30.07.2024
Справа № 331/4038/24
Провадження № 2/331/2076/2024
30 липня 2024 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Жукової О.Є.
за участю секретаря - Мироненко О.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 , вказавши, що вони перебувають у шлюбі з 07 жовтня 2017 року. Від вказаного шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що шлюбні відносини між ними припинені, вони мають різні погляди на життя, між ними відсутнє взаєморозуміння, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, подружжя проживає окремо. Враховуючи викладене, вважає, що в подальшому немає сенсу зберігати шлюб, тому просила шлюб між нею та відповідачем розірвати.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2024 року по справі відкрито провадження.
Позивачка до суду не з'явилася, однак надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, в зв'язку з чим на підставі ч.3 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України справу розглянуто у відсутність відповідача на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Суд, беручи до уваги наполягання позивачки на задоволенні позову, відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню на підставі ст.112 Сімейного кодексу України, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 07 жовтня 2017 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися напружені стосунки, шлюбні відносини вони не підтримують і не мають бажання дійти примирення. Позивачка на розірванні шлюбу наполягає і на примирення не згодна, тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Із позовної заяви вбачається, що вони не виявили бажання зберегти сім'ю, тому суд приходить до висновку про недоцільність надання сторонам часу для примирення.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивачки, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 СК України.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом встановлено, що волевиявлення позивачки, яка наполягає на задоволенні позову, є її свідомим вибором, зробленим без будь-якого зовнішнього впливу чи примусу. Відповідач же свою позицію у справі не виявив бажання висловити.
За таких обставин суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.
Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Встановлено, що при реєстрації шлюбу позивачка змінила своє прізвище.
Спору про розподіл майна суду не заявлено.
На підставі ст. ст. 105, 110-112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. ст. 3, 4, 11-13, 19, 200, 206 , 263, 265, 268, 280-281 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбузадовольнити.
Шлюб, зареєстрований 07 жовтня 2018 року Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №925, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити « ОСОБА_5 ».
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 30 липня 2024 року.
Суддя: О.Є. Жукова