24.07.2024 м.Дніпро Справа № 908/2868/23 (910/9736/23)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача: Богословський В.А. (поза межами суду);
арбітражний керуючий: Шестопалов О.В. (поза межами суду);
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 (суддя В. Черкаський, повний текст рішення складено 17.01.2024) у справі № 908/2868/23 (910/9736/23)
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_2)
до відповідача - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661, Е-mail: trk-rnpp@rnpp.atom.gov.ua, vp.zaes@atom.gov.ua)
про стягнення 4 344 252, 20 грн.
в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_2)
Розпорядник майна - Шестопалов О.В. (поштова адреса: АДРЕСА_1 , Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1)
09.11.2023 до суду за підсудністю з Господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/9736/23.
Судом установлено, що ухвалою від 10.10.2023 матеріали справи № 910/9736/23 передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "АТОМТЕХІНТЕРСЕРВІС".
Так, у червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 4 344 252,30 грн, з яких:
- 4 215 007, 66 грн. - сума основного боргу (оплата виконаних за Договором робіт);
- 36 029, 65 грн. - 3 % річних за весь період прострочення розрахунку;
- 93 214, 89 грн. - інфляційні втрати Позивача за період невиконання Відповідачем грошового зобов'язання
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором № 0507/2022 на виконання робіт від 05.07.2022 з повної та своєчасної оплати виконаних і прийнятих відповідачем робіт.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 у справі №908/2868/23 (910/9736/23) позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" 4 215 007 грн. 66 коп. основного боргу, 3 602 грн. 30 коп. 3 % річних, 93 214 грн. 89 коп. втрат від інфляції, 65 163 грн. 78 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить скасувати рішення про задоволення позову в частині стягнення 93214,89 грн. інфляційних втрат та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" за договором в частині стягнення інфляційних втрат; залучити до участі у справі правонаступника заявника.
При цьому, апеляційну скаргу мотивовано наступним:
- суд приймаючи рішення, не взяв до уваги, що Договір на виконання робіт № 0507/2022/20-121-01-22-11252 від 05.07.2022, який є предметом позову, укладений позивачем з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» в період дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до п. 2.4 Договору, оплата виконаних робіт проводиться Замовником (ВП ЗАЕС).
В розділі Договору «місцезнаходження та реквізити сторін» зазначений рахунок замовника - ВП ЗАЕС. ВП ЗАЕС з 04.03.2022 знаходиться в окупації військами РФ.
При цьому, чвстиною 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового Кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 3 Закону, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: - сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; - внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; - інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими Кабінетом Міністрів України.
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією», вся Енергодарська територіальна громада з 04.03.2022 перебуває в тимчасовій окупації військами РФ.
Таким чином, правовідносини Позивача з Відповідачем (ВП ЗАЕС), в частині здійснення розрахунків були унеможливлені, оскільки Замовник (ВП ЗАЕС) знаходиться на окупованій території, на якій припинили роботу відділення поштового зв'язку, відділення банків, суди, поліція та інші державні органи, що в свою чергу, також свідчить про відсутність вини Відповідача та безпідставність нарахування інфляційних витрат.
Наголошує, що Господарський та Цивільний кодекси України (надалі - ГК України та ЦК України) передбачають право суду під час розгляду справи зменшувати розмір відповідальності за порушення зобов'язань.
Звертає увагу, що на теперішній час Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.
Відтак вважає, що суд мав право звільнити Відповідача від відповідальності у вигляді, в тому числі, інфляційних втрат, заявлених Позивачем у справі. Втім, суд попередньої інстанції не врахував ці обставини справи у своїх висновках, тобто не застосував норми закону, які мав застосувати.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, рішення вважає законним і обґрунтованим, наголошує, що як вбачається з тексту скарги, Відповідач не погоджується з Рішенням виключно в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 93 214,89 грн та просить апеляційний суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення вказаної суми в повному обсязі. В той же час, мотивуючи свою позицію, Відповідач посилається на «неправильне застосування судом норм матеріального права», яке, на думку Відповідача, полягає в тому, що з Відповідача, відокремлений підрозділ якого офіційно зареєстрований на тимчасово окупованій території, взагалі не може бути стягнуто будь-які грошові кошти. Більш того, Відповідач доходить в своїх міркуваннях до вже повністю абсурдного висновку, згідно з яким і укладати з Позивачем договір на виконання робіт, що не були оплачені, Відповідач також не міг, адже, мовляв, «здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території є можливим виключно після зміни відповідною юридичною особою своєї податкової адреси на іншу територію України». В той же час, договір, про який йдеться, укладено сторонами 05 липня 2022 року, тобто після того, як Енергодарську територіальну громаду було окуповано російськими терористичними військами, тож, за логікою Відповідача, замовляючи Позивачеві відповідні роботи, Відповідач діяв всупереч тим нормам, на які він сам і посилається.
Насправді обидві юридичні особи, між якими укладено договір, зареєстровані на підконтрольній Україні території, а місцезнаходження відокремленого підрозділу Відповідача до оцінки спірних відносин стосунку немає, адже стороною договору є Відповідач, а не його відокремлений підрозділ.
Звертає увагу, що в будь-якому випадку Позивач наголошує на тому, що зазначені вище аргументи Відповідача, окрім їх очевидної неспроможності, ще є виходять за межі апеляційного перегляду справи, оскільки сума основного боргу апелянтом не оскаржується.
Позивач наголошує на тому, що доводи та вимоги апеляційної скарги не можуть суперечити одне одному та виходити за межі одне одного, тож, оскаржуючи Рішення в певній частині, Відповідач не має вимагати його перегляду в повному обсязі, включно з тією частиною позовних вимог, за оскарження якої не було сплачено судовий збір. Стосовно наведених в скарзі підстав для зменшення (до нуля) інфляційних нарахувань на суму заборгованості, якими Відповідач вважає «відсутність своєї вини» в невиконанні грошових зобов'язань перед Позивачем та «виняткові обставини», якими є війна, Позивач змушений зазначити, що згідно з матеріалами справи і як на цьому окремо наголошує Відповідач, договір на виконання робіт, оплати яких вимагає від Відповідача Позивач, сторонами укладено в умовах воєнного стану і вже після захоплення Запорізької АЕС російськими військовими формуваннями. За таких обставин, приймаючи на себе відповідні зобов'язання, сторони вже мали враховувати всі ті негативні фактори, що перелічені в скарзі, і оцінювати спроможність виконати договір, зважаючи на ці фактори. Позивач, зі свого боку, укладаючи договір, виходив з можливості залучити до виконання робіт субпідрядника, який фізично знаходився в цей період в Енергодарі і, отже, на відміну від інших осіб, включно із самим Позивачем, мав можливість дістатися до майданчика АЕС. З певними труднощами Позивачеві довелось зштовхнутися під час доставки в окупований Енергодар матеріалів, необхідних для виконання робіт, але і цю задачу було вирішено через отримання відповідного дозволу від обласної військової адміністрації (листування міститься в матеріалах справи). Натомість, для Відповідача, який знаходиться на підконтрольній Україні території (юридична особа) та від якого за договором вимагалося лише перерахувати грошові кошти підряднику, - виконання договірних зобов'язань із жодними реальними перешкодами пов'язано не було, тож, причинний зв'язок між воєнним станом та неможливістю своєчасно сплатити обумовлену договором суму коштів особі, яка, попри війну та окупацію, виконала підрядні роботи, вочевидь відсутній.
Наголошує, що стала судова практика, що склалася відносно стягнення інфляційних втрат та відсотків, свідчить про те, що вони застосовуються незалежно від вини боржника. У виключних випадках (які відсутні у справі, що розглядається), розмір відсотків, дійсно, може бути зменшено, однак стосовно інфляційної складової жодних виключень та послаблень для боржника не існує.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 07.02.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/2868/23(910/9736/23) із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
19.02.2024 матеріали справи №908/2868/23(910/9736/23) надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 908/2868/23(910/9736/23), замінено відповідача - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3).
Апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 3220,80 грн) та неподання доказів направлення скарги позивачу і арбітражному керуючому. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
01.03.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 26.02.2024 надійшла: копія апеляційної скарги, яку направлено позивачу і арбітражному керуючому, заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну квитанцію №828 від 07.02.2024 про сплату 3633,60 грн.
Ухвалою суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача на рішення суду; розгляд справи призначено у засіданні на 14.05.2024; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
03.05.2024 від представника позивача адвоката Богословського Віктора Анатолійовича до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Клопотання аналогічного змісту від представника апелянта Погосян Світлани Геннадіївни надійшло до суду 06.05.2024.
В судовому засіданні 14.05.2024 представники сторін надали свої пояснення щодо скарги; розпорядник майна боржника (позивача) в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надав.
В судовому засіданні 14.05.2024 оголошена перерва до 24.07.2024, про яку розпорядника майна повідомлено ухвалою суду.
12.07.2024 від представника відповідача Погосян С.Г. надійшло клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції.
Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду 14.07.2024 від арбітражного керуючого Шестопалова О.В.
У призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час 24.07.2024 секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником відповідача в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, але представник відповідача на зв'язок не вийшов, про що складений акт.
В судовому засіданні колегією суддів поставлено перед представником позивача і арбітражним керуючим питання щодо зупинення провадження у справі.
Представник позивача відніс це питання на розсуд суду, арбітражний керуючий проти зупинення провадження у справі заперечив.
У судовому засіданні 24.07.2024 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частину ухвали про зупинення провадження у справі.
Так, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.03.2024 ухвалено справу № 908/1162/23 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Підставою для передачі справи № 908/1162/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стало питання необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позову Товариства у справі № 910/9680/23, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області;
- загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022;
- відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України;
- частиною другою статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено;
- отже, позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу;
- всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов'язаних з їх недійсністю);
- подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року.
Щодо досліджуваної справи, то правовідносини, з яких виник спір є подібними правовідносинам у справі №908/1162/23, зокрема, договір на виконання робіт укладено 05.07.2022 у місті Енергодарі, яке з 04.03.2022 перебуває в окупації, виконання робіт також здійснено під час окупації у грудні 2022 року.
Відтак, предмет розгляду та підстави апеляційного оскарження у справі № 908/2868/23(910/9736/23) є тотожними предмету розгляду та підставам касаційного оскарження у справі № 908/1162/23.
При цьому, колегія суддів наголошує, що при вирішенні питання підставності стягнення інфляційних втрат (в межах доводів апеляційної скарги), суд має перевірити їх розрахунок, тобто суму основного боргу (з якої здійснено нарахування) і період за який здійснено нарахування. В той же час, за приписами ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
З метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Селенга" та зупинення апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги у справі № 908/2868/23(910/9736/23) до вирішення Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23.
Згідно з п.11 ч.1 ст.229 названого Кодексу провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу ? до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235, 281 ГПК України, суд, -
Провадження у справі №908/2868/23(910/9736/23) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зупинити до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту відповідної постанови.
Учасникам провадження негайно повідомити Центральний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повної ухвали в порядку ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.07.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков