30.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3720/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
концерну “Міські теплові мережі”
на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024р.
(суддя Корсун В.Л., повний текст рішення підписано 04.04.2024р.)
у справі
за позовною заявою: концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя
до відповідача: Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне
про стягнення 150 348,45 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, про стягнення заборгованості, у розмірі 150 348,45 грн. за договором з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії від 24.02.2021р. № 81000061.
Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором з оплати послуг з постачання теплової енергії, у період з листопада 2021 р. по грудень 2021р., на вказану вище суму.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024 у справі №908/3720/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на користь концерну “Міські теплові мережі” 99 597 грн. 61 коп. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а саме умовно-постійної частини тарифу за період листопад-грудень 2021р. згідно з вищезазначеним договором. В іншій частині позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, концерн “Міські теплові мережі” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що відмовляючи у стягненні заборгованості за умовно-постійну частину тарифу за спірний період суд дійшов хибних висновків щодо відсутності у позові вказаного періоду, оскільки відповідно до п.24 договору, виконавець не пізніше 13 числа місяця, наступного за розрахунковим, формує рахунок на оплату послуги, тому концерн не мав об'єктивної можливості здійснити нарахування умовно-постійної частини тарифу у строк до 13.10.2021р., за період з 11.10.2021р. по 31.10.2021р..
Також Скаржник, з посиланням на п.7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, вказує на те, що судом не надано належної оцінки тим обставинам, що комерційний прилад споживача встановлений не на межі розподілу теплових мереж, у такому випадку розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки розрахункових приладів.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач у відзиві зазначає, що позивач у встановлені строки не надав відповідь на відзив, що у свою чергу позбавило відповідача можливості надати свої пояснення.
Також у відзиві йдеться про те, що за твердженнями самого позивача, позовні вимоги заявлені за період саме з листопада 2021 по грудень 2021 року.
За доводами відповідача, судом вірно встановлено, що споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку та сплачує вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії протягом опалювального періоду. Розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії, які визначаються показниками комерційного приладу обліку.
Крім того, судом першої інстанції надана належна правова оцінка обґрунтуванням та нормативним посиланням відповідача. Так, Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж, на які посилається апелянт, не регулюють питання порядку нарахування оплати за спожите тепло, порядку розрахунку теплових втрат, а також питання тарифів та їх складових та не відносять можливі теплові втрати саме до умовно - змінної частини тарифу.
Також, скаржник стверджує (що у змагальному процесі не спростовано позивачем), що втрати теплової енергії на суму 12 704,89грн. під час її транспортування від межі розподілу теплових мереж до місця установки приладу обліку є складовою умовно - постійної частини тарифу, у зв'язку з чим, заявлена вимога в частині стягнення зазначеної суми окремо як умовно-змінна частина тарифу є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/3720/23.
08.05.2024р. матеріали справи № 908/3720/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2024р. апеляційну скаргу концерну “Міські теплові мережі” на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024р. у справі № 908/3720/23 залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків.
14.05.2024р. на адресу Центрального апеляційного господарського суду від концерну “Міські теплові мережі” надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку, предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
24.02.2021р. між концерном “Міські теплові мережі” (Виконавцем) та Інститутом олійних культур Національної академії аграрних наук України (Споживачем) укладено договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 81000061, за умовами п. 1. якого, цей договір укладається у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі» на закупівлю теплової енергії (за Державним класифікатором продукції та послуг - код за ДК 021:2015 (CPV) 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція (послуга з постачання теплової енергії) (послуга з постачання теплової енергії). За цим договором Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (послуга) з 01.01.21 до 31.12.21 теплову енергію у кількості 113.472587 Гкал, а Споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 3. Договору інформація про Споживача:
1) адреса: номер будинку 1, вулиця: Інститутська; населений пункт: селище Сонячне; область: Запорізька: індекс: 70417;
2) опалювальна площа (об'єм): літ. А-9, А1-2, А2-1, А3-1 - 6953,0 кв.м. (-куб. метрів);
3) теплове навантаження будівлі - 0,668675 Гкал/год; теплове навантаження на втрати теплової енергії від межі розділу теплової енергії до місяця встановлення приладу обліку - -0,003641 Гкал/год.
У будівлі встановлено індивідуальний тепловий пункт (п. 4. Договору).
Згідно з п. 8. Договору постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У відповідності до п. 12. Договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку. У разі організації вузла обліку не на межі розділу інженерно-технічних мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням теплових витрат від межі розділу до місця встановлення приладу обліку. Якщо будівлю оснащено двома та більше аузлами комерційного обліку теплової енергії обсяг (кількість) спожитої послуги у будинку визначається як сума показників таких вузлів обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (1 кал).
Пунктом 18. Договору визначено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісяця з 20 до 25 числа Виконавцем у присутності Споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється Виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань або Споживачем самостійно. У такому разі Виконавець зобов'язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до Виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення з показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку Споживачем через електронну систему обліку розрахунків Споживачів. У разі коли зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії її здійснює Споживач, він щомісяця з 20 по 25 число передає показання вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії виконавцю в один із таких способів:
- на адресу абонентського відділу, зазначеному у розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору;
- на адресу електронної пошти, зазначену у розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору;
- через електронну систему обліків розрахунку Споживачів, зазначену у розділі «Реквізити і підписи сторін» цього договору.
Відповідно до п. 21. Договору Споживач вносить плату Виконавцю, яка складається з плати за послуги, що розраховуються виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги. Внески за встановлення, обслуговування та зміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати Виконавцю і в рахунку відображаються окремо. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та обсягу споживання або за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному корегуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (у випадку визначеному Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
За умовами п. 22. Договору ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладання цього договору тариф на послугу становить: для бюджетних установ - 1 533,41 грн/Гкал (з ПДВ). У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу Виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення ії у дію, повідомляє про це Споживачу з посиланням на рішення відповідних органів. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію. Виконавець письмово повідомляє про це Споживача та надає зміни тарифів (цін) до договору у вигляді додаткової угоди, яка буде підписана обома сторонами, і буде невід'ємною частиною договору та обов'язковою для розрахунків. Сума цього договору становить 174 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 29 000,00 грн. Загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги Виконавцю становить з першого по останнє число місяця, але не може перевищувати місяць (п. 23. Договору).
У відповідності до п. 24. Договору Виконавець формує та не пізніше 13 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Пунктом 25. Договору визначено, що Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Згідно із п. 28. Договору плата за послугу не нараховується за час перерв, визначених ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 29. Договору Споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами цього договору.
Споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором (п. 30. Договору).
Пунктом 33. Договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до законодавства та цього договору.
У відповідності до п. 40. цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається - до 31.12.2021. У відповідності до ст. 631 ЦК України, сторони погодили, що умови договору застосовуються до відносин між Споживачем і Виконавцем, які виникли до його укладання з 01.01.21.
Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (п. 42. Договору).
Додатковою угодою від 16.08.2021 до договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 81000061 від 24.02.21, сторонами змінено розділ договору «Реквізити і підписи сторін».
Відповідно до акту № 5 про місячний відпуск теплової енергії споживачу по вул. Інститутській, 1 за листопад 2021 року:
- кількість теплової енергії (Гкал): останні - 19642,12, попередні - 19642,12, різниця - 0;
- кількість води (м3): останні - 74232,31, попередні - 74232,31, різниця - 0;
- кількість часу простоя (час): останні - 15;
- моментальна витрата (м3/год): останні - 0, попередні - KW, різниця - 0.
У відповідності до акту № 6 про місячний відпуск теплової енергії споживачу по вул. Інститутській, 1 за грудень 2021 року:
- кількість теплової енергії (Гкал): останні - 19642,12, попередні - 19642,12, різниця - 0;
- кількість води (м3): останні - 74232,31, попередні - 74232,31, різниця - 0;
- кількість часу простоя (час): останні - 11;
- моментальна витрата (м3/год): останні - 0, попередні - KW, різниця - 0.
За твердженням позивача, на виконання умов договору ним у період з листопада по грудень 2021 р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 150 348,45 грн.
За постачання теплової енергії відповідачу виставлено рахунки:
- за листопад 2021 р. на суму 93 422,77 грн, а саме: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) - 6 953,51 Гкал/год на загальну суму 73 208,11 грн без ПДВ (ПДВ 14 641,62 грн) та послуга з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу) - 1,930628 Гкал/год на загальну суму 4 644,20 грн без ПДВ (ПДВ 928,84 грн). Інформація про обсяги спожитих комунальних послуг: тип приладу - Ultraheat 2WR5. Заводський номер 65606073, попередні показання вузла(ів) розподільного обліку - 19642,12, поточні - 19642,12, різниця - 0 одиниць виміру, обсяг Гкал (м3) - 0;
- за грудень 2021 р. на суму 56 925,68 грн, а саме: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) - 0,67231359 Гкал/год на загальну суму 41 494,86 грн без ПДВ (ПДВ 8 298,97 грн) та послуга з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу) - 2 48643 Гкал/год на загальну суму 5 943,21 грн без ПДВ (ПДВ 1 188,64 грн). Інформація про обсяги спожитих комунальних послуг: тип приладу - Ultraheat 2WR5. Заводський номер 65606073, попередні показання вузла(ів) розподільного обліку - 19642,12, поточні - 19642,12, різниця - 0 одиниць виміру, обсяг Гкал (м3) - 0.
Неоплата відповідачем послуги з постачання теплової енергії у вказаній вище сумі слугувало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одночасно, за приписами ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, у даному випадку, сторонами укладено договір №81000061 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за послуги з постачання теплової енергії, а саме умовно-постійної частини тарифу за період листопад-грудень 2021 р. не здійснив, доказів, які б спростовували таке порушення не надав.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за таку неоплату у сумі 99597,61грн..
Разом з тим, відмовляючи у стягненні з відповідача 31 704,96 грн без ПДВ (ПДВ - 6 340,99 грн/загальна сума з ПДВ - 38 045,95 грн) умовно-постійної частини тарифу суд обґрунтовано послався на те, що заявлені Концерном позовні вимоги у цій справі охоплюють період листопад - грудень 2021 року, тоді як у рахунок за надані послуги за договором № 81000061 за листопад 2021 року включено, у тому числі, нарахування умовно-постійної частини тарифу за період з 11 по 31 жовтня 2021 року на вказану вище суму, тобто за період, який не заявлявся позивачем у позовній заяві.
При цьому у даному випадку не йдеться про правомірність/ неправомірність включення позивачем вартості послуг за жовтень у рахунок, а має значення обсяг позовних вимог , які були заявлені Концерном, а саме: надання послуг з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року по грудень 2021 року, і які не охоплюють жовтень місяць 2021 року.
Викладене, у тому числі, спростовує відповідні доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі.
Стосовно відмови місцевим господарським судом у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача 12 704,89 грн. умовно-змінної частини тарифу колегія суддів зазначає наступне.
Обсяг спожитої споживачем послуги з постачання теплової енергії визначається згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг».
Відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою КМУ від 01.06.11 № 869 Концерном «МТМ» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.21 № 374.
Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.
Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.
Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.
Проте, обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.
У періоді застосування сезонного тарифу на теплову енергію, до 01.10.2021, тобто до введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував теплопостачальному підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, крім енергоносіїв.
За абз.1 п.19 Правил надання послуги з постачання теплової енергії облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки .
З наявної у матеріалах справи інформації про обсяги спожитих комунальних послуг, викладених у рахунках за надані послуги за договором № 81000061 за листопад та грудень 2021р., вбачається, що за показами вузла комерційного обліку, обсяг споживання теплової енергії відповідачем за період листопад - грудень 2021 року склав « 0» Гкал.
Так, на початку періоду у листопаді 2021 р. покази вузла комерційного вузла обліку склали 19642,12, на кінець періоду - 19642,12, такі ж самі покази комерційного вузла обліку зазначені й на початку та кінці грудня 2021 року.
Крім того, про відсутність обсягів постачання теплової енергії у період листопад-грудень 2021 року свідчать акти № 5 та № 6 про місячний відпуск теплової енергії споживачу, які підписані представниками Споживача та Виконавця (Постачальника) (а.с.28 , 29).
Доказів та пояснень у спростування цих обставин скаржником не надані.
При цьому згідно з п.28 договору плата за послуги не нараховується за час перерв, визначених ч.1 ст.16 вказаного Закону.
Таким чином, позивачем не доведено постачання теплової енергії у листопаді-грудні 2021 року за умовно-змінною частиною тарифу в обсязі 4, 417058 Гкал на загальну суму 12 704,89 грн. з ПДВ та, у зв'язку з цим, наявність підстав для стягнення цієї суми з відповідача.
Отже, судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволені позовних вимог у цій частині.
Доводи про знаходження приладу обліку не на межі розподілу теплових мереж, не спростовують факт відсутності постачання теплової енергії у спірний період.
При цьому положення Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, на п.7.2.43 яких посилається скаржник, не регулюють питання порядку нарахування оплати за спожите тепло, порядку розрахунку теплових втрат, питання тарифів та їх складових і не відносять можливі втрати саме до умовно-змінної частини тарифу.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
У даному випадку, доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування або зміни прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу концерну “Міські теплові мережі” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024р. у справі №908/3720/23 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О.Дармін