29 липня 2024 року
м. Київ
справа №640/19582/21
адміністративне провадження №К/990/26354/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Кашпур О. В., Прокопенка О. Б.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пльотки Павла Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 640/19582/21 у справі № 640/18230/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба безпеки України, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 1560/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.07.2021 у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеження внаслідок встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави під час проходження державної служби, відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу»;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі наказ Центрального міжрегіонального управління від 09.07.2021 № 3235/03 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.07.2021 у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеження внаслідок встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави під час проходження державної служби, відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 09.07.2021;
- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.07.2021 по дату винесення судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
За результатами касаційного перегляду справи постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.01.2024, касаційну скаргу представника позивача задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 640/19582/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 залишено без змін.
08.07.2024 безпосередньо до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пльотки П. Ю. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 640/19582/21.
До касаційної скарги додана заява про поновлення строку на подання касаційної скарги.
Так, представник позивача зазначає, що повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 був виготовлений 15.04.20254, про що міститься відмітка у самій постанові. Отже, останнім днем подачі касаційної скарги було 14.05.2024. Первинна касаційна скарга була подана до Верховного Суду 13.05.2024, про що свідчить вхідний штамп про прийняття указаної касаційної скарги. Водночас ухвалою Верховного Суду від 03.06.2024 зазначену касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зазначена ухвала суду про повернення касаційної скарги була отримана скаржницею та її представником 04.06.2024 та 07.06.2024 останній повторно, без зайвих зволікань та в межах розумних строків, направив уточнену касаційну скаргу до Верховного Суду. 26.06.2024 касаційну скаргу було повторно повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 3312 КАС України. Зазначена ухвала суду про повернення касаційної скарги була отримана 03.07.2024 засобами поштового зв'язку та 08.07.2024 представник скаржниці повторно, без зайвих зволікань в межах розумних строків, направив уточнену касаційну скаргу до Верховного Суду. Ураховуючи зазначене, вважає, що строки на касаційне оскарження були пропущенні з інших поважних причин, у зв'язку з чим просить поновити строк на касаційне оскарження.
Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Розглянувши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою, за якої рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, заявник зазначає підпункти «а», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є посилання у касаційній скарзі на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18 щодо припинення права на державну службу у зв'язку із набуттям громадянства іншої держави.
Звертає увагу на недоцільність застосування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 9901/166/21, постановах Верховного Суд від 03.02.2021 у справі № 0940/1503/18 та від 12.08.2020 у справі № 260/1146/1, оскільки у цих справах відсутня позиція щодо того, що виключно лист Служби безпеки України може бути належним та допустимим доказом набуття чи існування у особи громадянства іншої держави.
Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження заявник указує, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки, на його думку, ця справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень за пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Щодо посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Так, скаржник, обґрунтовуючи посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що в Законі України «Про Службу безпеки України» не міститься та не визначено такого поняття як «лист», як механізм для вирішення завдань покладених на державний орган спеціального призначення. Наказом голови Служби безпеки України від 18.08.2017 № 471 затверджена Інструкція про порядок здійснення Службою безпеки України контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни (далі - Інструкція № 471). Пункт 7 цієї Інструкції передбачає єдине застосування цього листа, разом із яким направляється акт перевірки. Отже, заявник уважає, що спеціальне законодавство, яке регламентує професійну діяльність Служби безпеки України та порядок її оформлення, не передбачає «листи», в якості будь-якого самостійного документа, тим більше, документа, який міг би встановити юридично значимі факти або містити інформацію про них. На думку скаржника, зазначений висновок є очевидним, проте він відсутній у рішеннях Верховного Суду, прийнятих за результатами справи з подібним предметом.
Крім того, обґрунтовуючи посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування електронних доказів.
Проте касаційна скарга не містить конкретних норм, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції та необхідності висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо цих норм.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ураховуючи викладене, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, у тексті касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статей 8, 9, частини другої статті 72, статей 73, 74, 75, 77, 81, статті 90, частини шостої статті 94, статті 242 КАС України. Однак, касаційна скарга в цій частині не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України у взаємозв'язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також в тексті касаційної скарги, серед іншого, містяться посилання на постанови Верховного Суду. Проте такі посилання наведені без взаємозв'язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України.
Ураховуючи викладене, Суд не бере до уваги такі посилання скаржника в касаційній скарзі.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження немає.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, Суд
Визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 640/19582/21.
Поновити строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 640/19582/21.
Відкрити касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пльотки Павла Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 640/19582/21.
Витребувати з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи № 640/19582/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
О.В. Кашпур ,
О.Б. Прокопенко
Судді Верховного Суду