ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2024Справа № 910/3856/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (бул. Лесі Українки, буд. 9, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 20113829)
до 1) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроніс Україна» (вул. Велика Васильківська, 102, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 22868348)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо - фуд» (пр.-т. Тичини Павла, буд. 1В, кабінет 188, м. Київ, 02152; ідентифікаційний код 40720198)
про стягнення 83 677, 81 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (далі за текстом - ПрАТ «СК «Універсальна», Позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроніс Україна» (далі за текстом - ПрАТ «СК «Євроніс Україна», Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо - фуд» (далі за текстом - ТОВ «Сільпо - фуд», Відповідач-2) про стягнення 90 089, 80 грн шкоди заподіяної внаслідок ДТП 14.01.2023.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту № 3001/394/00001/1 від 04.01.2022 здійснено виплату суми страхового відшкодування в розмірі 90 089, 80 грн за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 .
З огляду на здійснення Позивачем виплати суми страхового відшкодування у вказаному розмірі, останній зазначає, що в силу положень статті 993 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та статті 27 Закону України «Про страхування» він набув право вимоги до Відповідачів в межах здійсненої виплати із врахування того, що особа з вини якої заподіяно шкоду станом на час ДТП перебувала у трудових відносинах з Відповідачем-2.
Враховуючи поданий Відповідачем - 2 відзив на позовну заяву, Позивач в поданій відповіді на відзив зазначає про зменшення розміру позовних вимог до суми 83 677, 81 грн та надає додаткові докази страхування ним автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 з метою спростування заперечень Відповідача-2.
Крім того, Позивач зазначає, що зазначений розмір витрат, пов'язаний із відновлюваним ремонтом пошкодженого автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 обґрунтований належними доказами та фактично понесений Позивачем, а підстави для застосування коефіцієнта фізичного зносу у нього як Страховика відсутні.
З поміж викладеного, Позивач зазначає, що його страхувальником дотримано порядок повідомлення про ДТП та звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі якої Позивачем складено два страхові акти та проведено виплату суми страхового відшкодування.
Також, Позивач звертає увагу суду на те, що розмір заявлених Позивачем витрат є фіксованим , а відтак заявлена до відшкодування сума є такою, що підлягає відшкодуванню.
2. Стислий виклад позиції Відповідача - 1
Із наданого відзиву вбачається, що між Відповідачем - 1 та Відповідачем - 2 31.12.2021 укладено генеральний договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 116007-3101-0000411 та 03.12.2022 (далі за текстом - Генеральний договір) укладений, відповідно до такого договору Сертифікат № 144 з терміном дії від 16.12.2022 по 15.12.2023 та визначеною територією дії - місто Одеса, вул. Семена Палія, 93-А.
Відповідач-1, посилаючись на положення пункту 7.5.3 умов Генерального договору зазначає, що останнім не передбачено покриття та відшкодування будь яких вимог, що не пов'язані з відповідальністю за експлуатацію будь яких наземних транспортних засобів, а відтак заподіяння шкоди страхувальнику Позивача при спірній ДПТ не є страховим випадком у зв'язку з чим відповідальність Відповідача - 1 не застосується до спірних правовідносин.
Крім того, Відповідачем - 1 заперечується заявлена до стягнення сума відшкодування оскільки остання розрахована без застосування коефіцієнта фізичного зносу та не є належним чином оціненою.
Також, Відповідач - 1 заперечує щодо заявлення Позивачем вимог про стягнення з відповідачів солідарно.
3. Стислий виклад позиції Відповідача - 2
Із поданого відзиву вбачається, що останній заперечує щодо заявлених до нього вимог з огляду на наступне:
- із наданих до позову доказів не вбачається можливості встановити факт страхування Позивачем автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 , який пошкоджено в ході ДТП;
- протокол огляду автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1 підписаний лише водієм останнього;
- наданих доказів недостатньо для підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих власнику пошкодженого транспортного засобу;
- в досудовому порядку Позивачем заявлено до відшкодування Відповідачем - 2 суми збитку в розмірі 10 187, 65 грн, в той час як даним позовом заявляється більша сума;
- надані Позивачем страхові акти містять інші суми виплати, ніж сума яку заявлено до стягнення в межах даного спору;
- Позивачем не надано до позову копію повідомлення про настання події та копію заяви про страхову виплату;
- витрати на професійну правничу допомогу, які заявлено до відшкодування Позивачем не є погодженими та підтвердженими з огляду на відсутність підписаного між сторонами акту виконаних робіт, який передбачено сторонами пунктом 3.3 договору про надання правничої допомоги;
- заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою та передчасною.
