Справа № 308/15565/22
05 липня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:
під головуванням судді Іванова А.П.,
при секретарі судового засідання Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування рішення та визнання права користування житлом,
встановив:
21.11.2022 ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шкорка І.М., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування рішення та визнання права користування житлом.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що ОСОБА_2 від ВАТ «Машинобудівний завод «Тиса» отримав ордер на жилу площу в гуртожитку №2 у секцію АДРЕСА_1 , та відповідно вселився разом із сім'єю. Також із ОСОБА_2 було укладено договір найму житлового приміщення на секцію АДРЕСА_1 .
Рішенням відповідача від 08.12.2011 №463 «Про затвердження актів приймання-передачі гуртожитку» будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , прийнята до комунальної власності міста.
Крім того, у 2014 році була проведена реконструкція гуртожитку під багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 . Після чого, кімната ОСОБА_2 у гуртожитку стала квартирою АДРЕСА_3 .
Вказує, що ОСОБА_2 із сім'єю розпочали процедуру переоформлення своїх документів на право користування квартирою після реконструкції гуртожитку у багатоквартирний будинок.
Так, 18.02.2015 відповідач виніс рішення №69 «Про укладення договорів найму», яким вирішив дозволити БК «Тиса Уж» укласти договір найму з ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3 . Склад сім'ї - 3 особи ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_4 ).
Однак, подружнє життя у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не склалося, вони так і не дооформили документи з гуртожитку на квартиру, розпочали процедуру розлучення.
Зазначає, що 13.01.2016 рішенням Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/13605/15-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.
ОСОБА_3 вже на цей момент не проживала за адресою: АДРЕСА_4 , спільно з ОСОБА_2 , а проживала з іншим чоловіком.
Син ОСОБА_2 04.07.2019 виписався з адреси: АДРЕСА_4 , до м. Львова, що підтверджується довідкою №15064 про зняття з реєстрації місця проживання.
Оскільки, ОСОБА_2 залишився проживати сам в квартирі АДРЕСА_3 , то вирішив дооформити документи.
29.07.2022 ОСОБА_2 відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету УМР за №2672/13-21 видано довідку про кількість зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
Відповідно до даної довідки, вона видана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що відповідно до відомостей реєстру територіальної громади за адресою: АДРЕСА_5 , станом на 29.07.2022 зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зауважує, що зібравши відповідні документи ОСОБА_2 звернувся до відповідача з метою оформлення квартири АДРЕСА_6 та укладення з ним договору найму на неї.
Однак, 24.08.2022 відповідач прийняв рішення №391 «Про укладення договорів найму», яким відмовив в укладенні договору найму на квартиру АДРЕСА_3 з ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю згоди основного квартиронаймача ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 вважає, що відповідач порушує його право на житло гарантоване ст. 8 Конвенції та ст. 47 Конституцією України. Він на законних підставах користується даною квартирою, оскільки вселився до неї на підставі ордеру від 13.03.2001, виданого на той час власником майна.
Вважає, що посилання відповідача при відмові у своєму рішенні на ст. ст. 72, 103, 106 Житлового кодексу України, з посиланням на відсутність згоди основного квартиронаймача ОСОБА_3 є незаконними, оскільки вони регулюють зовсім інші правовідносини та не враховують індивідуальну ситуацію ОСОБА_2 .
Так, ст. 72 ЖК України регулює порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Однак, у даному випадку всі особи, в тому числі ОСОБА_3 самостійно знялися з реєстрації після розірвання шлюбу з адреси: АДРЕСА_7 так і не зареєструвалася.
Відповідно є протиправним посилання на дану норму закону.
Статті 103 та ст. 107 ЖК України регулюють порядок зміни договору найму жилого приміщення. Однак, жодна особа так і не уклала договір найму на кв. АДРЕСА_3 .
