ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2024Справа № 910/3916/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка О.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕМА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю " ХЕМА ТЕСТ"
про стягнення 3662163,88 грн
представники сторін:
від позивача: Кулик О.І., Завалєй О.О.
від відповідача: Шумська Н.І.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕМА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " ХЕМА ТЕСТ" про стягнення 3662163,88 грн, з яких 3607444,00 грн основного боргу, 28288,27 грн інфляційних втрат, 26431,61 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 1007-23 від 10.07.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3916/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 25.04.2024.
У підготовчому засіданні 25.04.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.05.2024 та запропонував позивачу надати письмові пояснення.
13.05.2024 від позивача через відділ діловодства надійшли додаткові пояснення та докази.
У підготовчому засіданні 23.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про долучення додаткових пояснень з додатками до матеріалів справи, а також постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи досудового розгляду по суті на 20.06.2024.
19.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату та надання строку для отримання позиції від відповідача щодо укладення мирової угоди.
У підготовчому засіданні 20.06.2024 представник відповідача підтримала клопотання про відкладення судового засідання, представники позивача заперечили проти відкладення розгляду справи.
20.06.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 11.07.2024.
10.07.2024 через систему електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить визнати пропущений строк на подання відзиву на позовну заяву з поважних причин, поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийняти відзив на позовну заяву до розгляду.
У судовому засіданні 11.07.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частину ухвали про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю " ХЕМА ТЕСТ" про поновлення строку на подання відзиву та залишення відзиву без розгляду.
Представники позивача у судовому засіданні 11.07.2024 надали пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.
Представник позивача заявив про надання доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в порядку ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 11.07.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 1007-23 від 10.07.2023, позивач протягом жовтня та листопада 2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 3607444,00 грн, що підтверджується актами передачі продукції та видатковими накладними, які отримані та підписані відповідачем в електронній формі.
Відповідач оплату отриманого товару не здійснив, у зв'язку з чим заборгованість становить 3607444,00 грн.
Позивач зазначив, що заходи досудового врегулювання спору не здійснювались, оскільки законом не встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору.
Посилаючись на прострочення відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 28288,27 грн та 3% річних у сумі 26431,61 грн.
Позиція відповідача
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю " ХЕМА ТЕСТ" про поновлення строку на подання відзиву відмовлено, залишено відзив без розгляду.
У судовому засіданні 11.07.2024 представник відповідача проти позову заперечила.
10.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕМА", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕМА ТЕСТ", як покупцем укладено договір поставки № 1007-23 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник на умовах даного договору зобов'язується передати у власність покупця реагенти та набори реагентів для лабораторної діагностики (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.
Згідно з п. 2.1 договору найменування, одиниця виміру, ціна з ПДВ за одиницю товару визначаються у погодженому сторонами Прайсі. Додаток № 1 "Прайс", є невід'ємною часиною договору та повинен переглядатись кожні 6 місяців.
Загальна вартість кожної партії поставки товару вказується у рахунках та видаткових накладних. Ціна не може відрізнятися від ціни, затвердженої в Прайсі (п. 2.2 договору).
У п. 2.3 договору сторони погодили, що сума даного договору визначається як сума всіх видаткових накладних постачальника.
Відповідно до п. 4.1 договору товар постачальником відвантажується покупцю згідно з Актом прийому-передачі товару в кількісному вираженні. Дані про відвантажений товар за кодом, найменуванням та кількістю підсумовуються з 01 по 15 число поточного місяця та з 16 по останній календарний день поточного місяця. На підставі даних актів прийому-передачі постачальник надає покупцю рахунок-фактуру та видаткову накладну із цінами згідно з діючим Прайсом та загальної суми відвантаженого товару за відповідний період.
Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним після того, як він передав товар на склад покупця згідно з актом прийому-передачі (п. 4.3 договору).
У п. 4.4 договору сторони погодили, що рахунок-фактура та видаткова накладна відповідно до п. 4.1 підписуються електронно-цифровим підписом через програму ФРЕДО ЗВІТ.
Згідно з п.5.2 договору оплата кожної партії товару проводиться покупцем на умовах відстрочення платежу, а саме: покупець сплачує постачальнику 100 відсотків вартості отриманої партії товару згідно з рахунком-фактурою протягом 60 календарних днів від дати видаткової накладної до такого рахунка-фактури.
Відповідно до п. 12.1, 12.2 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Договір діє до 31.12.2023. Термін дії договору продовжується до повного закінчення взаєморозрахунків, пов'язаних з його виконанням.
На виконання умов договору поставки № 1007-23 від 10.07.2023 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3607444,00 грн.
Факт поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем підтверджується:
- актами передачі продукції: № 022 від 06.10.2023, № 023 від 09.10.2023, № 024 від 09.10.2023, № 024 від 12.10.2023, № 025 від 16.10.2023, № 026 від 17.10.2023, № 027 від 19.10.2023, № 028 від 25.10.2023, № 025 від 31.10.2023, № 024 від 30.10.2023, № 026 від 02.11.2023, № 027 від 06.11.2023, № 028 від 07.11.2023, № 0 від 08.11.2023, № 0 від 09.11.2023, № 028 від 07.11.2023, № 0 від 08.11.2023, № 0 від 09.11.2023, № 028 від 13.11.2023, № 0 від 14.11.2023, № 0 від 16.11.2023, № 0 від 17.11.2023, № 0 від 16.11.2023, № 0 від 30.11.2023, № 0 від 23.11.2023, № 0 від 20.11.2023, № 0 від 24.11.2023, № 0 від 21.11.2023, № 0 від 22.11.2023;
- видатковими накладними № 50 від 02.10.2023 на суму 799 705,00 грн, № 52 від 16.10.2023 на суму 967 822,00 грн, № 53 від 16.10.2023 на суму 105 143,00 грн, № 60 від 01.11.2023 на суму 1 077 030,00 грн, № 93 від 16.11.2023 на суму 575 680,00 грн, № 165 від 01.12.2023 на суму 80 250,00 грн, № 231 від 19.12.2023 на суму 1 814,00 грн.
Вказані видаткові накладні підписані сторонами в порядку, встановленому пунктом 4.4 договору шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів та електронних печаток.
Також позивачем через програму ФРЕДО ЗВІТ надіслані відповідачу рахунки на оплату: № 39 від 02.10.2023 на суму 799 705,00 грн, № 41 від 16.10.2023 на суму 967 822,00 грн, № 42 від 16.10.2023 на суму 105 143,00 грн, № 59 від 01.11.2023 на суму 1 077 030,00 грн, № 92 від 16.11.2023 на суму 575 680,00 грн, № 208 від 01.12.2023 на суму 80 250,00 грн, № 220 від 19.12.2023 на суму 1 814,00 грн, які містять відмітку про прийняття їх контрагентом
Відповідач оплату товару не здійснив.
Оскільки відповідач оплату заборгованості по договору не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення основного боргу в сумі 3607444,00 грн, а також нарахованих, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання інфляційних втрат в сумі 28288,27 грн та 3% річних в сумі 26431,61 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини за договором поставки № 1007-23 від 10.07.2023, у якому сторони погодили предмет, ціну, строки та умови оплати отриманого товару.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 1007-23 від 10.07.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3607444,00 грн.
Акти передачі продукції, видаткові накладні на загальну суму 3607444,00 грн підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Підписання актів передачі продукції та видаткових накладних, які є первинними обліковими документами, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Строк оплати товару, погоджений сторонами у п. 5.2. договору та є таким, що настав, зокрема: за видатковою накладною № 50 від 02.10.2023 строк оплати настав - 04.12.2024; за видатковою накладною № 52 від 16.10.2023 - 15.12.2023, за видатковою накладною № 53 від 16.10.2023 - 15.12.2023, за видатковою накладною № 60 від 01.11.2023 - 01.01.2024, за видатковою накладною № 93 від 16.11.2023 - 15.01.2024, за видатковою накладною № 165 від 01.12.2023 - 30.01.2024, за видатковою накладною № 231 від 19.12.2023 - 19.02.2024.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Невиконане відповідачем зобов'язання за договором у сумі 3607444,00 грн підтверджується належними доказами.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 3607444,00 грн.
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 28288,27 грн та 3% річних в сумі 26431,61 грн. Нарахування здійснено по кожній видатковій накладній окремо, враховуючи строки, визначені договором, в які мала бути здійснена оплата.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що розрахунки є арифметично правильними, здійснений відповідно до умов договору та приписів законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрати у сумі 28288,27 грн та 3% річних в сумі 26431,61 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 ЦК України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 8.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Під час розгляду справи судом встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником позивача є ОСОБА_1 , громадянство: Російська Федерація.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі - постанова № 187) визначено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором), зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.
Враховуючи викладене, застосування встановленого постановою № 187 мораторію (заборони) потребує з'ясування наявності або відсутності у відповідного громадянина рф документів, які підтверджують його проживання на території України на законних підставах.
Статтею 1 Закону України "Про громадянство України" унормовано, що проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 від 19.02.2021 зі строком дії до 18.02.2031.
Окрім викладеного, матеріали справи також свідчать про наявність у засновника позивача зареєстрованого місця проживання в Україні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що мораторій, встановлений постановою № 187 не застосовується до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕМА" як юридичної особи.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕМА" до Товариства з обмеженою відповідальністю " ХЕМА ТЕСТ" повністю.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕМА ТЕСТ" (03134, місто Київ, вулиця Дзюби Івана, будинок 3, інше приміщення 1, ідентифікаційний код 37833041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕМА" (03179, місто Київ, вулиця Академіка Єфремова, будинок 23, ідентифікаційний код 36038442) 3607444,00 грн основного боргу, 26431,61 грн 3% річних, 28288,27 грн інфляційних втрат та 54932,46 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 30.07.2024.
Суддя С.О. Турчин