ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.07.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/373/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/373/24 за позовом Приватного підприємства "Скала" до Комунального підприємства "Коломияводоканал" про стягнення завданих збитків в сумі 267 593,00 грн,
Суть спору.
Приватне підприємство "Скала" (далі також - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Коломияводоканал" (далі також - відповідач) про стягнення завданих збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 267 593,00 грн, завданих внаслідок протиправного одностороннього розірвання договорів на охорону об'єкта.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог п. 6.3 укладених між сторонами спору договорів про охорону об'єкта від 22.06.2017 № 48 та 49, відповідач достроково розірвав зазначені договори в односторонньому порядку, не повідомивши про таке розірвання позивача за 60 календарних діб з точним зазначенням дати припинення виконання умов договорів.
Внаслідок протиправного дострокового одностороннього розірвання відповідачем договорів та недопуску працівників позивача до об'єктів охорони, відмови від передбачених договорами оплат, позивач був змушений звільнити з 31.03.2021 своїх працівників, внаслідок чого його господарська діяльність була фактично припинена, так як охорона об'єктів КП "Коломияводоканал" була єдиним видом господарської діяльності позивача. У результаті несплати передбачених договорами сум позивач не зміг в повному обсязі розрахуватись із звільненими працівниками, внаслідок чого був притягнутий до адміністративної відповідальності, звільнені працівники пред'явили позови про стягнення з позивача компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Незаконне одностороннє розірвання відповідачем договорів про охорону об'єкта № 48 та № 49 від 22.06.2017 призвело до неотримання позивачем передбаченої п. 1.7 згаданих договорів плати за охорону об'єктів в період з 01 квітня по 22 червня 2021 року, тобто за 2 місяці і 22 дні, на загальну суму 267 593 грн, які позивач розрахував отримати виходячи з передбаченої умовами договорів вартості послуг охорони, і які є збитками позивача у вигляді упущеної вигоди.
Позивач зазначає, що посилання відповідача на його скрутне матеріальне становище, у зв'язку з недостатнім надходженням коштів від споживачів його послуг та необхідністю погашення отриманих кредитів не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань за укладеними договорами з позивачем, а також для їх розірвання в односторонньому порядку, оскільки господарська діяльність ведеться на власний ризик суб'єкта господарювання. Тим більше, дані обставини не доведені належними доказами, зокрема відповідач не додав копій укладених кредитних договорів, документів які б реально підтверджували зменшення надходження коштів від споживачів у порівнянні з попередніми періодами та скрутне матеріальне становище.
Лист відповідача від 22.03.2021 (вих. № 96) про припинення дії договорів на охорону об'єктів з 01.04.2021 року, ПП «Скала» дійсно отримало 02.04.2021 року, однак про існування цього листа керівник позивача дізнався відразу після його направлення, тобто 23 квітня 2021 р., оскільки усно спілкувався на дану тему з керівництвом відповідача, яке поставило його перед фактом розірвання договорів.
Після цього, з 01.04.2021 року відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за укладеними договорами № 48, № 49 від 22.06.2017 року, із змінами від 24.01.2020 року, тобто фактично достроково розірвав обидва договори в односторонньому порядку до закінчення строку їх дії - 22.06.2021 року, в порушення норм п. 6.3 цих договорів.
Тендер на закупівлю послуг охорони, як це передбачено Законом України «Про публічні закупівлі» насправді не був проведений відповідачем з невідомих причин, хоча відповідачем і була розпочата процедура його проведення і ПП «Скала» відповідно зареєструвалось бажаючи брати участь в тендері та сплатило реєстраційний внесок, що підтверджується копіями рахунку та виписки з банку про сплату рахунку.
Позивач мав реальні правомірні безсумнівні очікування щодо виконання відповідачем умов договорів та проведення оплат за період часу на який ці договори були укладені і повинні були виконуватись.
Дії відповідача суперечать принципу добросовісності та чесній діловій практиці, а також правилам ділового обороту. Саме відповідач допустив суперечливу поведінку, оскільки уклавши договори про надання послуг з охорони припинив їх виконувати, безпідставно і суперечливо мотивуючи такі дії спочатку невиконанням тендерних процедур, а на даний час скрутним матеріальним становищем.
Як на правову підставу позову ПП "Скала" покликається на положення п. 1 ч. 2 статті 11, ст. 16, ч. 1-3 ст. 22, ст. 525, 526 ч. 1 ст. 530, ст. 610, 629, 901, ч. 1 ст. 903, ст. 907 Цивільного кодексу України та ст. 188, 193, ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
В пандемію коронавірусу у 2020-2021 роках рівень оплати від споживачів KП «Коломияводоканал» за використані послуги з водопостачання та водовідведення істотно знизився, що поставило під загрозу стабільне функціонування KП «Коломияводоканал», тому підприємство було переведено в режим економії.
Оскільки, інших джерел надходження коштів, окрім як оплати за спожиті послуги у відповідача немає, тому з метою ефективності використання коштів керівництвом було прийнято рішення про створення відділу охорони на підприєсмстві - Наказ №35/1-к/тр від 15 березня 2021р.
Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 р. № 975 KП «Коломияводоканал» уклало Договір № 1568 від 30.03.2021 р. про спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах з реагування наряду поліції охорони з Управлінням поліції охорони в Івано-Франківській області, про що опубліковано звіт про закупівлю без використання електронної системи на електронному майданчику Прозорро.
Хоча позивач стверджує, що лист про намір розірвання Договору, отримав 02.04.2021р., натомість він перестав надавати послуги з охорони з 01.04.2021 р., причиною тoгo було те, що ще до планової дати розірвання договору всі працівники ПП «Скала» бyли звільнені. Згідно з копіями трудових книжок: ОСОБА_1 звільнений 31.03.2021, ОСОБА_2 звільнений 30.03.2021, ОСОБА_3 звільнений 31.03.2021, ОСОБА_4 звільнений 31.03.2021, ОСОБА_5 звільнений 31.03.2021, ОСОБА_6 звільнений 31.03.2021, ОСОБА_7 звільнений 30.03.2021.
Відповідач покликається на те, що позивач свідомо знаючи, що після 31.03.2021 більше не зможе виконувати умови даних договорів, не пред'явивши попередню незгоду з достроковим їх розірванням, звернувся 31.03.2021 на KП «Коломияводоканал» про оплату наданих послуг (Акти виконаних робіт від 31.12.2021).
Станом на 01.04.2021 ПП «Скала» перестала надавати послуги з охорони, чим також порушила розділ 2 договорів, залишивши об'єкти критичної інфраструктури без належної охорони, та почала виявляти свою незгоду з розірванням Договорів, не маючи вже фактичної змоги надавати послуги, листом № 06 від 06.04.2021, яким підтверджує й той факт, що підприємство ПП «Скала» зупинило провадити свою діяльність.
Оскільки позивач не повідомив, що з 01.04.2024p. не матиме найманих працівників, та неможливість подальшого надання послуг i не надавши ix, нарахування збитків є неправомірним.
Враховуючи те, що позивач не повідомив про неможливість надання послуг після 31.03.2021, та не надав належних доказів того, що за звичайних обставин мав право розраховувати на отримання винагороди, тим самим не підтверджує факт завдання шкоди та розрахунок його розміру в позовній заяві.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Для розгляду цієї справи було визначено суддю ОСОБА_9 (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024).
Суд у складі судді ОСОБА_9 згідно з ухвалою від 15.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно суд встановив відповідачу строк у 15 днів для подання суду відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову. Також суд встановив сторонам строк на подачу заяв по суті справи у 30 днів з дня відкриття провадження у справі.
27.05.2024, у встановлений судом строк, до суду від КП "Коломияводоканал" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8766/24 від 27.05.2024) з додатками - копіями трудових книжок ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , актів виконаних робіт від 31.03.2021, наказу від 15.03.2021 № 35/1-к/тр "Про створення відділу охорони", звітності "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 01.04.2021.
14.06.2024, у встановлений судом строк до суду від ПП "Скала" надійшла відповідь на відзив (вх. № 9840/24 від 14.06.2024)
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_8 з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області за приписами ст. 32 ГПК України здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи і визначено для розгляду справи суддю Горпинюка І.Є. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024).
Як передбачено в ч. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відтак, розгляд справи по суті в цій справі почався 17.06.2024.
Оскільки зміна складу суду відбулася на стадії розгляду справи по суті, суд ухвалою від 23.07.2024 прийняв справу № 909/373/24 до свого провадження та повторно розпочав розгляд справи по суті.
Враховуючи, що строк на подання сторонами заяв по суті справи закінчився, сторони скористались правом подання суду заяв по суті справи та доказів, якими вони підтверджують свої вимоги та заперечення, розгляд справи по суті розпочався, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
22 червня 2017 року між Комунальним підприємством "Коломияводоканал" (замовник) та Приватним підприємством "Скала" (охоронна фірма) укладено договір на охорону об'єкту № 48 (далі - договір № 48), відповідно до якого замовник доручає, а охоронна фірма бере під охорону об'єкт: станція другого підйому в с. Шепарівці, Коломийського району відповідно до плану (схеми) об'єкту, який охороняється, що додається до договору.
Згідно з п. 1.7 договору № 48 сума договору складає 19400 грн в місяць. Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється платіжним дорученням замовника, згідно встановлених розрахунків охоронної фірми. Термін оплати за надані послуги 10 число наступного місяця.
У п. 5.1 договору № 48 сторони узгодили, що цей договір укладається на два роки, набирає чинності з дня його підписання і діє до 22.06.2019.
У відповідності до п. 5.3 договору № 48, договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
24.01.2020 сторони підписали зміни до договору на охорону об'єкту № 48 від 22.06.2017, якими виклали в наступній редакції п. 1.7 договору № 48: "Сума договору складає 44400 грн. (сорок чотири тисячі чотириста грн.) в місяць. Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється платіжним дорученням замовника, згідно встановлених розрахунків охоронної фірми. Термін оплати за надані послуги 10 числа наступного місяця."
Також, 22 червня 2017 року між Комунальним підприємством "Коломияводоканал" (замовник) та Приватним підприємством "Скала" (охоронна фірма) укладено договір на охорону об'єкту № 49 (далі - договір № 49), відповідно до якого замовник доручає, а охоронна фірма бере під охорону об'єкти: очисні споруди в с. Корнич, Коломийського району та водозабірні споруди в с. Княждвір, Коломийського району відповідно до плану (схеми) об'єктів, які охороняються, що додаються до договору.
Згідно з п. 1.7 договору № 49 сума договору складає 34200 грн в місяць. Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється платіжним дорученням замовника, згідно встановлених розрахунків охоронної фірми. Термін оплати за надані послуги 10 число наступного місяця.
У п. 5.1 договору № 49 сторони узгодили, що цей договір укладається на два роки, набирає чинності з дня його підписання і діє до 22.06.2019.
У відповідності до п. 5.3 договору № 49, договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
24.01.2020 сторони підписали зміни до договору на охорону об'єкту № 49 від 22.06.2017, якими виклали в наступній редакції п. 1.7 договору № 49: "Сума договору складає 53500 грн. (п'ятдесят три тисячі п'ятсот грн.) в місяць. Оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється платіжним дорученням замовника, згідно встановлених розрахунків охоронної фірми. Термін оплати за надані послуги 10 числа наступного місяця."
Відповідно до наказу КП "Коломияводоканал" від 15.03.2021 № 35/1-к/тр на КП "Коломияводоканал" з 01.04.2021 створено функціональний структурний підрозділ - "Відділ охорони".
Листом Комунального підприємства "Коломияводоканал" від 22.03.2021 № 96, відповідач повідомив позивача про свій намір припинити дію договору на охорону об'єктів з 01 квітня 2021 року у зв'язку з не укладенням договору на охорону об'єктів на 2021 рік у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі" та вимог чинного законодавства. Оплата наданих послуг буде здійснена на основі підписаних актів виконаних робіт та виставленого рахунку.
Позивач у позовній заяві зазначає, що отримав даний лист 02.04.2021. В той же час, у відповіді на відзив, позивач визнає, що про існування листа він дізнався відразу після його направлення, тобто 23 квітня 2021 року, оскільки усно спілкувався на дану тему з керівництвом відповідача, яке поставило його перед фактом розірвання договорів (очевидно у відповіді на відзив допущена помилка в назві місяця, і мається на увазі 23 березня 2021 року).
Листом від 06.04.2021 № 06 ПП "Скала" надало відповідь на лист відповідача № 96 від 22.03.2024, де зазначило, що умовами договору по охороні об'єктів обумовлено повідомляти керівника ПП "Скала" за 60 календарних діб про припинення дії договору з точним зазначенням дати припинення виконання умов договору. Звинувачення керівника позивача в не проведенні тендеру є неправильним, так як позивач може бути лише учасником тендеру, і проведення тендеру не входить до його компетенції. Тендер не проведено з невідомих позивачу причин, натомість посадовими особами КП "Коломияводоканал" проводились втручання в фінансово-господарську діяльність ПП "Скала", зокрема розголошення службової таємниці підлеглим, надання вказівок щодо змісту заяв про звільнення з роботи, що призвело до втручання в роботу підприємства, справило негативний результат, призвело до зупинки діяльності і нанесло збитки через недотримання умов договору.
