29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 400/3525/19
адміністративне провадження № К/990/28330/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 400/3525/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи,
У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправною і скасувати частину наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 368 о/с від 09 вересня 2019 року щодо призначення майора поліції ОСОБА_1 (№ 0070548) старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Центрального відділу поліції з посадовим окладом 2500 грн з 09 вересня 2019 року, звільнення з посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності ГУНП в Миколаївській області;
поновити майора поліції ОСОБА_1 (№ 0070548) на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності ГУНП в Миколаївській області;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь майора поліції ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи з 09 вересня 2019 року по дату прийняття рішення судом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області від 12 вересня 2019 року № 368 о/с у частині щодо призначення майора поліції ОСОБА_1 старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Центрального відділу поліції, з посадовим окладом 2500 гривень, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності, з 09 вересня 2019 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року скасовано. Справу №400/3525/19 направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 12 вересня 2019 року № 368 о/с в частині призначення майора поліції ОСОБА_1 старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Центрального відділу поліції з посадовим окладом 2500 грн з 09 вересня 2019 року, та звільнення з посади старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Поновлено ОСОБА_1 з 09 вересня 2019 року на посаді, аналогічній посаді старшого оперуповноваженого в управління боротьби з наркозлочинністю (у складі кримінальної поліції) ГУНП в Миколаївській області. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи з 09 вересня 2019 року по 19 березня 2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 840,00 грн (вісімсот сорок гривень 00 копійок).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року скасовано в частині зобов'язання Головне управління Національної поліції в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи з 09 вересня 2019 року по 19 березня 2024 року. В цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи з 09 вересня 2019 року по 10 липня 2024 року в сумі 86777,37 грн. (вісімдесят шість тисяч сімсот сімдесят сім гривень тридцять сім копійок). Вказана сума зазначена без утримання податків та обов'язкових платежів. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та покликається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, у справах № 620/3663/19, № 820/6677/16 і № 825/896/18.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Однак, скаржник не наводить обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та щодо усіх справ, у яких Верховним Судом були зроблені висновки (на які посилається скаржник).
Суд зазначає, що посилання виключно на указані постанови Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, самі по собі не доводять неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України та зводиться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі № 400/3525/19 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська