ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2024Справа № 910/4586/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Готель - 1" (вул. Ярославська, буд.19, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 24747424)
до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 32-а, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 26199097)
про розірвання договору оренди земельної ділянки
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Домус Готель - 1" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних реурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна за адресою м.Київ, вул.Ярославська, буд.19, відповідно до Земельного кодексу України розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності юридичних осіб, є підставою для набуття ними права власності на землю із земель державної та комунальної власності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 суддя Ягічева Н.І. прийняла до свого розгляду справу та призначила підготовче засідання на 22.05.2024.
29.04.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем було сформовано відзив на позовну заяву, мотивований тим, що позовна заява не містить доказів наявності підстав для дострокового розірвання договору. Розірвання договору оренди, призведе до порушення принципу платності землекористування, невиконання Київською міською радою як єдиним розпорядником земель комунальної власності в м.Києві фідуціарного обов'язку щодо раціонального економічно вигідного та ефективного управління, використання та розпорядження комунальними землями в інтересах територіальної громади м.Києва, що у свою чергу призведе до виникнення судових спорів щодо стягнення безпідставно збережених коштів з фактичного користування земельною ділянкою комунальної форми власності.
У судовому засіданні 22.05.2024 суд задовольнив клопотання позивача та оголосив перерву у судовому засіданні до 19.06.2024 з метою уточнення складу сторін.
18.06.2024 в системі "Електронний суд" позивачем була сформована позовна заява (нова редакція), яка прийнята судом.
В судовому засіданні 19.06.2024 оголошено перерву до 26.06.2024.
24.06.2024 в системі "Електронний суд" позивачем була сформована відповідь на відзив та клопотання про заміну неналежного відповідача на належного.
У судовому засіданні 26.06.2024 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача про заміну неналежного відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.07.2024.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 17.07.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Київської міської ради від 21.05.2009 № 486/1542 відведено Товариству з обмеженою відповідальністю «Домус-Готель-1» (далі - позивач) земельну ділянку для реконструкції з подальшим обслуговуванням та експлуатацією будівлі готелю на вул. Ярославській, 19 у Подільському районі м. Києва (далі - Земельна ділянка) у зв'язку із переходом права власності на будівлю (договір купівлі-продажу від 22.01.1999 та акт приймання-передачі від 22.01.1999).
На підставі зазначеного Рішення КМР між Київською міської радою ТОВ «Домус Готель-1» укладено договір оренди земельної ділянки від 17.02.2010 за № 69 (далі - Договір).
Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 Договору об'єктом оренди є Земельна ділянка з наступними характеристиками:
-місце розташування - вул. Ярославська, 19 у Подільському районі м. Києва;
- розмір - 0,0663 (нуль цілих шістсот шістдесят три десятитисячних) га;
- цільове призначення - для реконструкції з подальшими обслуговуванням та експлуатацією будівлі готелю;
-кадастровий номер - 8000000000:85:415:0010.
Підпунктом 3.1 пункту 3 Договору визначено, що Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років.
Так, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано Договір та зроблено запис від 03.03.2010 № 85-6-00475.
Таким чином, термін дії Договору до 03.03.2025.
У подальшому Позивач звернувся до приймальні Київської міської ради з земельних питань із листом-повідомленням про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 09.06.2023 вх. № 300584112.
Листом від 30.06.2023 № 05716-8679 Департамент повідомив Позивача, що оскільки строк, на який укладено Договір оренди закінчується 03.03.2025, опрацьовувати питання поновлення Договору оренди на сьогодні є завчасним.
Листом від 05.09.2023 № 08 ТОВ «Домус Готель-1» звернувся до постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності з проханням розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.03.2010 № 85-6-00475.
За результатами опрацювання зазначеного Листа ТОВ «Домус Готель-1» Департаментом повідомлено, що з огляду на розташування на Земельній ділянці будівлі загальної площею 1410,90 кв.м., що перебуває у власності Позивача відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та відсутність підстав припинення Договору, передбачених підпунктами 11.3- 11.5 Договору, вбачається неможливим дострокове розірвання Договору, яке призведе, зокрема, до безоплатного використання Позивачем Земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна за адресою м.Київ, вул.Ярославська, буд.19, відповідно до Земельного кодексу України розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності юридичних осіб, є підставою для набуття ними права власності на землю із земель державної та комунальної власності та створює необхідність плати за неї, оскільки, відповідно до ст.206 ЗК України є платними.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 13 Законом України "Про оренду землі" передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно частини першої статті 210 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення Договору) правочин підлягає державній реєстрації лише в випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент укладення Договору) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною другою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» місцеві органи державної реєстрації прав проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації.
Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того на що вона розраховувала при укладенні договору.
Якщо умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї зі сторін та визначені підстави для такого розірвання, не потрібне встановлення будь-яких інших передумов, зокрема істотного порушення договору.
Зазначений правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 16.06.2021 у справі № 375/278/20.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Реалізуючи принцип свободи договору, сторони встановили додаткові підстави для дострокового розірвання Договору оренди Земельної ділянки в односторонньому порядку та за рішенням суду, що не суперечить нормам чинного на момент укладення Договору оренди Земельної ділянки законодавству та вимогам розумності та справедливості.
Пунктом 11.4 Договору передбачено наступні способи розірвання Договору:
- за взаємною згодою сторін;
- за рішенням суду в порядку, встановленому законом;
- в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли Орендар використовує Земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення реконструкції об'єкта, встановлених підпунктом 8.4 Договору, здійснення без згоди Орендодавця передачі або відчуження права користування Земельною ділянкою третім особам.
Пунктом 11.5 Договору визначено підстави для його дострокового розірвання, а саме у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем не доведено належними засобами доказування відомості щодо істотного порушення Позивачем чи Відповідачем умов Договору, невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки або про наявність будь-яких інших підстав для дострокового розірвання Договору, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Крім того, позивачем у позовній заяві не обгрунтовано підстави для дострокового розірвання договору за рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
При цьому, суд звертає увагу, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Пунктом 2 статті 22 Закону Україну «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
За системним тлумаченням Конституції України, ЗК України та норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, яка перебуває у комунальній власності. Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно частини першої та другої статті 83 ЗК України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до статті 9 ЗК України та зазначеного вище Закону відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
Територіальні громади одночасно є первинними носіями прав місцевого самоврядування і суб'єктами повноважень, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням об'єктами, розташованими на їх території. Зазначена норма Закону про місцеве самоврядування визначає право комунальної власності як невід'ємне право територіальної громади володіти, доцільно, економно та ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Самі ж умови та порядок здійснення територіальними громадами безпосередньо або через створювані ними органи місцевого самоврядування правомочностей власності не призводять до втрати ними статусу відособлених і самостійних суб'єктів права власності на комунальні землі.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
З метою врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, законів України «Про Державний земельний кадастр», «Про оренду землі», «Про землеустрій» та інших нормативно-правових актів, що регулюють земельні правовідносини, керуючись статтею 26 Закон)- України «Про місцеве самоврядування», статтею 22 Закон)' України «Про столицю України - місто герой Київ», з метою визначення особливостей землекористування у місті Києві як столиці України.
Відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (нова редакція), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 № 1Д2/342 (у редакції від рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4753/4794) (далі - Положення), Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) -.-виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).
Відповідно до пункту 2 Положення основними завданнями Департаменту є:
- забезпечення виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, проведення земельної реформи, спрямованої на приватизацію земель у межах міста. - здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва, а також координацію здійснення землеустрою в межах повноважень і порядку, встановленого законодавством України;
- ведення міського земельного кадастру відповідно до законодавства, моніторингу земель, здійснення землеустрою. - реалізація державних, розроблення і здійснення міських програм раціонального використання та охорони земель, поліпшення навколишнього природного середовища. Відповідно до пункту 3.13 Положення Департамент розробляє в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, готує та подає розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань, зокрема, розпорядження землями в межах міста Києва, передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.
Матеріалами справи встановлено, земельна ділянка, передана за Договором оренди землі, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Відповідно до пункту 7.1 Порядку укладення договору оренди земельної ділянки здійснюється на підставі рішення Київської міської ради.
Пунктом 4 Рішення КМР віл 20.04.2017 № 241/2463 «Про затвердження Порядку набуття права на землю із земель комунальної власності у місті Києві» уповноважено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом 10 робочих днів:
- погоджувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, шляхом надання відповідного висновку;
-затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) шляхом надання відповідного висновку, окрім технічної документації, якою передбачається передати земельну ділянку у власність, оренду, чи постійне користування;
- надавати згоду на відновлення меж земельної ділянки та на поділ чи об'єднання земельних ділянок (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Відповідно до пункту 7.7 Порядку договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі між Київською міською радою та зацікавленою особою і посвідчується нотаріально.
Згідно спірного Договору Київська міська рада в особі Київського міського голови Черновецього Л.М. є Орендодавцем, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Домус Готель-1» в особі Генерального директора Вишневської Тетяни Олексіївни є Орендарем.
Отже, згідно чинного законодавства і на момент укладення Договору, Департамент не уповноважений укладати, вносити зміни чи достроково розірвати договір оренди земельної ділянки комунальної форми власності.
Згідно частини четвертої статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Велика Палата Верхвоного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зробила висновок, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палат Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20.
Таким чином, у справах про дострокове розірвання договору сторонами процесу є сторони відповідного договору: позивачем - сторона договору, яка не отримала згоди від іншої сторони на його дострокове розірвання ,за наявності підстав для цього, чим зазнала порушення своїх прав та (або) законних інтересів, а відповідачем - сторона договору, що недобросовісно ухиляється від його дострокового розірвання, чим завдає шкоду правам позивача.
У свою чергу, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. З огляду на те, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові є обґрунтованими.
Даний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 05.06.2023 у справі М 910/15792/20.
Отже, визначений позивачем відповідач Департамент не є ані стороною Договору, ані органом, уповноваженим на прийняття рішення щодо дострокового розірвання договорів оренди земель комунальної форми власності, а отже ТОВ «Домус Готель-1», звертаючись до Департаменту із позовною заявою про дострокове розірвання Договору, визначив неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові повністю
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати позивача, відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 30.07.2024.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА