ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.07.2024Справа № 910/3773/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"
до Державного агентства резерву України
про стягнення 60 327,91 грн.
Суддя Борисенко І. І.
без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі - ТОВ "Твій Газзбут", позивач) до Державного агентства резерву України (далі - Держагенство, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 60 327,91 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 60АВ200-279-23 від 09.01.2023 в частині сплати електричної енергії споживачу за період з січня по жовтень 2023, та січень 2024, внаслідок чого у Держагенства утворилась заборгованість.
У позові ТОВ "Твій Газзбут" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 60 199,62 грн. та 3 % річних у сумі 128,29 грн., що разом становить 60 327,91 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що сторони 29.12.2023 уклали додаткову угоду, якою продовжили дію зазначеного договору № 60АВ200-279-23 від 09.01.2023 до 31.01.2024, проте, реєстрація цієї додаткової угоди у Державній казначейській службі України після завершення бюджетного 2023 року була неможливою, як і оплата поставленої електричної енергії. Просив відмовити у задоволенні позову.
29.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти доводів відповідача заперечив, вважав їх безпідставними, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов та інші заяви по суті справи, а також додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
09.01.2023 між ТОВ "Твій Газзбут" (постачальник) та Держагенством (споживач) був укладений договір № 60АВ200-279-23 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1).
Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п. 2.2 договору).
Очікуваний обсяг постачання електричної на 2023 рік становить 61 881,49 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи (п. 2.3 договору).
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору та має містити інформацію щодо об'єкта постачання електричної енергії (п. 3.1 договору).
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах приймання-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором (п. 5.2 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 5.3 договору). Вартість за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 1.3 цього договору та становить 282 179,60 грн. (п. 5.4 договору).
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору згідно з умовами цього договору (п. 6.2 договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1).
У комерційній пропозиції (додаток № 2) сторони погодили, що оплата за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання акту споживачем.
Додатковою угодою від 29.12.2023 сторони продовжили дію договору до 31.01.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріали справи свідчать, що у січні-жовтні 2023 та січні 2024 позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 342 379,30 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг № ТГ383020981 від 31.01.2023, № ТГ383042084 від 28.02.2023, № ТГ383060373 від 31.03.2023, № ТГ383083702 від 30.04.2024, № ТГ383101070 від 31.05.2023, № ТГ383110352 від 30.06.2023, № ТГ383128730 від 31.07.2023, № ТГ38315649 від 31.08.2023, № ТГ383159426 від 30.09.2023, № ТГ383192480 від 31.10.2023, № ТГ384001338 від 31.01.2024, підписаними обома сторонами без зауважень.
Проте, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, вартість електричної енергії сплатив частково - на суму 282 179,68 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.
Отже, у відповідача виникла заборгованість за поставленою у січні 2024 електричної енергії в сумі 60 199,62 грн. (342 379,30 грн. - 282 179,68 грн.).
Заперечуючи проти вказаної заборгованості, відповідач вказує, що сплата позивачем поставленої електричної енергії є неможливою внаслідок реєстрації додаткової угоди від 29.12.2023 в органах казначейства у період завершення бюджетного 2023 року, у зв'язку з чим у Держрезерві відсутні підстави для оплати послуг, наданих у січні 2024 року.
Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, враховуючи наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.
Суд зазначає, що Бюджетним кодексом України, на який посилається відповідач, регулюються відносини, що виникають виключно у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контроль за дотриманням бюджетного законодавства, питання відповідальності за його порушення, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Водночас, спеціальні норми вказаного Кодексу не регулюють господарські відносини, які виникають між юридичними особами при укладенні господарських договорів та їх виконанні.
Так, частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У свою чергу, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Тобто, чинне законодавство розрізняє поняття «бюджетне зобов'язання» та «господарське зобов'язання», які відповідач помилково ототожнює.
При цьому, реєстрація договору про продовження терміну дії договору постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-279-23 від 09.01.2023 у період завершення бюджетного 2023 року, не звільняють Держагенство виконати свій обов'язок за договором належним чином та сплатити позивачу поставлену електричну енергію відповідачу у 2024 році.
Отже, такі доводи відповідача є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов'язку покупця виконати господарське зобов'язання.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У комерційній пропозиції (додаток № 2) сторони погодили, що оплата за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання акту споживачем.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Держагенства 60 199,62 грн. боргу підлягають задоволенню.
Також за порушення зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3 % річних у сумі 128,29 грн. за період з 28.02.2024 по 24.03.2024.
Суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 128,29 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, тобто, у сумі, заявленій позивачем.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, доводи позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми заборгованості.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ "Твій Газзбут" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73-79, 129, 236-237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" до Державного агентства резерву України про стягнення 60 327,91 грн. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного агентства резерву України (01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка (Пушкінська), 28, ідентифікаційний код 37472392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, ідентифікаційний код 43965848) основний борг у сумі 60 199 (шістдесят тисяч сто дев'яносто девять) грн. 62 коп., 3 % річних у сумі 128 (сто двадцять вісім) грн. 29 коп., судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 30 липня 2024
Суддя Борисенко І. І.