пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
30 липня 2024 року Справа № 161/8311/23
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: ОСОБА_1 , Кирись З.Л. - ордер серія АС №1103603 від 26.07.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №161/8311/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" до ОСОБА_1 про стягнення 3327,60 грн неустойки та усунення перешкод у користуванні торгівельним місцем,
3 травня 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 (відповідача) про стягнення 3327,60 грн неустойки та усунення перешкод у користуванні торгівельним місцем
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2023 року у цій справі ухвалено: стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ "Волинська облспоживспілка" неустойку в розмірі 3327,60грн; усунути ТОВ "Волинська облспоживспілка" перешкоди у користуванні торгівельним місцем № НОМЕР_1 шляхом виселення ОСОБА_1 (демонтажу малої архітектурної форми) із торгівельного місця НОМЕР_1 загальною площею 2,60 кв.м, що знаходиться на території "Завокзального ринку" на вул. Карпенка-Карого, 1 у м.Луцьку . Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ "Волинська облспоживспілка" витрати понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 5368грн.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28.03.2024 клопотання відповідачки ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2023 року у цій справі визнано нечинним. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні торгівельним місцем та стягнення неустойки закрито.
29 березня 2024 року позивачем - ТзОВ "Волинська облспоживспілка" апеляційному суду через підсистему "Електронний суд" подано заяву про передачу справи №161/8311/23 до господарського суду.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01.04.2024 задоволено заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" про передачу справи №161/8311/23 до Господарського суду Волинської області. Постановлено передати справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні торгівельним місцем та стягнення неустойки, за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Волинської області.
15.04.2024 матеріали даної справи надійшли до Господарського суду Волинської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024р. справу №161/8311/23 розподілено судді Слободян О.Г.
Ухвалою суду від 19.04.2024 позовну заяву ТОВ "Волинська облспоживспілка" залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: подати суду докази сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн. на належні платіжні реквізити Господарського суду Волинської області.
22.04.2024 на адресу суду надійшов лист Волинського апеляційного суду за підписом судді Шевчук Л.Я., в якому суддя просить надіслати цивільну справу №161/8311/23 до Волинського апеляційного суду у зв'язку із надходженням заяви ОСОБА_1 про виправлення описки. Ухвалою суду від 23.04.2024 матеріали справи №161/8311/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" до ОСОБА_1 про стягнення 3327,60 грн неустойки та усунення перешкод у користуванні торгівельним місцем надіслані до Волинського апеляційного суду (вул.Червоного Хреста, буд.10, м.Луцьк, Волинська обл., 43606).
30.04.2024 справа надіслана до Господарського суду Волинської області.
У Службовій записці від 03.05.2024 помічник судді Слободян О. Г. Коломейчук С. В. зазначає, що 29.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 19.04.2024. Отже, строк для прийняття позовної заяви до розгляду спливає 06.05.2024.
Згідно з табелем обліку використання робочого часу, суддя Слободян О. Г. з 29.04.2024 перебуває на лікарняному, а 06.05.2024 перебуватиме у відпустці. Відтак, помічник судді просить здійснити повторний розподіл матеріалів справи №161/8311/23.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №161/8311/23 розподілено судді Гарбару І.О.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалу суду надіслано сторонам поштовим зв'язком 09.05.2024, отримано відповідачем 14.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №0690237087050. Строк для подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - до 29.05.2024.
24.05.2024 відповідач подала до суду наступні документи:
1.Відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові повністю.
2. Клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
В обгрунтування зазначає, що справа не є малозначною, відноситься до складної категорії, оскільки позивачем заявлено дві різні за своєю правовою суттю позовні вимоги (стягнення грошових коштів; виселення (демонтаж малої архітектурної форми) з торговельного місця.
Ухвалою суду від 30.05.2024 суд ухвалив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 161/8311/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 11.06.2024 о 12:30 год.
Протокольною ухвалою від 11.06.2024 суд розгляд справи у підготовчому судовому засіданні закрив та призначив розгляд справи по суті на 09.07.2024 о 10.45 год в режимі відеоконференції за заявою представника позивача
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, на відеозв'язок з використанням системи відеоконференцзв'язку єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) не вийшов, 09.07.2024 сформував в системі "Електронний суд" заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в призначене засідання не з'явилася, 08.07.2024 та 09.07.2024 подала до суду клопотання заяву про відкладення розгляду справи та письмові пояснення.
Ухвалою суду від 09.07.2024 розгляд справи відкладено на 30.007.2024 о 11:45 год.
Представник позивача сформував в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника позивача, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, оскільки відповідач на сьогоднішній день торговельне місце не повернула та продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.
В судовому засіданні представник відповідачки просила суд відмовити в задоволенні позову повністю, також подала попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які поніс відповідач, з додатками документів.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення відповідачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи, 01.01.2022 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_1 укладено договір оренди № 1/НОМЕР_1/2022 торговельного місця.
Відповідно до розділів 2,3 договору, предметом договору є торговельне місце НОМЕР_1, загальною площею 2,60кв.м.на «Завокзальному ринку» за адресою: м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого,1 , яке надається Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендареві для розміщення об'єкта торгівлі (малої архітектурної форми, яка не є власністю Орендодавця) для провадження торговельної діяльності. Вступ Орендаря у користування торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами даного договору. Підписання даного договору свідчить про те, що Орендар отримав в користування Торговельне місце. Після закінчення строку оренди або у випадку дострокового припинення Договору, Орендар зобов'язаний повністю звільнити Торговельне місце та виконати інші свої зобов'язання перед Орендодавцем, в тому числі грошові, протягом 10 календарних днів. Повернення Торговельного місця підтверджується підписанням Акту прийому-передачі Торговельного місця.
Розділом 4 вказаного Договору визначено, що розмір орендної плати за торговельне місце складає 416,00 грн. на місяць в т.ч. ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. При цьому скоригована сума орендної плати не може бути нижчою за встановлену договором. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок Орендодавця, не пізніше 15-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць).
Згідно розділу 8 договору сторони дійшли згоди, що цей договір є укладеним по 31.12.2022. Договір може бути розірваний достроково за згодою сторін. Договір може бути припинений внаслідок виконання сторонами своїх обов'язків або внаслідок його розірвання. Договір оренди підлягає розірванню за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; у випадку припинення суб'єкта господарювання, що є стороною за даним договором; відмови від договору оренди, у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати протягом 3 місяців; порушення Орендарем умов Договору та законодавства, у випадку не усунення таких порушень протягом 10 календарних днів з моменту їх виявлення; відмови Орендаря укласти Додаткову угоду зі змінами, запропонованими Орендодацем відповідно до п.4.3 цього Договору; у випадку, якщо Орендодар користується торговельним місцем всупереч договору або всупереч його призначенню; орендар своєю недбалою поведінкою, або з умислом здійснив або створює загрозу пошкодження орендованого майна.
Постановою XXI (позачергового) з'їзду Волинської обласної спілки споживчих товариств від 02.02.2022 «Про реорганізацію Волинської обласної спілки споживчих товариств», Волинську обласну спілку споживчих товариств було реорганізовано шляхом перетворення в ТОВ «Волинська облспоживспілка», яка є правонаступником Волинської обласної спілки споживчих товариств.
ТОВ «Волинська облспоживспілка» надала відповідачу на підпис договір оренди № 1/НОМЕР_1/2023 від 01.01.2023, де предметом договору є торговельне місце № НОМЕР_1 площею 2,60 кв.м. на «Завокзальному ринку» за адресою: м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого,1 . У зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо істотних умов договору оренди, він вважається неукладеним.
18.01.2023 ТОВ Волинська облспоживспілка надіслала на адресу відповідачки лист №6, в якому повідомила орендаря про те, що договір оренди торговельного місця № 1/НОМЕР_1/2023 від 01.01.2023 вважається неукладеним у зв'язку з недосягненням між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що 31.12.2022 закінчився строк дії договір оренди №1/НОМЕР_1/2023, торговельного місця № НОМЕР_1 площею 2,60 м.кв., що розташована на «Завокзальному ринку» м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого,1 і ТОВ «Волинська облспоживспілка» не погоджується на його продовження, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язана відповідно до п. 3 договору звільнити торговельне місце та передати його орендодавцю. Також вказано, що у разі не виконання вимоги, за користуванням торговим місцем без договору оренди, з відповідачки буде стягнуто неустойку у розмірі подвійної оплати за користування.
Згідно з актом обстеження від 15.05.2023, станом на 15.05.2023 на торговельному місці НОМЕР_1 на «Завокзальномуринку» м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого,1 знаходиться металева конструкція, загальною площею 2,6кв.м., яка належить ОСОБА_1 . Даний факт відповідач не заперечує.
Доказів звільнення торговельного місця НОМЕР_1 відповідач суду не подав.
За прострочення у звільненні торговельного місця позивач нарахував відповідачу неустойку в сумі 3327,60 грн. за період з 01.01.2023 по 30.04.2023.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України ).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Ст. 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як вже зазначалось, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди торговельного місця припинив свою дію з 31.12.2022, листом від 18.01.2023 позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди торговельного місця № 1/НОМЕР_1/2023 від 01.01.2023, у зв'язку з недосягненням між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.
Свідченням припинення дії договору оренди, невиконання наймачем обов'язку щодо повернення орендованої торговельної площі виступає звернення позивача в господарський суд з позовом про усунення перешкод в користуванні позивачу торговельним місцем.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Враховуючи норми чинного законодавства, з припиненням дії договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні ТОВ «Волинська облспоживспілка» торговельним місцем є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму).
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Неустойка за період з 01.01.2023 по 30.04.2023 нарахована позивачем, виходячи із розміру щомісячної орендної плати встановленої договором оренди №1/НОМЕР_1/2022 від 01.01.2022. Розрахунок неустойки наявний у матеріалах справи, відповідачем не спростований.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 3327,60 грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення.
Оскільки позов до розгляду суду доведено з вини віджповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (вулиця Ковельська, будинок 13, місто Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 01743401) перешкоди у користуванні торговельним місцем № НОМЕР_1 шляхом виселення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (демонтажу малої архітектурної форми) із торговельного місця № НОМЕР_1, загальною площею 2,60 кв.м., що знаходиться на території «Завокзального ринку» за адресою вул.Каренка-Карого,1 в м.Луцьк .
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (вулиця Ковельська, будинок 13, місто Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 01743401) 3327,60 грн (три тисячі триста двадцять сім гривень 60 коп.) неустойки та 6056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.07.2024.
Суддя І. О. Гарбар