Наголошує, що станом на сьогодні є тільки договір найму житлового приміщення між ДП «Житлово-побутова фірма «ТИС» ВАТ «Машинобудівний завод «Тиса» та ОСОБА_2 .
Рішення відповідача від 18.02.2015 №69 «Про укладення договорів найму» так і не було реалізовано, натомість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знялися самостійно з реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 , і відповідно вже не зможуть його реалізувати.
Рішення відповідача від 18.02.2015 №69 «Про укладення договорів найму» перешкоджає ОСОБА_2 цивільному праву на укладення договору найму на кв. АДРЕСА_3 , а тому воно підлягає скасуванню, як і рішення від 24.08.2022 №391.
Право ОСОБА_2 на користування своїм житлом порушено з боку відповідача, а тому він вирішив звернутися до суду.
На підставі наведеного, представник позивача просив суд:
визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №69 від 18.02.2015 «Про укладення договорів найму» та рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №391 від 24.08.2022 «Про укладення договорів найму»;
визнати за ОСОБА_2 право користування на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_2 всі документально підтвердженні судові витрати.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.12.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.02.2023 провадження у даній справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2023 провадження у даній справі поновлено.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.03.2024 залучено до участі в цивільній справі № 308/15565/22 в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 у даній цивільній справі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.05.2024 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шкорка І.М. у судове засідання не з'явився, при цьому останній подав до суду заяву, згідно з якою у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання, просить справу розглянути за їхньої відсутності на підставі наявних документів, зазначивши, що позов підтримують повністю.
Представник відповідача виконавчого комітету Ужгородської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не подано, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.03.2000 ВАТ «Машинобудівний завод «ТИСА» було видано ордер ОСОБА_2 на жилу площу в гуртожитку №2 на право поселення з сім'єю із трьох чоловік, жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_5 , розміром 36 кв.м. Ордер виданий на основі рішення адміністрації ВАТ «Машинобудівний завод «ТИСА». Склад сім'ї: ОСОБА_2 , 1974 р.н., ОСОБА_3 , 1979 р.н. (жінка), ОСОБА_4 , 2001 р.н. (син).
Між дочірнім підприємством «Житлово-побутова фірма «ТИС» ВАТ «Машинобудівний завод «Тиса» та ОСОБА_2 було укладено договір найму житлового приміщення, згідно з яким надано в користування житлову площу в гуртожитку для тимчасового (постійного) проживання в окремій секції №452-453 загальною площею 36 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з відомостями щодо реєстрації місця проживання в паспорті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 11.03.1997, останній з 15.02.2005 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08.12.2011 №463 «Про затвердження акта приймання-передачі гуртожитку» затверджено акт приймання-передачі гуртожитку ДП «Житлово-побутова фірма «ТИС» по вул. Можайського, 5 в комунальну власність міста, управлінню майном міста прийняти на баланс вказану будівлю гуртожитку.
18.04.2014 інспекцією ДАБК у Закарпатській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ЗК14314-1080069 - реконструкцію гуртожитку під багатоквартирний житловий будинок: АДРЕСА_2 , інформація про замовника: будинковий комітет «Тиса Уж».
Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 18.02.2015 №69 «Про укладення договорів найму» вирішено укласти договори найму на 146-ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 , БК «Тиса Уж». Згідно з п. 2.4, у зв'язку із закінченням реконструкції гуртожитку та здачею в експлуатацію 146-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 (декларація про готовність об'єкта до експлуатації ЗК №14314-1080069 від 18.04.2014), на підставі списків мешканців будинку, затверджених загальним рішенням мешканців будинку, протокол від 27.02.2014 №5, та відповідно до заяв громадян, фактично проживаючих у будинку, укласти договір найму з ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_6 , що складається з однієї кімнати житловою площею 16,80 кв.м., склад сім'ї - три особи (вона, чоловік - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_4 ).
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2016 (справа №308/13605/15-ц), що набрало законної сили, розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22.07.2000 виконкомом Пузняковецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області за актовим записом №3 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 ). Неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалено залишити проживати з ОСОБА_3 .
З акту №111 про не проживання особи за місцем реєстрації від 17.10.2017, засвідченим ОСББ «Тиса-Уж», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_8 , починаючи з 13.06.2015 фактично не проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою №15064 про зняття з реєстрації місця проживання від 23.02.2021, виданою управлінням адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради, за відомостями Франківської районної адміністрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_9 , у зв'язку із вибуттям до нового місця проживання: Закарпатська область, м. Ужгород, з 04.07.2019.
Відповідно до довідки про кількість зареєстрованих у житловому приміщення/будинку осіб від 29.07.2022 №2672/13-21, виданої відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради ОСОБА_2 , відповідно до відомостей реєстру територіальної громади за адресою: АДРЕСА_5 , станом на 29.07.2022 зареєстрований: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.08.2022 №391 «Про укладення договорів найму», керуючись ст. ст. 72, 103, 106 Житлового кодексу України виконкомом міської ради вирішено відмовити в укладенні договору найму на квартиру АДРЕСА_3 з ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю згоди основного квартиронаймача ОСОБА_3 (п. 1.4).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 23.12.2022.
02.06.2023 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. за заявою ОСОБА_1 , яка є матір'ю ОСОБА_2 , було заведено спадкову справу №22/2023 (номер у Спадковому реєстрі 70738326) за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , останнє постійне місце проживання якого було: АДРЕСА_5 . За відомостями, які є у вказаній спадковій справі, ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_2 .
Вказані обставини підтверджуються довідкою приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. від 04.07.2023 №130/02-14, витягом про реєстрацію в Спадкову реєстрі та свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 12.07.2004.
Згідно з уточненими позовними вимогами представник позивача просить суд:
визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №69 від 18.02.2015 «Про укладення договорів найму» та рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №391 від 24.08.2022 «Про укладення договорів найму»;
визнати за ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , право користування на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , всі документально підтвердженні судові витрати.
Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
Згідно зі ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Кабінетом Міністрів України. Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім'ї порівняно з умовами, передбаченими цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства України, є недійсними.
Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
За правилом ст. 103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено відповідно до вимог законодавства України.
Згідно зі ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оспорюваним рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 18.02.2015 №69 договір найму на квартиру АДРЕСА_3 вирішено укласти з ОСОБА_3 . Рішенням суду від 13.01.2016 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, із змісту якого вбачається, що шлюбні відносини вони не підтримують більше двох років. ОСОБА_3 та повнолітній син ОСОБА_4 не проживають у квартирі за вказаною адресою з 13.06.2015. У зв'язку з відсутністю згоди основного квартиронаймача ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.08.2022 №391 ОСОБА_2 відмовлено в укладенні договору оренди на зазначену вище квартиру.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Враховуючи вищенаведене та те, що правонаступник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не була членом сім'ї, яка проживала в квартирі АДРЕСА_3 , яка складалася з трьох осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), відсутня згода основного квартиронаймача ОСОБА_3 на укладення договору найму, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваними рішеннями порушуються права ОСОБА_1 суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та недоведеними.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №69 від 18.02.2015 «Про укладення договорів найму» та рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №391 від 24.08.2022 «Про укладення договорів найму», а також вимоги про визнання за ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , права користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_3 , які є похідними від перших, слід залишити без задоволення.
В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.
Виходячи з встановлених вище обставин, суд не знаходить підстав для розподілу судових витрат, оскільки при відмові в задоволенні позовних вимог, відповідно до змісту вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 9, 61, 64, 103, 104, 106 ЖК України, ст. ст. 4, 13, 76-78, 80, 81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради:
про визнання незаконним та скасування Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №69 від 18.02.2015 року «Про укладення договорів найму» та Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №391 від 24.08.2022 року «Про укладення договорів найму»;
про визнання за ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 права користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_3 ;
про стягнення судових витрат - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов