29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 160/28581/23
адміністративне провадження № К/990/26334/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №160/28581/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпровська міська рада, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» у видачі містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки для будівництва будівель та споруд станцій технічного огляду, автомагазину та кафе за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0016, викладені у листі головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16.05.2022 №А2839383250881742509, наказі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16.05.2022 року №122 «Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень», листі головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16.06.2023 №7/20-260 та наказі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16.06.2023 №133 «Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень»;
- зобов'язати Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» від 16.12.2021 про надання містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки з урахуванням висновків суду та прийняти рішення про видачу містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки для будівництва будівель та споруд станцій технічного огляду, автомагазину та кафе за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0016 відповідно до наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» містобудівного розрахунку, затвердженого протоколом містобудівної ради від 09.10.2020 за №175.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову у видачі містобудівних умов та обмежень Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» на забудову земельної ділянки для будівництва будівель та споруд станцій технічного огляду, автомагазину та кафе за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. № 2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0016, яка викладена у листі головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16.06.2023 №7/20-260 (А3126237187121612324) та наказі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16.06.2023 №133 «Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень». Зобов'язано Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради прийняти рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки для будівництва будівель та споруд станцій технічного огляду, автомагазину та кафе за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0016, відповідно до наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» містобудівного розрахунку, затвердженого протоколом містобудівної ради від 09.10.2020 за №175. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024, що залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» - адвоката Крюкової Дар'ї Олександрівни про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі №160/28581/23 задоволено частково. Стягнуто з Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 5166,66 грн. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5166,66 грн. відмовлено.
08.07.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, в якій заявник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, варто зауважити, що в такому випадку обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник зобов'язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.
Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов'язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
Надаючи належну оцінку посиланням скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду, Суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник покликається на приписи пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №826/3694/16 та Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №1522/16455/12.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
При цьому, Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
У справі, що розглядається, спір стосується відмови суб'єкта владних повноважень у видачі містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 20.10.2020, предметом оскарження у справі №826/3694/16 є вимога про визнання протиправними та скасування наказів Державної фіскальної служби України №138 від 16.02.2016 «Про ліквідацію, створення та зміну назв окремих митних постів митниць ДФС», Закарпатської митниці ДФС України від 01.03.2016 №131 «Про введення в дію змін до структури Закарпатської митниці ДФС», в частині, що стосується ліквідації митного поста «Тячів» та сектора митного оформлення «Хуст» та наказу Державної фіскальної служби України №221 від 15.03.2016 «Про внесення змін до класифікатора ДФС, Митниць ДФС, їх структурних підрозділів, спеціалізованих департаментів і органів ДФС з питань державної митної справи».
У справі №1522/16455/12 предметом спору є вимога про визнання за кожним з позивачів окремо майнових прав на об'єкти інвестування, у зв'язку з укладенням договорів пайової участі у фінансуванні будівництва об'єкта нерухомого майна.
Варто зазначити, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Отже, оскільки у справах, на які посилається скаржник, існують інші фактичні обставини, внаслідок яких виникли спірні правовідносини, та предмет розгляду, Суд відхиляє вказані посилання та не приймає їх до уваги.
Крім того, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник покликається на приписи пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що у аналогічних правовідносинах з врахуванням особливостей спірних правовідносин відсутні висновки Верховного Суду.
Однак, такі посилання мають загальний характер та не містять в собі належного правового обґрунтування.
Так, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Суд зазначає, що формальне посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, в контексті вищевикладеного, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо оскарження додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, ухваленої за результатами апеляційного перегляду вказаного рішення, Суд зазначає наступне.
Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, то, відповідно, порядок його оскарження є таким, як і для рішення по суті.
Однак, касаційна скарга взагалі не містить зазначення підстав, з яких, на думку заявника, Суд має здійснити касаційний перегляд вказаних рішень у цій справі.
Наведене свідчить, що заявник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із врахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №160/28581/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ СЕРВІС» до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В. Тацій