Справа № 462/1934/24
29 липня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Пилип'юк Г. М.
за участю секретаря судового засідання - Кіт В. Р.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - Мишевської Н. М. звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 458189-КС-005 про надання кредиту від 30.04.2023 року, що становить 241 887,80 грн., яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 75 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 155 637,80 грн., суми прострочених платежів за комісією - 11 250,00 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позовні вимоги мотивує тим, що 30.04.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено договір № 458189-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». 30.04.2023 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 458189-КС-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5286 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 30.04.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 458189-КС-005 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яка була зазначена позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у нього станом на 12.02.2024 утворилася заборгованість за договором № 458189-КС-005 про надання кредиту в розмірі 241 887, 80 грн. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.
19.04.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пузін Д. М. через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_1 кредитний договір в електронному вигляді саме в тій редакції, який подано до суду в частині нарахування відсотків за користування він не укладав та не підписував. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Також зазначає, що відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування позивачем коштів відповідачу згідно із договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів. А також відсутні будь-які підтвердження отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором. З урахуванням викладеного, не підлягає задоволенню позов частині стягнення відсотків за користування в сумі 155 637,80 грн. та комісії в сумі 11 250 грн.
Крім цього, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пузін Д. М. в даному відзиві на позовну заяву просить витребувати у позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» оригінали електронних доказів, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: оферту паспорт № НОМЕР_3 від 30.04.2023 року, договір № 458189-КС від 30.04.2023 року, акцепт № 458189-КС від 30.04.2023 року, оформлені відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг.
Суд, вивчивши зміст даного клопотання, дослідивши його в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, дійшов до висновку про необхідність відмови в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Клопотання про витребування доказів не містить ніяких відомостей щодо обставини, які може підтвердити кожен із доказів, які просить витребувати представник відповідача, або аргументи, які вони можуть спростувати у даній справі, яка стосується спору, який виник у зв'язку заборгованістю за кредитним договором.
19.04.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пузін Д. М. через систему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як вбачається із позовних вимог, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, що становить 241 887,80 грн., характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що для повного та всебічного встановлення обставин справи немає необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
19.04.2024 року представник позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - Виноградов Ю. Е., через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що позов слід задовольнити часткового, стягнувши з відповідача на користь позивача 75 000,00 грн. (тіло кредиту), при цьому, представник відповідача зазначає, що на цей час відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування позивачем коштів відповідачу та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів. Наведене суперечить одне одному, така мінлива правова позиція представника відповідача є порушенням принципу добросовісної поведінки. Крім цього, звертає увагу суду, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Гайворонською М. М . Зазначає також, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Щодо перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів в розмірі 75 000,00 грн. зазначає, що до позовної заяви було додано три довідки, які сформовані ТОВ «ФК «Елаєнс», з яких вбачається, що позичальнику на його картку було здійснено перерахування кредитних коштів трьома платежами у розмірі 25 000,00 грн., 25 000,00 грн. та 25 000,00 грн. Зазначає, що до позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. Такий ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не поясняє чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий позивачем, є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором. Щодо стягнення процентів за кредитним договором та їх розміру, зазначає, що порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту. Щодо стягнення комісії за надання кредиту, то встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту. Всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, його строк, процентна ставка та комісія за кредитом, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені у самому кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в особі директора управління аналізу ризиків Горбаня О. О. , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, 30.04.2023 року уклали договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів. Розділом 2 договору встановлено строк, на який надається кредит - 16 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15986460, фіксована, комісія за надання кредиту - 11 250,00 грн., термін дії договору до 20.08.2023 року, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 157 520,00 грн. Відповідно до п. 2.9 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка 12 137,46 процентів. Реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість наданого кредиту обчислена на основі припущення, що позичальник буде дотримуватися графіку платежів, що вказаний у договорі. Згідно із п. 7.4.4 позичальник ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватися їх та відповідно уклав договір з вільним волевиявленням /а.с. 21-25/.
Паспортом споживчого кредиту, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1317, 30.04.2023 року встановлено суму кредиту - 75 000,00 грн., строк кредитування - 16 тижні, мета отримання кредиту - на задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів, тип процентної ставки - фіксована, комісія за надання кредиту - 11 250,00 грн /а.с. 11-12/.
Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі було надано кредитний договір № 458189-КС-005 від 30.04.2023 року, пропозицію (оферта) укласти договір від 458189-КС-005 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 30.04.2023 року, паспорт споживчого кредиту від 30.04.2023 року. Документи підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5286. Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами.
До матеріалів справи долучено правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» затверджені наказом директора ТОВ «БІЗПОЗИКА» від 27.06.2022 року № 13-ОД /а.с. 29-38/, а також витяг з анкети клієнта ОСОБА_1 /а. с. 26/.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір № 458189-КС-005 від 30.04.2023 року укладений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора UA-5286, 30.04.2023 року о 10 год. 13 хв /а. с. 25/.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду у справі № 732/670/19 від 09.09.2020 року, № 404/502/18 від 23.03.2020 року, № 127/33824/19 від 07.10.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Так, інформаційними довідками /а.с. 39-40/ підтверджується факт здійснення трьома електронними платежами на картку ОСОБА_1 НОМЕР_2 в розмірі 25 000, 00 грн. відповідно до кредитного договору № 458189-КС-005 від 30.04.2023 року.
Крім того, в матеріалах справи, наявний розрахунок заборгованості за кредитом у гривні, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання, в результаті чого станом на 12.02.2024 року виникла заборгованість в загальній сумі 241 887,80 грн, з яких заборгованість за кредитом - 75 000,00 грн., за відсотками - 155 637,82 грн., за комісією - 11 250,00 грн /а.с. 18 - 20/. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, тому розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Вказана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 0207.2020 року у справі № 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.
У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення кодексу, що регулюють договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із врахуванням того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не повернуті, виходячи із вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 241 887,80 грн. заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 902,65 грн. понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1049, 1054, 1066,1069 Цивільного кодексу України, ст. 13, 19, 81, 263-265, 280-287ЦПК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд-
ухвалив:
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 458189-КС-005 від 30.04.2023 року у розмірі 241 887 (двісті сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 80 коп.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2 902 (дві тисячі дев'ятсот дві) грн. 65 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», ЄДРПОУ: 41084239, адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/офіс 411;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Пилип'юк Г. М.
Оригінал рішення.