25 липня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/1502/24
Провадження № 22-ц/4820/1463/24
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю: представника відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/1502/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У січні 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Держави Україна, в особі - Міністерства юстиції України у відшкодування моральної шкоди 15 000 000 грн, завданої йому невиконанням рішення суду по справі № 686/5130/22.
На підтримання заявлених позовних вимог позивач вказував, що йому завдано моральну шкоду порушенням його права мирно володіти своїм майном у відповідності до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в порядку, ч. 1 ст. 23 ЦК України та Конституції України. Зокрема, моральна шкода полягає у порушенні його права на мирне володіння своїм майном та розрахована ним за його вільним волевиявленням з врахуванням рішень ЄСПЛ без будь-якої методики, оскільки така відсутня в державі Україна, та буде справедливою сатисфакцією за порушене його право на мирне володіння майном. Рішення суду в справі № 686/5130/22 не виконано до сьогоднішнього дня. Правовий спір між ним та відповідачем виник з не спростованого факту порушеного його конвекційного права на мирне володіння майном. Позивач вказував, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Обов'язок виконати рішення суду покладений на Департамент ДВС Міністерства юстиції України, який і відкрив виконавче провадження, тому невиконання рішення суду це є бездіяльність органу ДВС, який є складовою Міністерства юстиції України, саме наслідком цієї бездіяльності є порушенням його конвекційного права на мирне володіння майном, тому Держава Україна несе відповідальність за виконання остаточних рішень суду.
Також ОСОБА_1 посилається, що відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме ч. 1 ст. 23 ЦК України та Конституції України.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, вважає його незаконним та необґрунтованим. Так апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно переклав обов'язок доказування спричиненої шкоди на нього, не прийнявши до уваги що невиконання судового рішення є очевидною бездіяльністю, а ухвалення рішення суду щодо відшкодування завданої моральної шкоди через бездіяльність органів державної влади мало б відновити його порушене право. При розгляді справи судом не застосовано висновки у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 04 липня 2018 року , у справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21 та інших. Також апелянт вважає, що обраний ним спосіб захисту порушеного права є належним, достатнім, ефективним, встановлений законом та обґрунтованим і виключає необхідність пред'явлення інших позовів для захисту порушеного права.
З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник Держави в особі Міністерства юстиції України подав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним, оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню у зв'язку із їх недоведеністю. Відповідно до постанови Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 686/5130/22 стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданою збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 500 000 грн, при цьому позивач посилається, що йому заподіяна моральна шкода через невиконання вказаного судового рішення. Представник відповідача вказує, що апелянтом не зазначено, в чому полягає завдана шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір та якими доказами це підтверджується. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Так, ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували наявність моральної шкоди та причинного зв'язку між діями відповідача із заподіяною шкодою.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 вересня 2022 року у цивільній справі № 686/5130/22 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави росія (російська федерація) в особі посольства російської федерації в Україні, третя особа без самостійних вимог: Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року в частині відмови в позові до держави росія (російська федерація) скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 500 000 гривень. У решті рішення суду залишено без змін.
Вказане судове рішення набрало законної сили з моменту його прийняття.
На підставі вказаної постанови апеляційного суду, 12 грудня 2022 року видано виконавчий лист.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 30 грудня 2022, відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 686/5130/22.
30 грудня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т., на підставі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 до зведеного виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 відкритого щодо боржника російська федерація. Згідно з інформацією Автоматизованої системи виконавчих проваджень, стан виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 відкрите.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначав, що йому завдано моральну шкоду органами державної влади внаслідок невиконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року про стягнення з держави російська федерація на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошових коштів в сумі 500000 гривень.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
За змістом частини першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 612/3521/16-ц).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (див. постанови Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20 та від 03 лютого 2022 року у справі № 686/13784/21).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені правилами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Тож, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює державу, орган влади Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
У пункті 32 постанови від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого правового акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди (див. постанову Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 686/21800/21).
Тож, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
Звертаючись до суду з позовом, заявник посилався на те, що у зв'язку з невиконанням рішення суду у справі № 686/5130/22 йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях.
Підставою відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 стало недоведення останнім завдання йому моральної шкоди.
Законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у завданні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Водночас потерпілий має довести належними доказами сам факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позову, судом встановлено недоведення позивачем того, що йому завдано моральної шкоди внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/5130/22, що свідчить про відсутність складу правопорушення.
У зв'язку з наведеним, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди є правильним, які і висновок суду ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності Держави Україна перед ним за завдані збитки, тому відмовив у задоволенні позову.
Крім того, позивачем не доведено і заявлений ним розмір моральної шкоди, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та завданою шкодою. У позовній заяві не зазначено будь-яких чітких аргументів щодо фактичних підстав для відшкодування моральної шкоди, крім тверджень про її наявність. Позивач не обґрунтував вимогу про відшкодування державою моральної шкоди, не зазначив фактів (обставин), за яких можна було б стверджувати про порушення прав позивача та про порушення державою конкретних обов'язків.
Разом з тим, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для задоволення позову, а посилання ОСОБА_1 на різну судову практику Верховного Суду у цій категорії справ є безпідставними, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності і у кожній конкретній справі процес доказування, а отже і правозастосування буде різним.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог і наявність правових підстав для задоволення позову.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 липня 2024 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова