ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.07.2024Справа № 910/2059/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Отіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький Квартал 2"
про стягнення 868 795,46 грн.
Суддя Борисенко І.І.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Отіс" (далі - ПрАТ "Отіс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький Квартал 2" (далі - ТОВ "Французький Квартал 2", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 868 795,46 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № D24M 1866 від 23.04.2018 в частині належної сплати вартості наданих послуг з технічного обслуговування ліфтів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.
У позові ПрАТ "Отіс" просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 505 733,18 грн., пеню у сумі 37 507,39 грн., штраф у сумі 50 573,32 грн., інфляційні втрати у сумі 219 168,16 грн., 3 % річних у сумі 55 813,41 грн., що разом становить 868 795,46 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що акти приймання-передачі за період з 31.08.2018 по 31.07.2021, якими позивач обґрунтовує наявність заборгованості у сумі 505 733,18 грн., не були підписані з боку відповідача, оскільки позивачем послуги з обслуговування ліфтів надавались неякісно та неуповному обсязі. Отже, підстав для оплати цих послуг у відповідача немає. Крім того, зазначив, що єдиним джерелом для оплати послуг є кошти, отримані від населення будинку, яке, у свою чергу, свої зобов'язання з оплати виконує неналежним чином, що є підставою для несплати штрафних санкцій. Також вказав, що до нарахованих пені та штрафу має бути застосована позовна давність в один рік. Просив відмовити у задоволенні позову.
02.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 08.04.2024 - від відповідача заперечення на відповідь на відзив, у яких сторони заперечили проти доводів один одного заперечили, підтримали власну позицію по суті справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов та інші заяви по суті справи, а також додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.04.2018 між ПрАТ "Отіс" (виконавець) та ТОВ "Французький Квартал 2" (замовник) було укладено договір № D24M 1866 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з технічного обслуговування (ТО) ліфтів, визначених у додатку № 1 до договору, а замовник зобов'язується приймати належним чином надані послуги та оплачувати їх відповідно до умов договору.
Форма ТО (повне, часткове, калькуляційне) та відповідний обсяг послуг щодо обладнання погоджуються сторонами у специфікації послуг - додатку №2 до договору (п. 1.2 договору).
Послуги понад обсяг погоджений сторонами у додатку № 2 (додаткові послуги) або виконання робіт з ремонту, відновлення та/або модернізації обладнання (роботи) може здійснюватись на підставі та відповідно до додаткової угоди до договору або окремого договору відповідно (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору сторони погодили, що датою початку надання послуг є: дата отримання листа замовника про початок ТО обладнання. Послуги надаються до закінчення строку дії договору.
Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг за місяць за цим договором складає 27 725,06 грн, з ПДВ. Вартість послуг щодо кожної окремої одиниці обладнання вказана у додатку №1 договору.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити вартість послуг за відповідний місяць до 5 числа наступного місяця.
Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 договору виконавець зобов'язаний надавати послуги відповідно до вимог законодавства та умов договору та в обсязі, визначеному договором.
Цей договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2021, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1).
Згідно з п. 8.2 договору, якщо жодна із сторін не заявить про бажання припинити договір не менше ніж як за 1 місяць до дати його припинення, договір вважається пролонгованим на той же строк на тих самих умовах.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Також відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Матеріали справи свідчать, що у серпні 2018 - липні 2021 позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 505 733,18 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 421М1866 від 31.08.2018, № 421М1866 від 28.09.2018, № 421М1866 від 31.10.2018, № 421М1866 від 30.11.2018, № 421М1866 від 31.12.2018, № 421М1866 від 31.01.2019, № 421М1866 від 28.02.2019, № 421М1866 від 29.03.2019, № 421М1866 від 27.04.2019, № 421М1866 від 31.05.2019, № 421М1866 від 27.06.2019, № 421М1866 від 31.07.2019, № 421М1866 від 30.08.2019, № 421М1866 від 30.09.2019, № 421М1866 від 31.10.2019, № 421М1866 від 30.11.2019, № 421М1866 від 31.12.2019, № 421М1866 від 31.01.2020, № 421М1866 від 28.02.2020, № 421М1866 від 31.03.2020, № 5627 від 30.04.2020, № 6821 від 29.05.2020, № 8792 від 30.06.2020, № 10920 від 31.07.2020, № 12213 від 31.08.2020, № 13722 від 30.09.2020, № 15317 від 31.10.2020, № 16950 від 30.11.2020, № 17859 від 31.12.2020, № 1245 від 31.01.2021, № 2577 від 28.02.2021, № 4611 від 31.03.2021, № 6206 від 30.04.2021, № 8019 від 31.05.2021, № 9427 від 30.06.2021, № 10605 від 31.07.2021, що були направлені позивачем у повному обсязі відповідачу вимогою № 95-юр від 03.09.2021 для здійснення їх оплати.
