Справа № 308/7458/24
19 липня 2024 року м.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Дегтяренко К.С.
за участі секретаря судового засідання Чейпеш В.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне порушення,-
встановив:
25 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови ЕНА №1901031 від 13.04.2024 року про скасування постанови по справі про адміністративне порушення.
Позов мотивує тим, що постанова серії ЕНА № 1901031 від 13.04.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності - не відповідає фактичним обставинам справи, містить невірні відомості, а саме сержантом поліції ОСОБА_2 зазначено, що керований траспортний засіб 13.04.2024 року о 14 год 39 хв рухаючись по трасі Н-13 в напрямку села Забрідь, порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1. чим порушив п. 8.5.1. ПДР.
ОСОБА_1 зазначаєтраспортний засіб було зупинено працівниками патрульної поліції на під'їзді до села Забрідь, через те, що рухався по дорозі без увімкнених фар, а не за не перетин лінії дорожньої розмітки по трасі Н-13 в селі Забрідь, більше того керований траспортний засіб було зупинено за 1-2 кілометри до села Забрідь Ужгородського району.
Враховуючи наведене ОСОБА_1 зазначає, що поліцейським невірно вказано суть скоєного порушення правил дорожнього руху, про котре йде мова у постанові, оскільки такі стосуються іншої події, в котрій позивач не брав жодної участі, описана у постанові серії ЕНА № 1901031 від 13.04.2024 суть скоєного правопорушення - не має жодного відношення до порушення правил дорожнього руху, за котре позивача зупинив працівник поліції, а відтак вважає постанову незаконною, необгрунтованою, такою що підлягає до скасуванню.
29 квітня 2024 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області адміністративний позов було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
28 травня 2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, про що повідомлено учасників справи.
На адресу суду 20 червня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на адміністративний позов до якого долучено докази направлення такого позивачу. У відзиві відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними і такими, що до задоволення не підлягають, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
16 липня 2024 року позивачем подано відповідь на відзив згідно якого зазначає, що заперечує проти обставин викладених у відзиві віповідача, просить позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
19 липня 2024 року в судовому засіданні:
- позивач не з'явився через канцелярію суду подав заяву в якій просить розгляд провести за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
- представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву в якій просить розгляд справи провести у відсутності сторони відповідача.
В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно постанови ЕНА №1901031 від 13.04.2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Так, у постанові ЕНА №1901031 від 13.04.2024 року по справі про адміністративне правопорушення вказано, що о 14 год. 39 хв. за адресою с.Забрідь, траса Н13 км. ОСОБА_1 здійснив обгін транспортного засобу перетнувши при цьому дорожню розмітку 1.1 вузька суцільна ліні, чим порушив п.8.5.1 ПДР..
Відповідно до ст. 222 КУпАП до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
У випадках, передбачених в ч.ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В той же час, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Також відповідно до постанови Верховного суду від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а, відсутність у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності інформації про фіксацію правопорушення є підставою для висновку про порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Проте відповідачем не надано, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, згідно переліку ст. 251 КУпАП, що б свідчили про наявність викладеного в оскаржуваній постанові порушення або що інспектором здійснено під час розгляду адміністративної справи заходи щодо збирання та оцінки цих доказів, відео з нагрудної камери поліцейського в матеріалах справи відсутні та відповідачем не долучено, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суд погоджується із наведеними у позовній заяві доводами позивача, про те, що відповідачем, не з'ясовано всіх обставин відповідно до вимог КУпАП, та всупереч ст.77 КАС України не надано суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
При цьому, відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, судом було забезпечено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву, відповідач таким правом скористався, проте не надав суду доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого КУпАП.
Разом з тим, за твердженнями позивача, він бу зупинений працівниками поліції, за неувімкнені фари, а не за порушення вимог ПДР, щодо перетину лінії дорожньої розмітки.
Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відтак, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Беручи до уваги наведене, а також те, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачем до суду надано не було, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до положень ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд у даній справі також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на викладене, з врахуванням з'ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог КУпАП, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Однак, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем за подання вказаної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., а тому суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь позивача підлягає стягненню 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору
На основі вищевикладеного, керуючись, ст.ст. 9, 72, 77, 241, 246, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне порушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №1901031 від 13 квітня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (88006, м. Ужгород, вул. Кошового, 2).
Суддя К.С. Дегтяренко