу необхідно визначити ціну позову та доплатити судовий збір у відповідному розмірі та надати суду докази такої сплати, а саме оригінал платіжного доручення про перерахування судового збору.
Водночас суд вказує, що статтею 9 Конституції України регламентовано, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Окрім того, у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. З огляду на викладене вище, позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 162, 164, 174, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» залишити без руху.
2. Встановити Акціонерному товариству «Райффайзен Банк» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В.М. Антонова