Також акти наданих послуг № 13722 від 30.09.2020, № 15317 від 31.10.2020, № 16950 від 30.11.2020, № 17859 від 31.12.2020, № 1245 від 31.01.2021, № 2577 від 28.02.2021, № 4611 від 31.03.2021, № 6206 від 30.04.2021, № 8019 від 31.05.2021, № 9427 від 30.06.2021, № 10605 від 31.07.2021 та акт звірки взаємних розрахунків за липень 2021 були направлені позивачем відповідачу листами від 12.08.2021 та від 03.09.2021.
У відповідь на зазначені акти, відповідач листами від 20.08.2021, від 08.09.2021 були надані заперечення до вказаних актів з огляду на неякісне та неуповному обсязі, на думку відповідача, надання позивачем послуг з технічного обслуговування ліфтів.
Також позивачем був направлений відповідачу лист від 12.08.2021, у якому ПрАТ "Отіс" вказало, що у зв'язку з наявною заборгованістю за договором № D24M 1866 від 23.04.2018 позивач зупиняє надання послуг з технічного обслуговування ліфтів.
А листом від 20.08.2021 позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору № D24M 1866 від 23.04.2018, та вказав вважати його розірваним через 15 календарних днів з моменту отримання відповідачем даного повідомлення про розірвання. Вказаний лист був отриманий відповідачем 03.09.2021.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У п. 8.3 договору сторони погодили, що у разі порушення замовником умов договору, зокрема, у разі прострочення оплати замовником послуг за цим договором на понад 30 календарних днів, виконавець має право достроково розірвати цей договір шляхом направлення замовнику письмового повідомлення про дострокове розірвання договору. В такому разі договір припиняє свою дію через 15 календарних днів з моменту отримання замовником повідомлення про розірвання.
Як вже було встановлено судом, відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором, а саме - за період серпень 2018 - липень 2021 неоплатив надані позивачем послуги на загальну суму 505 733,18 грн.
Заперечуючи проти вказаної суми заборгованості відповідач вказує, що позивачем надавались послуги неналежної якості, зокрема, позивачем не проводились роботи з технічного обслуговування ліфтів на об'єктах відповідача, що підтверджується численними скаргами мешканців житлових будинків, а на зауваження відповідача на акти наданих послуг позивача, останнім відкоригованих актів надано не було.
Так, відповідно до п. 2.3 договору за результатами надання послуг у відповідному місяці, але в будь-якому випадку не пізніше 1 числа місяця наступного за звітним, виконавець надає замовнику два примірники акта наданих послуг, підписані уповноваженим представником виконавця.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що замовник зобов'язаний розглянути, підписати та повернути виконавцю один примірник акта наданих послуг або надати обґрунтовану письмову відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Після усунення обґрунтованих зауважень, виконавець надає відкориговані акти замовнику повторно.
У пункті 2.5 договору сторони погодили, що у разі неповернення підписаного акта виконавцю або ненадання обґрунтованих заперечень у визначений договором строк, послуги вважаються наданими належним чином у повному обсязі та прийнятими замовником у повному обсязі без будь-яких зауважень.
Також у додатку № 2 до договору сторони погодили обсяг послуг/робіт у складі технічного обслуговування ліфтів. Послуги та/або роботи, які не входять до складу погодженої сторонами форми ТО можуть надаватись на підставі додаткової угоди. Вартість таких додаткових послуг та/або робіт погоджується сторонами додатково.
У якості неналежного надання позивачем послуг відповідач посилається на акти-зауваження до монтажу та роботи від 14.05.2019, від 11.05.2019, та скарги мешканців будинку, що є додатками до листа від 12.06.2019, а також на листи № 191 від 13.06.2019, № 587 від 23.07.2021, та скаргу № 606 від 11.08.2021 про неякісне надання послуг технічного обслуговування ліфтів, направлену позивачу листом від 13.08.2021.
Так, відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно зі ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
У пункті 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг за цим договором становить 27 725,06 грн. Вартість послуг включає вартість заміни та/або ремонту деталей та/або запасних частин відповідно до форми ТО, погодженої сторонами у додатку № 2. Всі інші деталі та/або запасні частини оплачуються замовником додатково відповідно до умов, погоджених сторонами додатково.
Тобто, зміст вказаних умов договору передбачає лише технічне обслуговування ліфтів на об'єктах відповідача, перелік робіт яких зазначено у специфікації до договору, вартість яких є фіксованою (27 725,06 грн.).
Суд не приймає заперечення, зазначені відповідачем до актів виконаних робіт за період з вересня 2020 по липень 2021, про нібито неналежної якості наданих послуг, що обґрунтовані відсутністю записів про отримання електромеханіками позивача ключів від технічного поверху та машинного відділення, оскільки такі доводи не свідчать, що послуги не були надані позивачем фактично або були надані неякісно. При цьому, такі зауваження були складені відповідачем лише у вересні 2021, тобто, майже після 3 років, як послуги були надані позивачем перший раз у 2018 році, і тільки після направлення відповідачу усього обсягу актів наданих послуг за період з серпня 2018 по липень 2021, що є предметом розгляду у даній справі.
Щодо зауважень відповідача до монтажу та робіт відповідно до актів від 14.05.2019 та від 11.05.2019, то суд зазначає, що ці акти були складені на підставі наявного у матеріалах справи "журналу заявок/ліфтів", що були заповнені, як зазначив сам відповідач, "консьєржами будинку", які лише здійснювали фіксування заявок від мешканців будинку щодо роботи ліфтів, при цьому не будучи фахівцями з їх технічного обслуговування, тому вказані зауваження про неякісно надані позивачем послуги суд до уваги не приймає.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатні докази - це ті, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За висновком суду відповідач не довів факту надання позивачем неякісних та не у повному обсязі послуг з технічного обслуговування ліфтів, вартість яка є фіксованою та погодженою у договорі. У той час, як недоліки про які зазначає відповідач (про заміну запчастин та обладнання ліфтів), і про це наголошує позивач, мають бути оплачені відповідачем окремо, відповідно до погоджених сторонами додаткових угод, що сторонами зроблено не було.
Отже, суд вважає, що за період з 31.08.2018 по 31.07.2021 послуги за договором № D24M 1866 від 23.04.2018 на суму 505 733,18 грн. є наданими позивачем належним чином, а тому у відповідача виник обов'язок по сплаті цих послуг, який останнім виконано не було.
Також оскільки позивач скористався своїм правом, наданим йому законом та договором щодо відмови від подальшої дії договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його умов, то враховуючи лист позивача № 82-юр від 20.08.2021 (отриманий відповідачем 03.09.2021), договір № D24M 1866 від 23.04.2018 є розірваним з 18.09.2021. Проте, ця обставина не звільняє відповідача від належного виконання обов'язку оплатити послуги на суму 505 733,18 грн.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості в установлений договором строк відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 505 733,18 грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
За порушення зобов'язання позивач також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 37 507,39 грн. за період з 06.09.2021 по 06.02.2022 та штраф у сумі 50 573,32 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Так, за змістом п. 5.3 договору у разі прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.
У разі прострочення оплати наданих послуг на понад 45 календарних днів замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості (п. 5.4 договору).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.
У той же час, відповідач просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог щодо цих штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч. 2 вказаної норми ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Водночас, судом враховано, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, зокрема, щодо строку позовної давності зі стягнення пені та штрафу, були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " на строк дії карантину, який був встановлений з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Також відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Державі запроваджено воєнний стан Указом Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджений Верховною Радою України законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX), який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває і на час розгляду даної справи.
Отже, строки позовної давності для стягнення пені у сумі 37 507,39 грн. за період з 06.09.2021 по 06.02.2022 та штрафу у сумі 50 573,32 грн. ПрАТ "ОТІС" не пропущені, а тому немає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Проте, судом враховано, що послуги, які надаються позивачем за договором про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів, є житловими послугами - послугами з управління багатоквартирним будинком, що включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
17.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Як вже було встановлено судом, строк дії карантину був встановлений з 12.03.2020 до 30.06.2023.
За таких обставин, враховуючи, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" заборонялось нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а позивачем нараховано таку пеню за період з 06.09.2021 по 06.02.2022 та 10 % штрафу, нараховано на суму основного боргу, що виникла за період з 05.09.2018 по 05.08.2021, то суд вважає, що підстав для стягнення заявленої пені немає. А штраф підлягає частковому задоволенню, нарахування якого має бути здійснене на суму основного боргу, що виник за період з 05.09.2018 по 05.03.2020 - у сумі 222 414,66 грн. (що вбачається з розрахунку позивача).
Отже, в частині позовних вимог ПрАТ "Отіс" про стягнення з відповідача пені в сумі 37 507,39 грн. суд відмовляє, а штраф задовольняє частково - в сумі 22 241,47 грн. (222 414,66 грн. * 10 %).
Стосовно заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційних втрат в сумі 219 168,16 грн. за період з вересня 2018 по грудень 2023, 3 % річних у сумі 55 813,41 грн. за період з 06.09.2018 по 05.02.2024., суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 219 168,16 грн. та 3 % річних у сумі 55 813,41 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві в частині стягнення основного боргу у сумі 505 733 грн.18 коп., інфляційних втрат у сумі 219 168 грн.16коп., 3 % річних у сумі 55 813 грн.41коп. підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.
В частині вимог про стягнення пені в сумі 37 507,39 грн. за період з 06.09.2021 по 06.02.2022 та штрафу у сумі 50 573,32 грн. суд відмовляє з підстав вищезазначених.
З урахуванням викладеного позов Приватного акціонерного товариства "Отіс" підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Отіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький Квартал 2" про стягнення 868 795,46 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький Квартал 2" (01014, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 41-Б, код ЄДРПОУ 42078315) на користь Приватного акціонерного товариства "Отіс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, код ЄДРПОУ - 14357579) основний борг у сумі 505 733 (п'ятсот п'ять тисяч сімсот тридцять три) грн. 18 коп., інфляційні втрати у сумі 219 168 (двісті дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 16 коп., 3 % річних у сумі 55 813 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 41 коп., судовий збір у сумі 11 710 (одинадцять тисяч сімсот десять) грн. 72 коп.
У решті вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2024
Суддя Борисенко І. І.