Як підтверджується копіями трудових книжок, 30-31.03.2024 ПП "Скала" звільнило з посади охоронців на підставі п. 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін) наступних осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 .
Також 29.03.2021 ПП "Скала" звільнило з посади охоронця ОСОБА_6 на підставі п. 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Зазначені особи в подальшому були прийняті у КП "Коломияводоканал" на посади охоронників у відділ охорони, а саме: ОСОБА_6 - 02.04.2021, ОСОБА_7 - 08.05.2021; ОСОБА_1 - 07.05.2021, ОСОБА_2 - 04.04.2021, ОСОБА_3 - 06.05.2024, ОСОБА_4 - 07.05.2021, ОСОБА_5 - 06.05.2021.
Як визнають сторони у своїх заявах по суті справи, охорона об'єктів КП "Коломияводоканал" була єдиним видом господарської діяльності ПП "Скала", і у зв'язку з одностороннім розірванням відповідачем договорів № 48 та 49, позивач був змушений звільнити всіх своїх працівників, в результаті чого господарська діяльність позивача була фактично припинена.
Також сторони визнають, що з 01.04.2021 позивач не надавав послуги охорони за договорами № 48 та 49.
Постановою Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ІФ1928/530/АВ/ПТ/ПС/ІП-ФС/2 від 12 серпня 2021 року на ПП Скала" накладено штраф у розмірі 6000 грн за порушення законодавства про працю, а саме вимог частини першої статті 117 КЗпП (порушення з вини роботодавця строків розрахунку з працівником при звільненні).
Згідно з листом вих. № 7 від 06.05.2021 засновник ПП "Скала" Чорнюк О.Я. пояснювала начальнику Управління Держпраці в Івано-Франківській області, що заробітну плату за січень, лютий, березень 2021 по мірі надходження на банківський рахунок коштів було виплачено працівникам ПП "Скала" у березні 2021 у повному обсязі, а саме: січень 2021 - 02.03.2021, за лютий-березень 2021 - 30-31.03.2021. Розрахунки при звільненні були проведені в день звільнення працівників. Заборгованості з виплати заробітної плати немає. Компенсації за невикористані відпустки працівникам не нараховувалися та не виплачувалися в зв'язку з неправомірним розірванням договору зі сторони КП "Коломияводоканал", що призвело до скрутного фінансового становища на ПП "Скала".
Постановою по справі про адміністративне правопорушення № ІФ-664-530/АВ/ПТ/ПС від 13.07.2021 керівника ПП Скала" Чорнюк О.Я. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді у вигляді штрафу в розмірі 850 грн за адміністративне правопорушення передбачене статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме невиконання приписів інспекції щодо виплати охоронцям ПП "Скала" компенсації днів невикористаної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.07.2021 керівника ПП "Скала" Чорнюк О.Я. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 41 КупАП та накладено на неї адміністративне стягнення у розмірі 510 грн за порушення законодавства про працю: заробітну плату за січень 2021 виплачено 02.03.2021, за лютий 2021 - 30.03.2021, за березень 2021 - 31.03.2021, а також за невиплату охоронцям ПП "Скала" компенсації за всі дні невикористаної відпустки та непроведення повного розрахунку з працівниками в день звільнення.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Внаслідок укладення договорів № 48 та 49 між сторонами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Судом встановлено, що зазначені вище договори укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договорів та досягнуто згоди щодо виконання їх умов.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для кваліфікації договорів № 48 та 49 чи змін до них, як нікчемних правочинів, зокрема з підстав, передбачених статтями 36 та 37 Закону України "Про публічні закупівлі", яка діяла в редакції на 22 червня 2017 року (дата укладення договорів) та в редакції на 24 січня 2020 року (дата укладення змін до договорів).
Так, стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, яка діяла на 22.06.2017 та на 24.01.2020 передбачала, що договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Лише з 19.04.2020 у Законі України "Про публічні закупівлі" наявний п. 1 частини першої статті 43, який передбачає нікчемність договору про закупівлю у разі якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.
Крім того, виходячи з положень п. 4 та 9 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла на 22.06.2017 та на 24.01.2020), зазначений закон застосовувався до закупівель КП "Коломияводоканал" у зв'язку з тим, що відповідач здійснює діяльність в такій окремій сфері господарювання, як забезпечення виробництва, транспортування та постачання питної води, забезпечення функціонування централізованого водовідведення, і одночасно Коломийській міській раді, як органу місцевого самоврядування, належить частка у статутному капіталі відповідача в розмірі більше ніж 50 відсотків (відповідач є комунальним підприємством).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень. Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору. У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.
Зі змісту зазначених положень закону слідує, що Закон України "Про публічні закупівлі", станом на 22.06.2017 та на 24.01.2020 застосовувався до відповідача, як замовника, лише в разі якщо вартість предмету закупівлі перевищувала щодо послуг 1 мільйон гривень, а при здійсненні закупівель на суму, що перевищувала 50 тис. грн - встановлювався обов'язок оприлюднення звіту про укладення договору.
У випадку, що розглядається судом, як договір № 48 так і договір № 49 укладався на два роки, місячна оплата за послуги охорони становила щодо договору № 48 - 19400 грн, а щодо договору № 49 - 34200 грн.
Відтак, вартість предмета закупівлі як щодо договору № 48, так і щодо договору № 49 не перевищувала 1 мільйона гривень, а тому положення Закону України "Про публічні закупівлі" застосовувались до даних договорів лише в частині оприлюднення звіту про їх укладення, що відбувалось уже після їх укладення і порушення такого обов'язку не може бути підставою для нікчемності договорів.
Після 22.06.2019, коли закінчився узгоджений в договорах № 48 та 49 дворічний термін їх дії, договори відповідно до п. 5.3 вважалися продовженими без чітко визначеного строку (п. 5.3 договорів не передбачав їх продовження на той самий строк, а отже такі продовжувались без визначення строку). При цьому, згідно з п. 6.3 договорів, кожна зі сторін мала право розірвати договір повідомивши про це іншу сторону письмово за 60 календарних діб з точним зазначенням дати.
Відтак, враховуючи наведені обставини відсутні підстави вважати договори № 48 та 49 нікчемними правочинами. Також і вимог про визнання цих договорів недійсними сторони не заявляли, рішення суду про визнання недійсними договорів № 48 чи 49 в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
Відповідно до статті 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Позовні вимоги стосуються відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, які позивач, за його доводами, зазнав внаслідок одностороннього розірвання відповідачем умов договору, без дотримання погоджених сторонами умов дострокового розірвання, а саме попередження другої сторони за 60 календарних діб з точним зазначенням дати припинення виконання умов договору.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.
Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" Розділу І "Загальні положення про зобов'язання" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У пункті 4 частини першої статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, так як частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).
Отже для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає. Подібного висновку прийшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/3928/20.
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.
Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов'язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 614 ЦК України).
Оцінюючи наявність протиправної поведінки, що проявилася у неправомірному односторонньому розірванні договору, суд вказує наступне.
Так у відповідності до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
За положеннями ч. 1 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Умовами п. 6.3 договорів № 48 та 49 розірвання договорів за бажанням однієї із сторін допускалось у разі повідомлення про це другої сторони письмово за 60 календарних діб з точним зазначенням дати припинення виконання умов договору.
Дослідивши зміст листа КП "Коломияводоканал" № 96 від 22.03.2021 суд встановив, що позивач заявив про свій намір припинити дію договорів про охорону об'єктів з 01 квітня 2021 року. За наслідками направлення такого листа позивачу сторони припинили виконання умов договорів № 48 та 49 з 01 квітня 2021 року.
З зазначеного слідує, що договори № 48 та 49 були розірвані відповідачем в односторонньому порядку без дотримання положень п. 6.3 цих договорів щодо повідомлення про розірвання за 60 календарних днів з точним зазначенням дати припинення виконання договору.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про недотримання відповідачем порядку розірвання договорів № 48 та 49.
Таким чином, доводи позивача щодо наявності неправомірної поведінки відповідача знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Водночас, згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
При цьому, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, суд зазначає, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що внаслідок неправомірного дострокового розірвання договорів № 48 та 49 було порушене право позивача на отримання ним прибутку від виконання цих договорів, що негативно вплинуло на його господарську діяльність і він вправі вимагати відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
Однак, при визначенні розміру упущеної (втраченої вигоди), який у даному випадку має відповідати прибутку, який позивач отримав би від виконання договорів № 48 та 49, мають враховуватись витрати ПП "Скала" на отримання доходів, які воно понесло би, якби не відбулося порушення права.
До відповідних витрат відносяться, зокрема, але не виключно виплата заробітної плати, сплата податків і обов'язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо, які пов'язані з одержанням доходу.
Тому розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися, виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі валовий дохід не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить основним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.
До того ж покладення валового доходу, а не чистого доходу (прибутку) в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків, до складу яких входить упущена вигода, яка за своє суттю є майновими втратами, що могли, з урахуванням розумних витрат на їх отримання, бути реально отримані кредитором за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Згідно з частиною другою цієї статті ГК України склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.
Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зокрема зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування. Таким чином, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16.)
Позивач, обґрунтовуючи наявність упущеної вигоди, зазначив про те, що він фактично зазнав шкоди у вигляді недоотриманих доходів (упущеної вигоди) у вигляді повного розміру належної від відповідача оплати за охорону за договорами № 48 та 49 за період з 01.04.2021 по 22 червня 2021 року, тобто за період, в який він не виконував умови договорів в зв'язку з їх протиправним одностороннім розірванням стороною відповідача.
Такий, наданий позивачем, розрахунок розміру упущеної вигоди не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки покладення на відповідача суми «сукупного доходу» від господарських операцій у вигляді повної вартості оплати послуг охорони за договорами № 48 та 49 без врахування пов'язаних з отриманням оплати за договором витрат (заробітної плати, податків і зборів, тощо), не відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, принципам справедливості та верховенства права, а також критеріям розумності витрат кредитора та принципу компенсаційності завданих збитків.
При цьому суд враховує встановлені обставини, які визнає і сам позивач, що до 01 квітня 2021 року ПП "Скала" звільнило усіх працівників, які працювали охоронцями і забезпечували охорону об'єктів відповідача, що було єдиним видом діяльності ПП "Скала".
Відтак, після 01 квітня 2021 року ПП "Скала" не несло жодних витрат, зокрема на виплату заробітної плати працівникам (охоронцям), котрі забезпечували виконання позивачем умов договорів № 48 та 49, нарахування та сплату податків із заробітної плати, що спростовує заявлений позивачем розмір упущеної вигоди та свідчить про недоведення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди. Задоволення позовних вимог у даному випадку, без врахування витрат, які позивач мав понести при виконанні договорів № 48 та 49 задля отримання від їх виконання чистого доходу (прибутку), призвело б не лише до отримання позивачем компенсації його збитків, а до одержання додаткового прибутку в розміру зекономлених позивачем витрат, необхідних у господарській діяльності при виконанні умов договорів № 48 та 49.
При цьому, з урахуванням відсутності у матеріалах справи (внаслідок їх ненадання позивачем) відповідних доказів, суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір упущеної вигоди, що підлягає стягненню.
У відповідності до положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Позивач не надав всіх необхідних належних доказів для підтвердження розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, в тому числі обґрунтованого розрахунку, не надав до суду доказів, що дають можливість суду встановити наявність підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а також не скористався свої правом на витребування доказів у випадку неможливості їх надання, надання експертного висновку або заявлення клопотання про призначення експертизи.
При цьому згідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, заявлені суми не підтверджені належними та достовірними доказами.
Інші доводи позивача зокрема щодо притягнення його до відповідальності за порушення строків розрахунку з працівниками при звільненні, виплати звільненим працівникам днів невикористаної відпустки суд до уваги не бере, оскільки такі доводи не стосуються стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
З урахуванням вищенаведеного, у задоволенні позовних вимог про стягнення 267593 грн збитків у вигляді упущеної вигоди суд відмовляє.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За подання до Господарського суду Івано-Франківської області даного позову, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4013,90 грн (1,5% від ціни позову), що підтверджується квитанцією № 72 від 10.09.2021 (а.с. 8).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір у розмірі 4013,90 грн покладається на позивача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
в задоволенні позову Приватного підприємства "Скала" (вул. Мазепи, буд. 262, кв. 40, м. Коломия, Івано-Франківська обл., ідентифікаційний код юридичної особи: 32534422) до Комунального підприємства "Коломияводоканал" (пл. Відродження, 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203, ідентифікаційний код юридичної особи: 32148690) про стягнення завданих збитків в сумі 267 593,00 грн відмовити.
Витрати зі сплати судового збору в розмірі 4013,90 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк