номер провадження справи 5/108/24
30.07.2024 Справа № 908/1641/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянув матеріали справи
За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (електронна пошта: info@teploseti.zp.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1; бул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458)
До відповідача: Приватного підприємства "ТІМ" (електронна пошта: невідома; пр. Металургів, буд. 15, м. Запоріжжя, 690325; ЄДРПОУ 13625730)
про стягнення 132 471,64 грн.,
Без виклику представників сторін
05.06.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного підприємства "ТІМ" про стягнення заборгованості у розмірі 132 471,64 грн.
05.06.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 06.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/995/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 04.07.2024., запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
30.07.2024 судом прийнято рішення у справі № 908/1641/24.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.201 року №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та вказує, що ПП «ТІМ» володіє приміщенням № V в будинку № 15 по проспекту Металургів в місті Запоріжжя на підставі Договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 18.05.2001 р. № 408. Станом 01 листопада 2021 року ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 72205771 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, проспекту Металургів буд. 15 , приміщення № v, між Позивачем та Відповідачем з 01 листопада 2021 року є укладеним. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021 - 31.03.2024 рр. на загальну суму 132471,64 грн. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення Боржника підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги. Відповідач за період 01.11.2021 - 31.03.2024 рр. не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв'язку з чим за у Відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 132471,64 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до даних "Діловодство спеціалізованого суду" Господарського суду Запорізької області у ПП «ТІМ» (код ЄДРПОУ 13625730) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС.
Згідно з даними ЄДРПОУ місцезнаходженням ПП «ТІМ» є: пр. Металургів, буд. 15, м. Запоріжжя, 690325.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 06.06.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1641/24 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача.
В матеріалах справи міститься копія вказаної ухвали Господарського суду Запорізької області яка повернулась до суду 10.07.2024р. з відміткою АТ "Укрпошта" причина повернення - за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляду справи №908/1641/24 в суді.
Станом на 30.07.2024 відповідач запропонований ухвалою суду про відкриття провадження у справі №908/1641/24, письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
У позовній заяві Концерн "Міські теплові мережі" (Позивач) вказує на те, що відповідно до статуту підприємства, основною метою діяльності Позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 за № 2633-IV, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Зокрема, в Законі та в правилах законодавець надає поняття "Споживач":
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон);
- споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Обов'язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії.
При цьому теплопостачальній організації достатньо лише довести факт звертання до споживача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії.
З матеріалів справи вбачається, що ПП «ТІМ» володіє приміщенням № V підвалу (літера А-4) загальною площею за внутрішніми замірами 128,5 кв.м. в будинку № 15 по проспекту Металургів в м. Запоріжжя на підставі Договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 30 від 18.05.2001р.
Житловий будинок № 15 по проспекту Металургів в м. Запоріжжя оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії приладом обліку теплової енергії SKS-3K № 53883.
Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021 - 31.03.2024 рр. на загальну суму 132471,64 грн., на підтвердження Позивачем надано розрахунок суми грошової заборгованості.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку де знаходиться приміщення Відповідача за твердженнями Позивача підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі у спірному періоді.
Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги, проте Відповідач за період 01.11.2021 - 31.03.2024 років, який не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв'язку з чим у Відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 132471,64 грн.
До позову позивачем додані рахунки за надані послуги за договором № 72205771:
- за листопад 2021р . на суму 6314,53 грн.
- за грудень 2021р. на суму 6617,11 грн.
- за січень 2022р. на суму 11052,07 грн.
- за лютий 2022р. на суму 3657,76 грн.
- за березень 2022р. на суму 12594,98 грн.
- за квітень 2022р. на суму 876,29 грн.
- за травень 2022р. на суму 876,29 грн.
- за червень 2022р. на суму 876,29 грн.
- за липень 2022р. на суму 876,29 грн.
- за серпень 2022р. на суму 876,29 грн.
- за вересень 2022р. на суму 876,29 грн.
- за жовтень 2022р. на суму 882,29 грн.
- за листопад 2022р . на суму 4700,22 грн.
- за грудень 2022р. на суму 9444,73 грн.
- за січень 2023р. на суму 9309,50 грн.
- за лютий 2023р. на суму 13140,58 грн.
- за березень 2023р. на суму 7666,03 грн.
- за квітень 2023р. на суму 882,29 грн.
- за травень 2023р. на суму 882,29 грн.
- за червень 2023р. на суму 882,29 грн.
- за липень 2023р. на суму 882,29 грн.
- за серпень 2023р. на суму 1032,71 грн.
- за вересень 2023р. на суму 1011,82 грн.
- за жовтень 2023р. на суму 915,16 грн.
- за листопад 2023р . на суму 2489,59 грн.
- за грудень 2023р. на суму 8523,00 грн.
- за січень 2024р. на суму 11249,26 грн.
- за лютий 2024р. на суму 6919,18 грн.
- за березень 2024р. на суму 5964,22 грн.
Вказані рахунки направлені Позивачем рекомендованим листом на поштову адресу Відповідача, що підтверджується списком № 27 та квитанцією № 6909102659864 до поштового відправлення від 18.04.2024р.
Проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.
Статями 6, 627 ЦК України визначені загальні принципи цивільного законодавства, зокрема принцип свободи договору, який полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України законодавець визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про теплопостачання".
За змістом ст., ст. 1, 13 цього Закону послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.
Частиною 1 ст. 12 Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Статті 7, 8 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України "Про теплопостачання".
Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов'язковим для сторін на підставі закону.
Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії.
Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами станом на 01 листопада 2021 року укладено ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 72205771 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: пр. Металургів, буд. 15, м. Запоріжжя, 69032, приміщенням № V підвалу (літера А-4) загальною площею за внутрішніми замірами 128,5 кв.м. Вказаний договір є укладеним з 01 листопада 2021 року, оскільки його розміщено на сайті Концерну «МТМ».
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Як стверджує Позивач 02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону на офіційному сайті ним було розміщено індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Згідно п. 4 наданого Позивачем Типового Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Приймаючи рішення суд враховує правові позиції, висловлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 січня 2022 року у cправі № 922/717/21:
5.38. Відповідно до статті 633 ЦК України, публічний договір - це договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом і іншими правовими актами. Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом і іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.
5.39.Ознаки публічного договору: наявність зобов'язання сторони договору - особи, що діє у сфері публічного договору; особа, яка діє у сфері публічного договору здійснює продаж товарів, виконання робіт або надання послуг широкому загалу споживачів, тобто будь-кому, хто до неї звернеться. Ця ознака публічного договору, що знаходить вираз у можливості для будь-якого споживача скористатись послугами (товаром), який пропонується згідно із умовами публічного договору; публічний договорі повинен встановлювати однакові умови для всіх споживачів, а пільги надаються лише по оплаті за послуги чи товари в установленому законом порядку.
5.40.Умови публічного договору: стороною договору обов'язково виступає суб'єкт підприємницької діяльності; зазначений суб'єкт здійснює такі види підприємницької діяльності, як: реалізацію товарів, виконання робіт і надання послуг у сферах, перелік яких у ЦК України сформульовано невичерпно; вказані види діяльності повинні здійснюватися суб'єктом підприємництва щодо кожного, хто звернеться до нього; умови такого договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору, якщо інше не встановлено законом; підприємець, за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг), не має права відмовитися від укладення публічного договору, а у разі його необґрунтованої відмови - він має відшкодувати збитки, завдані нею споживачеві. Необґрунтованою слід вважати відмову у випадках, коли суб'єкт підприємницької діяльності не може довести відсутність у нього зазначеної можливості; при укладенні та виконанні публічного договору сторони повинні виконувати обов'язкові для них правила, встановлені актами цивільного законодавства (типові умови окремих видів публічних договорів). Умови публічного договору, які не відповідають цим правилам, або порушують правило щодо однаковості його умов для усіх споживачів, є нікчемними (частина шоста статті 633 ЦК України).
В цьому контексті суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022) затверджено ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР про надання послуги з постачання теплової енергії , відповідно до п. 1 якого зазначено: цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. 4. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Додаток до типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії є "ЗАЯВА-ПРИЄДНАННЯ до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії", яка має містити наступні обов'язкові умови: 1. Інформація про споживача: 1) найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), ідентифікаційний номер (код згідно з ЄДРПОУ), адреса, номер телефону, адреса електронної пошти, 2) адреса приміщення споживача, 3) опалювана площа (об'єм) приміщення споживача - __ кв. метрів (__куб. метрів). 2. Послуга надається за допомогою систем (необхідне підкреслити): автономного теплопостачання; індивідуального теплового пункту багатоквартирного будинку; за межами будинку. 3. Приміщення споживача обладнане вузлом (вузлами) розподільного обліку теплової енергії (приладами-розподілювачами теплової енергії). Відмітка про підписання споживачем цієї заяви-приєднання.
Суд враховує, що отримавши послугу з теплопостачання у спірному періоді протягом трьох опалювальних сезонів Відповідач приєднався до умов публічного договору, тобто здійснив акцептування договору.
Житловий будинок № 15 по пр. Металургів в м. Запоріжжя оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії SKS-3K № 53883 та у доданих рахунках зазначено обсяг теплової енергії, спожитої Відповідачем.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку де знаходиться приміщення Відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі та відсутності доказів того, що Відповідач, згідно ч. 1 ст. 7 Закону, якою визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, а також відповідно до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року, здійснив відключення спірного приміщення від мережі опалення, а тому, враховуючи знаходження в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення вказані приміщення є опалювальними.
Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення проти вказаних доводів Позивача, а тому у суду відсутні правові підстави, з огляду на стандарт доказування "вірогідність доказів", для висновку про те, що теплова енергія у спірних періодах не отримувалася Відповідачем у спірному приміщенні.
З огляду на викладене, вказаний публічний договір № 72205771 між Позивачем та Відповідачем є укладеним з урахуванням встановленого судом факту вчинення Відповідачем дій, які свідчать про згоду на отримання послуги з теплопостачання за умовами такого публічного договору, а саме - отримання теплової енергії у нежитловому приміщенні за адресою: пр. Металургів , 15 в м. Запоріжжя.
Оцінюючи доводи Позивача в частині наданих ним доказів на підтвердження факту направлення Відповідачу рахунків за спожиту послугу суд враховує, що Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №23 затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.
Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Відповідно до пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5,6 Розділу ІІІ Методики Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14. У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.
Будь-яких заперечень щодо визначеного Позивачем обсягу теплової енергії у спірному періоді Відповідач суду не представив.
Згідно ч.1,2 статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем визначеної власником (співвласником) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги за вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) особа, зо здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу(представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісячно. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.
Пунктом 5 Договору визначено, що Виконавець (Позивач) зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах відповідно визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Відповідно пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315.
Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 33 визначено, що Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №23 затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Наведене узгоджується з постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18 березня 2020 року у справі № 927/986/17.
Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до положень ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з умов договору:
41. Споживач зобов'язаний: 3) оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором; 6) у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором;
43. Виконавець зобов'язаний: 3) без додаткової оплати надавати споживачу в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціну/тариф, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання послуги, її споживчі властивості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством.
З огляду на викладене суд констатує, що обов'язку Відповідача сплатити її вартість щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (п. 34) передує обов'язок Позивача (Виконавця) сформувати та надати рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Судом встановлено, що рахунки за спірний період були направлені Позивачем рекомендованим листом на поштову адресу Відповідача, що підтверджується списком № 27 та квитанцією № 6909102659864до поштового відправлення від 18.04.2024р.
Доказів оплати заборгованості на загальну суму 132471,64 грн. Відповідач суду не надав, доводів Позивача щодо наявності підстав для її стягнення не спростував.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Позивачем доведено належними, допустими та достовірними доказами факт повідомлення у встановлений Законом та Договором спосіб Відповідача про спожитий ним обсяг теплової енергії та її вартість у спірному періоді, а тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості на загальну суму 132471,64 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги позивача підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ТІМ" (пр. Металургів, буд. 15, м. Запоріжжя, 690325; ЄДРПОУ 13625730) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (бул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за Договором № 72205771 від 01.11.2021р. з надання послуги з постачання теплової енергії за період 01.11.2021 - 31.03.2024 рр. на загальну суму 132471 (сто тридцять дві тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 64 коп.
3. Стягнути з Приватного підприємства "ТІМ" (пр. Металургів, буд. 15, м. Запоріжжя, 690325; ЄДРПОУ 13625730) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (бул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.