У поданих запереченнях на відповідь на відзив Відповідач-2 зазначає, що Позивачем не надано достатніх доказів та обґрунтування вартості ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки відсутній Акт складений суб'єктом оціночної діяльності.
4. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 позовну заяву ПрАТ «СК «Універсальна» залишено без руху, встановлено Позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
16.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
14.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив Відповідача-2.
23.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач також просив суд зменшити розмір позовних вимог до суми 83 677, 81 грн.
Враховуючи положення статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), судом прийнято заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог, а подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.
27.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.
12.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
22.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву Відповідача-1.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
04.01.2022 між Позивачем, як Страховиком та ТОВ «ОТП Лізинг», як Страхувальником укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту № 3001/394/00001/1 від 04.01.2022 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого застрахованого автомобіль Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 (пункт 15 бордеро (переліку застрахованих автомобілів)), 2019 року випуску згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 14.06.2019.
Предметом вказаного договору є майнові інтереси Страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 .
Строк дії Договору визначено пунктом 4.1: з 00 год 00 хв дати підписання і діє 1 календарний рік.
14.01.2023 в місті Одеса на Дніпровській дорозі, 93 А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу марки Toyota «автонавантажувач 15» під керуванням ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що в тексті позовної заяви Позивачем не зазначено інформації на підставі якої судом вбачалося б за можливе встановити факт страхування Відповідачем - 1 транспортного засобу Відповідача - 2 марки Toyota «автонавантажувач 15».
При цьому судом встановлено, що між Відповідачем -1 та Відповідачем 2 укладено Генеральний договір, предметом якого є майнові інтереси Відповідача - 2, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з обов'язком відшкодовувати шкоду, заподіяну життю та / або здоров'ю та або майну фізичних осіб або майну юридичних осіб, нанесену у зв'язку зі здійсненням Відповідачем-2 застрахованої діяльності (а саме володіння, користування або розпорядження майном, яке знаходиться на території дії Договору ).
Підпунктом 7.5.3 пункту 7.5 Генерального договору останнім не покривають та відшкодуванню не підлягають вимоги, пов'язані з відповідальністю за експлуатацію будь - яких наземних транспортних засобів, морських або річкових суден, а також інших плавучих об'єктів, пілотованих та не пілотованих літаючих апаратів, будь якої зброї, знарядь війни, засобів полювання.
Строк дії Генерального договору згідно сертифіката № 116007-3101-0000411.144 від 03.12.2022: з 16.12.2022 по 15.12.2023.
Зазначене вище є правовою позицією Відповідача-1 та відповідно не заперечується Позивачем.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.03.2023 у справі № 523/2706/23 встановлено вину ОСОБА_1 , працюючого в ТОВ «Сільпо фуд» у вказаній вище ДТП 14.01.2023.
Згідно пояснень водія автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 16.01.2023 про ДТП страхувальник повідомив страхову компанію з деталізацією опису події.
Згідно рахунку - фактури № 0000000423 від 18.01.2023 філії «Автомобільний ДІМ Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто» вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 становить 79 902, 16 грн.
Згідно рахунку - фактури № 0000001009 від 10.02.2023 філії «Автомобільний ДІМ Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто» вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 становить 10 187, 67 грн.
На підставі страхових актів № G-10288-2 від 14.02.2023 та № G-10288-1 від 27.01.2023 Позивачем прийнято рішення про виплату суми страхового відшкодування на користь ТОВ «ОТП Лізинг» в розмірі 73 490, 17 грн та 10 187, 64 грн.
Зазначене вище підтверджується наданими Позивачем платіжними інструкціями № 33916 від 30.01.2023 на суму 73 490, 17 грн та № 35569 від 15.02.2023 на суму 10 187, 64 грн.
В подальшому згідно платіжної інструкції № 2304 від 25.01.2023 сума в розмірі 79 902, 16 грн та № 4365 від 13.02.2023 сума в розмірі 10 187, 64 грн сплачена ТОВ «ОТП Лізинг» на користь СТО філії «Автомобільний ДІМ Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто» за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що Позивач в порядку досудового врегулювання спору звертався до Відповідача-2 із претензією від 29.08.2023 № 10288/ІНС.
При цьому судом встановлено, що така претензія не містить підпису представника Позивача та не містить доказів її направлення.
Однак, Відповідачем - 2 надано відповідь від 18.03.2024 № ПдР-08/169 на претензію Позивача, в якій зазначено про необхідність надання копії договору страхування пошкодженого транспортного засобу та копії документів, що підтверджують виплату страхового відшкодування потерпілій особі або підприємству, що здійснило ремонт автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 .
На підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Позивачем до матеріалів справи надано наступні докази:
- договір про надання правничої допомоги № 20/06/23 від 20.06.2023;
- додаткова угода № 2 від 21.02.2024 до договору про надання правничої допомоги № 20/06/23 від 20.06.2023, додатковим № 1 якої закріплено суму гонорару - 8 000 грн за надання адвокатом послуг в межах даної справи;
- довіреність № 125D/2023від 26.12.2023.
Суд зазначає, що пунктом 3.2 та 3.3 договору про надання правничої допомоги № 20/06/23 від 20.06.2023 сторонами погоджено, що розмір гонорару (винагороди) визначається у додаткових угодах до даного Договору. Оплата гонорару здійснюється клієнтом шляхом перерахування суми винагороди на рахунок Адвокатського об'єднання на підставі Акту виконаних робіт, який складається виконавцем після завершення кожної переданої справи.
Судом встановлено, що додаткова угода № 2 від 21.02.2024 до договору про надання правничої допомоги № 20/06/23 від 20.06.2023 та додаток № 1 до такої угоди не містять підпису сторін (Позивача та АО «Інс.Лоу.Груп»), що відповідно спростовує факт погодження та закріплення сторонами вартості наданих адвокатом послуг в межах даної справи.
Докази підписання сторонами вказаної вище додаткової угоди та додатку № 1 електронно-цифровим підписом відсутні в матеріалах справи.
Заперечуючи щодо заявленого Позивачем до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, Відповідач звертає увагу суду на те, що особа адвоката, який підписав позовну заяву (Павло Гусєв) не має жодного відношення до АО «Інс.Лоу.Груп», з яким у Позивача укладений договір про надання правової допомоги, а питання виплати гонорару та його розмір сторонами такого договору не погоджено та залежить від підписання акту виконаних робіт.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Суд зазначає, що нормативно правові акти, які застосовано при ухваленні даного рішення використовуються в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору стрхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності (стаття 980 ЦК України)).
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у встановлених судом правовідносинах Позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вина водія транспортного засобу марки Toyota «автонавантажувач 15» ОСОБА_1. встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.03.2023 у справі № 523/2706/23.
Також вказаною вище постановою встановлено факт перебування ОСОБА_1 станом на 14.01.2023 у трудових відносин з Відповідачем- 2.
Відповідно до частини 4 та 6 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, заявляючи даний позов Позивач, реалізуючи надане статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України право, просить суд стягнути виплачену ним суму страхового відшкодування зі страховика винної особи (Відповідач-1) та безпосередньої з винної особи (Відповідач-2), працівником якої і заподіяно таку шкоду.
Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Суд зазначає, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що саме заява на виплату страхового відшкодування із відповідним переліком документів згідно пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для її виплати страховиком.
Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є в тому числі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Також суд звертає увагу сторін, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 910/7449/17 вказано, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
При цьому суд зазначає щодо відсутності імперативної норми закону щодо обов'язкового досудового врегулювання спору в спірних правовідносинах та зазначає, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору, не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Як встановлено судом вище, в матеріалах справи наявна лише заява Позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу, з якою він звертався до Відповідача - 2 в межах суми 10 187, 65 грн.
Будь які інші заяви відсутні.
При цьому, суд зазначає, що позов подано до суду 27.03.2024 (здано до відділення поштового зв'язку) в той час як ДТП у спірних правовідносинах відбулася 14.01.2023.
Крім того, суд зазначає, що умовами Генерального договору не передбачено відповідальність Відповідача-1 за відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом Відповідача-2, що за сукупністю зазначеного виключає можливість стягнення шкоди з Відповідача-1.
Що стосується вимог Позивача про стягнення суми страхового відшкодування з Відповідача - 2, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:
а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди");
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
З огляду на те, що в матеріалах справі відсутні докази на спростування зазначених вище обставин справи, а також враховуючи перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Відповідачем - 2, суд дійшов висновку, що вказана особа керувала транспортним засобом марки Toyota «автонавантажувач 15» на належній їй правовій підставі, а відтак в силу положень частини 1 статті 1172 ЦК України саме Відповідач-2 є відповідальним за шкоду заподіяну страхувальнику Позивача.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Відтак, суд зазначає, що надані Позивачем докази вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 є достатніми та обґрунтованими.
Що стосується доводів Відповідача щодо необхідності вирахування вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу, суд зазначає, що пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі за текстом - Методика) визначено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Пунктом 7.39 Методики визначено винятки стосовно використання зазначених вимог, доказів наявності яких матеріали справи не містять, а відтак відсутні.
З огляду на те, що станом на дату ДТП строк експлуатації пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 не перевищував 7 років, враховуючи обсяг наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0, а відтак не застосовується при розрахунку вартості ремонту вказаного автомобіля.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає про задоволення позовної заяви в частині вимог до Відповідача - 2 з огляду на обґрунтованість вимоги про стягнення з останнього коштів в розмірі 83 677, 81 грн.
Що стосується відшкодування Відповідачем вартості витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що у позовній заяві Позивач звертає увагу суду на те, що сторона очікує понести додаткові судові витрати у майбутньому, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, які будуть сплачені після набрання рішенням законної сили.
При цьому, суд звертає увагу Позивача на те, що у позовній заяві ним не зазначено про необхідність подання додаткових доказів на підтвердження заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, а відтак суд дійшов висновку здійснити їх розподіл у даному рішенні.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Із врахуванням встановлених судом вище обставин, суд дійшов висновку відмовити у стягненні з Відповідача-2 заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн з підстав необґрунтованості та недоведеності понесення останніх, оскільки відсутні докази погодження між Позивачем та адвокатом розміру гонорару шляхом підписання додаткової угоди, як це визначено пунктом 3.2 договору про надання правничої допомоги № 20/06/23 від 20.06.2023.
Крім того, Позивачем не зазначено, які саме роботи адвокатом виконано на суму 8 000 грн, тобто відсутній детальний опис таких робіт, що фактично унеможливлює суд встановити їх відповідність визначених частинами 2, 4 статті 126, частиною 5 статті 129 ГПК України критеріям з метою здійснення їх розподілу.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи те, що Позивачем виплачено суму страхового відшкодування за шкоду спричинену працівником Відповідача - 2 та з огляду на перехід до Позивача права вимоги в цій частині, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд зазначає, що настання обов'язку у Відповідача - 1 з виплати суми страхового відшкодування Позивачем не доведено.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача-2.
Витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України Позивачу не відшкодовуються та покладаються на нього.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо - фуд» (пр.-т. Тичини Павла, буд. 1В, кабінет 188, м. Київ, 02152; ідентифікаційний код 40720198) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (бул. Лесі Українки, буд. 9, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 20113829) суму страхового відшкодування - 83 677 (вісімдесят три тисячі шістсот сімдесят сім) грн 81 коп. та судовий збір - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
3. У задоволені позову в частині вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - відмовити.
4. У відшкодуванні Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Універсальна» витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 30.07.2024
Суддя Антон ПУКАС