ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2024Справа № 910/2859/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання договору недійсним у частині,
за участю представників:
позивача: Приходька С.В.;
відповідача: Кисиль Т.В.;
У березні 2024 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - Київоблгаз) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор) про визнання недійсним пункту 13.5 договору транспортування природного газу від 4 лютого 2020 року № 2002000108, укладеного між зазначеними юридичними особами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
14 березня 2024 року та 20 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заяви від 13 березня 2024 року та від 19 березня 2024 року на виконання вимог вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Крім того, разом із заявою від 19 березня 2024 року Товариство подало клопотання від 19 березня 2024 року про поновлення строків на усунення недоліків його позовної заяви до 19 березня 2024 року.
У період з 18 березня 2024 року по 26 березня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2024 року: відмовлено в задоволенні вказаного клопотання позивача, оскільки останній не пропустив встановлений судом строк на усунення недоліків позовної заяви; відкрито провадження в справі № 910/2859/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 квітня 2024 року.
12 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Оператора надійшов відзив на позовну заяву від 11 квітня 2024 року № ТОВВИХ-24-5505, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, вказував, що спірний договір вцілому та, зокрема, пункт 13.5. вказаного правочину відповідає умовам затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), Типового договору транспортування природного газу (далі - Типовий договір) та відображають положення Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС), умови якого є обов'язковими для виконання як для Оператора, так і для Київоблгаза, як замовника послуг транспортування газу. Відтак, сторони спірного правочину позбавлені права викладати умови договору транспортування газу в редакції, відмінній від умов Типового договору. Крім того, у разі непогодження з умовами Типового договору, позивач не позбавлений права та можливості оскаржити його умови до Регулятора, який затвердив відповідні умови, - НКРЕКП. При цьому, договір містить також і положення щодо відповідальності Оператора за порушенням ним умов зазначеного правочину. Відтак, на думку відповідача, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
17 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Київоблгазу надійшла заява від цієї ж дати про проведення усіх засідань по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2024 року вказану заяву задоволено.
18 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Київоблгазу надійшло клопотання від 17 квітня 2024 року про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 24 квітня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 30 травня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 червня 2024 року.
11 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від Київоблгазу надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 13 червня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 18 липня 2024 року.
У судовому засіданні 18 липня 2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог Київоблгазу заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
4 лютого 2020 року між Київоблгазом та Оператором укладено договір транспортування природного газу № 20020001108, за умовами якого останній надає позивачу послугу транспортування природного газу (далі - послуга), а Київоблгаз сплачує Оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Даний правочин підписаний уповноваженим представниками його сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
Відповідно до пункту 2.2. договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цією угодою.
Згідно з пунктом 2.3. вищевказаного правочину обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка № 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.4. договору).
Відповідно до пункту 4.1. договору Київоблгаз зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору в разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом ГТС; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця.
Пунктом 6.1. вищевказаного правочину передбачено, що Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 (розподіл потужності) та/або додатком 2 (розподіл потужності з обмеженнями) до цього договору та/або підтвердженій номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється в порядку, встановленому Кодексом ГТС.
Згідно з пунктом 13.4. договору Оператор несе відповідальність за неналежне надання послуг транспортування природного газу лише з моменту його отримання в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу.
Пунктом 13.5. договору передбачено, що в разі порушення Київоблгазом строків оплати, передбачених цим правочином, він сплачує Оператору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Цей договір набирає чинності з дня його укладання, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 1 січня 2020 року та діє до 31 грудня 2020 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов (пункт 17.1. вищевказаного правочину).
Разом із цим позивач вважає, що пункт 13.5. вищевказаного правочину не відповідає вимогам частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині дотримання принципів розумності та справедливості, з тих підстав, що вказаним пунктом договору передбачена відповідальність Київоблгазу, як замовника послуг, за порушення умов вказаного правочину, тоді як аналогічна відповідальність Оператора за порушення ним своїх зобов'язань за договором взагалі відсутня. Відтак, на думку позивача, існують підстави для визнання вказаного пункту договору недійсним на підставі приписів частини 1 статті 203, частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 215 ЦК України.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статтей 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити: ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Закон України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Відповідно до статті 32 Закону транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо.
Отже, з наведеної статті Закону вбачається, що договір транспортування природного газу укладається відповідно до типового договору, затвердженого Регулятором, умовами якого визначено його предмет - забезпечення надання послуг транспортування природного газу, та передбачено, що вартість послуг транспортування природного газу встановлюється в договорі.
На виконання вимог статті 32 Закону постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому правочині вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Розділом XIII Типового договору регламентовано порядок відповідальності сторін у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Зокрема, сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов'язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. Оператор відповідає за втрату газу замовника в газотранспортній системі під час його транспортування від точки входу до точки виходу у розмірі фактичних втрат, якщо не доведе, що втрата сталася не з його вини. Оператор несе відповідальність за неналежне надання послуг транспортування природного газу лише з моменту його отримання в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сторони добросовісно співпрацюють з метою забезпечення ефективної та безпечної експлуатації і використання газотранспортної системи. Сторони зобов'язуються вживати всіх можливих заходів задля уникнення або зменшення збитків. Сторона не має права на відшкодування збитків у тій частині, в якій вона могла б їх уникнути в разі вжиття всіх залежних від неї заходів.
Отже, умовами типового договору, які повністю кореспондуються з умовами укладеного між сторонами договору транспортування природного газу від 4 лютого 2020 року № 2002000108, чітко визначені порядок та умови відповідальності кожної зі сторін договору в разі порушення ними умов вказаного правочину та (або) умов Кодексу ГТС.
Зокрема, обов'язку Оператора відшкодувати шкоду Київоблгазу розмір фактичних втрат газу кореспондується обов'язок Київоблгазу сплатити пеню, у разі прострочення ним сплати відповідних платежів за договором.
При цьому, норми чинного законодавства не ставлять в залежність умови недійсності правочину від наявності/відсутності відповідного кореспондуючого обов'язку іншої сторони щодо сплати неустойки у формі пені в разі порушення нею договірного зобов'язання.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 15 травня 2019 року в справі № 912/1984/17 та від 15 травня 2019 року в справі № 912/3810/16.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, лише у разі порушення Київоблгазом своїх зобов'язань за договором, останній буде нести відповідальність за пунктом 13.5. вищевказаного правочину, що цілком відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, у частині дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності усіх учасників цивільних правовідносин.
Крім того, судом враховано, що з моменту укладення спірного договору і до подання позовної заяви, позивач не заперечував щодо дійсності його умов, а навпаки на виконання умов цього правочину отримував послуги транспортування природного газу та здійснював їх оплату на користь Оператора.
Позивачем також не надано жодних належних та допустимих доказів того, що під час укладення спірного договору, у тому числі в частині його пункту 13.5., сторонами не було дотримано загальних вимог закону, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
Враховуючи те, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами порушення його прав чи законних інтересів спірним пунктом правочину, а також факту його невідповідності приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київоблгазу є необґрунтованими, а відтак, не підлягають задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Київоблгазу слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29 липня 2024 року.
СуддяЄ.В. Павленко