Справа № 308/7798/24
1-кп/308/565/24
24 липня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
перекладача - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні № 12024071030000959, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. москва російська федерація, громадянина України, українця за національністю, тимчасово не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком від 19.10.2021 Краматорського міськрайонного суду Донецької області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та засудженого до покарання у вигляді 2 роки позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження 12024071030000959, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 13.06.2024, продовжено строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 серпня 2024 року включно.
У зв'язку з закінченням строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, прокурором подано клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що провести судовий розгляд кримінального провадження до строку закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо. Разом з цим, ризики, які встановленні судом під час обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , не зменшились та продовжують об'єктивно існувати, подальше тримання під вартою обвинуваченого є виправданим та необхідним, а тому прокурор просить продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.
У судовому засіданні, прокурор підтримав подане ним клопотання та просив його задоволити, продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого заперечив щодо задоволення клопотання, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або заставу. Клопотання прокурора є передчасним, оскільки строк дії ухвали закінчується 11.08.2024.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, позицію обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, з ст. 199 КПК України вбачається, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням правил, передбачених розділом ІІ КПК України, ч. 1 ст. 331, суд повинен дослідити заявлені прокурором обставини, які підтверджують, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про те, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися, обставини, які свідчать, що завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до закінчення попередньої ухвали не є можливим.
Підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стало обґрунтоване обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і стороною захисту не спростовано даної обставини.
Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення обґрунтованим, а обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини оцінюються судом у сукупності з іншими доказами в нарадчій кімнаті.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри (обвинувачення) не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку».
Фактичні дані, які є необхідні для висновку суду про наявність обгрунтованого обвинувачення особи, не включають в собі оцінки окремих доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише повинні бути достатніми для надання їм розумної оцінки для визначення того, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості обвинувачення є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, що обґрунтовується наступними обставинами:
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що може спонукати його уникати від покарання шляхом переховування від суду.
Поряд з цим, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого останній обґрунтовано обвинувачується передбачає виключно покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Також суд вважає доведеним ризик можливості незаконного впливу підозрюваного на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів вигідних для нього.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За наведених вище обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, враховуючи, що обвинувчачений раніше судимий, слідчий суддя вважає можливим існування ризику можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не є такими, що гарантують виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, нічим не підтверджені та спростовані у ході судового розгляду клопотання.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ризики, заявлені прокурором продовжують існувати.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Водночас, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , тяжкість шкоди, яка може бути завдана у разі перебування обвинуваченого не в умовах ізоляції від суспільства, вагомість наявних доказів вини останнього, дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, будучи раніше судимим, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, не забезпечить в повній мірі виконання останнім його процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що негативно вплине на захист охоронюваних законом прав та інтересів суспільства.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
При цьому, аргументи, на які покликаються обвинувачений та його захисник як підставу для відмови в продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, з огляду на обставини, встановлені в ході розгляду клопотання, не спростовують доводи сторони обвинувачення і не є такими, що гарантують виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Таким чином, клопотання прокурора є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Разом з цим, враховуючи розмір завданої кримінальними праовпорушення у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , особу обвинуваченого, його матеріальний стан, сплив певного часу з моменту вчинення кримінального правопорушення та перебування під вартою, суд дійшов висновку про можливість зменшити, визначений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.04.2024 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання останнім обов'язків, передбачених КПК України, до 75700,00 грн (сімдесят п'ять тисяч сімсот грн 00 копійок).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 314, 315 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , на період судового розгляду справи але не більше ніж на 60 днів, а саме до 20 вересня 2024 року включно, зменшивши розмір застави, визначеної ухвалою слідчого судді від 23 квітня 2024 року № 308/7248/24 до 75700,00 грн (сімдесят п'ять тисяч сімсот грн 00 копійок).
У разі внесення застави у зменшеному розмірі, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'яки:
- прибувати до прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає ( м. Ужгород) без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Час та дата оголошення повного тексту ухвали 13 год. 45 хв. 29 липня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1