Справа № 471/1120/23
Номер провадження 1-кп/473/92/2024
"29" липня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12023152170000110 за обвинуваченням
ОСОБА_9 в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.127, ч. 2 ст.146, ч.4 ст.27 ч.3 ст.152, ч. 1 ст.301 КК України,
ОСОБА_10 в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч. 2 ст.146, ч. 3 ст. 152 КК України,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились. Так, ОСОБА_10 може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики обгрунтовує тим, що, ОСОБА_10 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, а отже розуміючи тяжкість вчиненого злочину та міру покарання, яке може бути до нього застосоване, положення у державі, враховуючи умови воєнного стані, може виїхати за кордон або на непідконтрольні Україні території, з метою уникнути кримінальної відповідальності. Також, ОСОБА_11 офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, а отже може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Що ж стосується ОСОБА_9 , то прокурор обґрунтовує клопотання про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тим, що відносно ОСОБА_9 продовжують існувати ризики у вигляді можливості обвинуваченого ОСОБА_9 переховуватись від суду та продовжити свою злочинну діяльність, так як він обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину за який передбачене покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, розуміючи тяжкість вчинених злочинів та міру покарання, яке може бути до нього застосоване, а звідси враховуючи умови воєнного стану, може виїхати за кордон або на непідкотрольну Україні територію. Крім того ОСОБА_9 не працює, не має постійного джерела доходів.
Представник потерпілого просила продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строк тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник просили змінити запобіжний захід ОСОБА_10 з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи це тим, що стан здоров'я ОСОБА_10 погіршився, а ризики, зазначені прокурором значно зменшились.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник просили змінити запобіжний захід ОСОБА_9 з тримання під вартою на домашній арешт, так як відсутні докази існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження суд приходить до такого.
28 квітня 2023 року відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були обрані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою. Після чого строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених неодноразово продовжувався. Строк тримання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від вартою спливає 09 серпня 2024 року. На теперішній час розгляд кримінального провадження до спливу строку тримання під вартою, відносно обвинувачених, неможливий.
Відповідно до ч. 3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно положень ст..197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вратою, а також обставини, які перешкоджають завершенню строку досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи
Судом встановлено, що ОСОБА_10 обвинувачується у скоєні кількох кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином, проти статевої недоторканості неповнолітнього, за який, передбачене покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі та тяжкого злочину, проти життя та здоров'я неповнолітнього. Отже, суд вважає, що ОСОБА_10 , усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у даному кримінальному правопорушенні, може ухилитись від суду. ОСОБА_10 не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не мав місця роботи, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв'язків, які б могли утримати його від залишення місця проживання з метою ухилення від суду. Дані факти свідчать про те, що ризик того, що обвинувачений ОСОБА_10 , в разі обрання йому іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою може переховуватись від суду не зменшився. Суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
ОСОБА_9 обвинувачується в скоєні кількох кримінальних правопорушень, один з яких є особливо тяжким злочином, проти статевої недоторканості неповнолітнього, за який, передбачене покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі та тяжкого злочину, проти життя та здоров'я неповнолітньої особи. У обвинуваченого ОСОБА_9 відсутні міцні соціальні зв'язки, які б могли утримати його від залишення місця проживання, так він не одружений, неповнолітніх дітей на утримання не має, офіційно не працював. Дані факти свідчать про те, що ризик того, що обвинувачений ОСОБА_9 , в разі обрання йому іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою може переховуватись від суду не зменшився. Суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд вважає, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваних ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваними процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Звідси обвинуваченому ОСОБА_10 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 вересня 2024 року включно.
Обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 вересня 2024 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 372 КПК України, суд
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити до 27 вересня 2024 року включно.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 з тримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити до 27 вересня 2024 року включно.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 з тримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3