Чортківський районний суд Тернопільської області
копія
29 липня 2024 року Справа № 608/1199/24
Номер провадження1-кс/608/523/2024
Слідчий суддя Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорткові клопотання старшого слідчого СВ Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, раніше не судимого, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-
Слідчий, за погодженням прокурора, звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу тримання під вартою, в якому просив продовжити строк тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 на 30 днів.
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024211110000203 від 05.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
В слідчому відділенні Чортківського РВП поліції ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211110000203за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Встановлено, що 05 травня 2024 року приблизно о 00 години 10 хвилин, між ОСОБА_7 та його матір'ю ОСОБА_8 , в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , виникла раптова словесна суперечка на побутовому ґрунті, в ході якої у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні вищевказаної квартири, під час раптово виниклої на побутовому ґрунті словесної суперечки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, знаючи про те, що здоров'я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально караним, проте нехтуючи цим, діючи цілеспрямовано та рішуче, з прямим умислом, наніс один удар кухонним ножом в живіт потерпілої ОСОБА_8 , чим спричинив останній тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення живота з пошкодженням печінки, висхідної кишки, внутрішня кровотеча, геморагічний шок 2-го ступеня, які є небезпечними для життя в момент заподіяння, в результаті потерпіла ОСОБА_8 була госпіталізована до КНП «Чортківська ЦМЛ», для надання медичної допомоги.
05.05.2024 року о 09 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ст.208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні вказаного вище злочину.
05.05.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
28.06.2024 року керівником Чортківської окружної прокуратури строк досудового розслідування даного кримінального провадження продовжено до трьох місяців.
Підставою для продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Під час допиту підозрюваний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, визнав.
В даний час встановлено наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_7 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
-рапортом старшого інспектора чергового Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області №2379 від 05.05.2024;
-протоколом огляду місця події, від 05.05.2024;
-протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 06.05.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 05.05.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 05.05.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 05.05.2024;
-протоколом затримання ОСОБА_7 як особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 05.05.2024;
-повідомленням про підозру ОСОБА_7 від 05.05.2024;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 05.05.2024;
Щодо наявності обґрунтованої підозри, то положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». В оцінці цього питання належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до частини 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Відтак, стороною обвинувачення до клопотання додано докази, котрі навіть в сторонньої людини викликають відчуття того, що підозра є обґрунтованою та розумною.
Сукупність представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином. На даному етапі вони, хоча і не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте дозволяють дійти висновку про виправданість висунення звинувачення. Саме такий підхід застосовує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного ОСОБА_7 вдалось дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності здійснення позапроцесуальних дій зазначеною особою.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою до застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам: - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі до восьми років, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. На підтвердження цього ризику є те, що в підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки в суспільстві, на утриманні неповнолітніх, малолітніх осіб та/або осіб похилого віку, сім'ї не має.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»;
-незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний може впливати на потерпілу у даному кримінальному провадженні, яка є його матір'ю, з якою він спільно проживає та пов'язаний спільним побутом, тому він може чинити відповідний тиск на неї, шляхом погрози та вмовляння схиляти її до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Крім того, на даний час органом досудового розслідування, ще встановлюютьсяінші очевидці вчинення даного кримінального правопорушення та особи яким відомі обставини даного злочину, на яких також підозрюваний може чинити тиск.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні є об'єктивним і полягає у процедурі отримання свідчень від таких учасників кримінального процесу, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1,2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
У даній справі ризик впливу на потерпілу та свідків існує, позаяк кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, жоден із свідків та потерпілий у кримінальному провадженні безпосередньо судом не допитувалися.
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний проживає у квартирі в якій було вчинено кримінальне правопорушення і доступ до місця вчинення злочину є необмеженим, а тому перебуваючи на місці вчинення злочину, він може вчинити дії стосовно знищення, приховування чи спотворення речей, які мають значення для досудового розслідування.
Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обсягу пред'явленої йому підозри. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У відповідності до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі:
-міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
-наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
-репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
-майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
Таким чином, вищезазначені ризики у комплексі свідчать про виправданість застосування до ОСОБА_7 найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, що узгоджується із санкцією статті за якою обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 .
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бєлозоров проти Росії та України", визначено, що «тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження».
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_7 .
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним тяжкого злочину, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання вищевказаних ризиків.
Крім цього, враховуючи зазначені обставини, а також відповідно до п.1, 2 ч.4 ст.183 КПК України з врахуванням того, що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням фізичного насильства та який спричинив загибель людини, а тому є підстави не визначати розміру застави у даному кримінальному провадженні.
На даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_7 під вартою.
Таким чином, застосувавши більш м'який запобіжний захід неможливо запобігти ризикам викладеним у клопотанні, а саме запобігти: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
07.05.2024 року слідчим суддею Чортківського районного суду ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід тримання під вартою до 10 години 15 хвилини 02 липня 2024 року.
01.07.2024 слідчим суддею Чортківського районного суду продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 30 липня 2024 року.
Закінчити досудове розслідування до 30 липня 2024 року не представляється можливим внаслідок його складності.
Так, у кримінальному провадженні необхідно виконати вимоги ст.290 КПК України.
Виконання вказаних слідчих та процесуальних дій необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а також для збирання додаткових доказів.
Крім того, після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження підозрюваними та їх захисниками, необхідно скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження та вручити цим особам ці процесуальні документи, а також скерувати обвинувальний акт для розгляду в суд.
Відповідно до ст.314 КПК після отримання обвинувального акту суд не пізніше п'яти днів з дня його отримання призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
На виконання зазначеного обсягу роботи потрібен додатковий термін, у зв'язку з чим виникла необхідність в порушенні клопотання про продовження строку тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження № 12024211110000203.
Крім того, ризики передбачені п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даному етапі досудового розслідування не зменшились.
З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 ,та виконання ним процесуальних обов'язків, ухилення від органу досудового розслідування, суду, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В судовому засіданні прокурор та ст. слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник заперечили щодо продовження строку тримання під вартою, просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з утриманням підозрюваного під вартою, а у разі задоволення клопотання слідчого, просили суд встановити підозрюваному розмір застави.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Згідно статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Як вбачається з ухвал слідчого судді від 07.05.2024 року та 01.07.2024 року, заявлені слідчим ризики передбачені ст. 177 КПК України знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, в зв'язку з чим підозрюваному було обрано та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду справи встановлено, що слідчий та прокурор дотримались зазначених вище вимог кримінального процесуального закону, клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного обґрунтовано належним чином.
Твердження захисту про безпідставність продовження строку тримання особи під вартою у зв'язку з недоведеністю ризиків, а також посилання на заміну запобіжного заходу на більш м"який, вважаю необґрунтованими з огляду на те, що в контексті правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», у кримінальному провадженні необхідно провести ряд обов'язкових слідчих і процесуальних дій для завершення досудового розслідування, а також те, що заявлені слідчим ризики, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від слідства, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) не зменшилися.
Отже враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою підозрюваному на тридцять днів.
Керуючись ст. ст. 177, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителя АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України до 30 днів.
Визначити строк дії даної ухвали - до 28.08.2024 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та передати для виконання начальнику ДУ «Чортківська УВП №26».
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення ій копій судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Слідча суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом
Оригінал ухвали знаходиться в кримінальному провадженні №12024211110000203 від 05 травня 2024 року.
Ухвала набрала законної сили «___» _____________ 2024 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Копію ухвали видано "_____"_________________202__р.
Секретар: