26 липня 2024 року
м. Київ
справа №560/13331/23
адміністративне провадження № К/990/21246/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Бучик А. Ю., Чиркіна С. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №560/13331/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 )звернувся до суду з позовом до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області", в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо непроведення перерахунку і зарахування пільгової вислуги років позивачу до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 15.08.1997 по 18.08.2015 з розрахунку 1,5 року за 1 рік служби;
- зобов'язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України здійснити перерахунок та зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 15.08.1997 по 18.08.2015 з розрахунку 1,5 року за 1 рік служби, про що внести зміни в наказ №212 о/с від 18.08.2015 про звільнення ОСОБА_1 в частині календарної вислуги років;
- зобов'язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області документи відносно позивача для призначення йому пенсії за вислугу років.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Хмельницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 14.11.2023 позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо непроведення перерахунку і зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 15.08.1997 по 18.08.2015 з розрахунку 1,5 року за 1 рік служби.
Зобов'язав Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 15.08.1997 по 18.08.2015 з розрахунку 1,5 року за 1 рік служби, про що внести зміни в наказ №212 о/с від 18.08.2015 про звільнення ОСОБА_1 в частині календарної вислуги років.
Зобов'язав Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області документи відносно ОСОБА_1 для призначення йому пенсії за вислугу років.
У задоволенні вимог до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області" - відмовив.
За результатами апеляційного перегляду справи, Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 18.03.2024 скасував вказане вище рішення та ухвалив нове судове рішення, яким позов залишив без розгляду.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 31.05.2024 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (направлена поштовим зв'язком 23.05.2024), в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2023 залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2024 касаційну скаргу залишено без руху. Заявнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строків на касаційне оскарження із доказами на обґрунтування причин його пропуску (довідка суду про направлення/ненаправлення у визначений законом строк судового рішення скаржнику; довідка з відділення поштового зв'язку про направлення/ненаправлення судом, копії матеріалів справи, які свідчать про направлення/ненаправлення у визначений законом строк судового рішення скаржнику тощо) або вказати інші причини пропуску строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів; надати докази сплати судового збору у розмірі 880,80 гривень.
Копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху отримано скаржником 02.07.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
В межах встановленого ухвалою Верховного Суду від 24.06.2024 строку скаржником (11.07.2024) надіслано до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на подання касаційної скарги та документ про сплату судового збору у розмірі 880, 80 гривень.
Таким чином вимог ухвали Суду про залишення касаційної скарги без руху в частині сплати судового збору - виконані.
Щодо заяви про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №560/13331/23.
В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, поданої на виконання вимог ухвали касаційного суду від 24.06.2024, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини третьої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не надсилав йому копію судового рішення від 18.03.2024. Також зазначає, що матеріали паперової судової справи № 560/13331/23 доказів відправлення постанови від 18.03.2024 не містять. Вказує, що докази відправлення постанови від 18.03.2024 також відсутні і підсистемі «Електронний суд». Окрім того, зазначає, що у квітні місяці 2024 року погіршився стан здоров'я, однак у зв'язку із тим, що у вказаний період перебував у місті Дніпро не міг звернутися до лікаря через постійні обстріли міста та лікувався самостійно. Прибувши до міста Хмельницький звернувся до лікаря, після чого перебував на амбулаторному лікуванні (денний стаціонар) з 10.05.2024 по 23.05.2024 (на підтвердження вказаної обставини надав медичну довідку). Таким чином, ОСОБА_1 не було відомо про ухвалення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 , а протягом вказаного вище строку не мав можливості подати касаційну скаргу у визначений процесуальним законом строк. Проте відразу по закінченню лікування 23.05.2024 звернувся із касаційною скаргою.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив оскаржувану постанову 18.03.2024, а отже, передбачений процесуальним законом тридцятиденний строк закінчився 17.04.2024. Водночас, касаційну скаргу скаржник направив поштовим зв'язком до Верховного Суду 23.05.2024, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 18.03.2024, зареєстровано в ньому - 19.03.2024 та оприлюднено - 20.03.2024.
Статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідно до статті 3 цього Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
Таким чином, про наявність постанови постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 скаржник мав змогу дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень з моменту її оприлюднення, тобто з 20.03.2024.
Окрім того, залишаючи касаційну скаргу без руху Суд в ухвалі від 24.06.2024 звертав увагу позивача, що зазначені ним у касаційній скарзі обставини (неотриманням копії оскаржуваної постанови від 18.03.2024) не свідчать про ненаправлення йому судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, оскільки обов'язок такого направлення/вручення встановлено процесуальним законом (стаття 251 КАС України), а скаржником не надано належних та достатніх доказів свого твердження, якими, на переконання касаційного суду можуть бути, зокрема, довідка суду про направлення/ненаправлення у визначений законом строк судового рішення скаржнику; довідка з відділення поштового зв'язку про направлення/ненаправлення судом, копії матеріалів справи, які свідчать про направлення/ненаправлення у визначений законом строк судового рішення скаржнику тощо.
На підтвердження факту неотримання постанови від 18.03.2024 надав скріншот з системи «Електронний суд». Проте, колегія суддів відхиляє наданий скаржником доказ, оскільки він жодним чином не підтверджує факт надходження/ненадходження постанови від 18.03.2024 саме в електронний кабінет позивача, адже у касаційній скарзі та заяві про поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 зазначив, що він не зареєстрований у системі «Електронний суд». Таких відомостей не міститься і в Комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
Окрім того, факт перебування позивача на амбулаторному лікуванні (денний стаціонар) з 10.05.2024 по 23.05.2024 не підтверджує та не спростовує того, що скаржник не мав об'єктивної можливості звернутися до суду касаційної інстанції у межах строку, встановленого статтею 329 КАС України, з 20.03.2024 по 17.04.2024.
Колегія суддів звертає увагу, що на виконання вимог ухвали Суду від 24.06.2024 жодних належних та допустимих доказів стосовно ненадходження позивачеві оскаржуваної постанови від 18.03.2024 на які звертав увагу та зазначав Суд в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, скаржник не надав. Позивач обмежився лише посиланням на те, що матеріали паперової справи доказів направлення йому копії оскаржуваної постанови від 18.03.2024 не містять.
Оцінюючи поважність наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Перевіряючи інші (погіршення стану здоров'я; самостійне лікування; перебування у місті Дніпро) наведені скаржником в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження доводи, Верховний Суд приходить до переконання, що такі підстави поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, позаяк є абстрактними, узагальненими, не підтверджені належними доказами та такими, що не містять ознак наявності перепони у вчиненні процесуальної дії протягом визначеного законодавством строку.
Також, Верховний Суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Слід зауважити, що у розглядуваній справі позивач звернувся до суду із касаційною скаргою із значним пропуском строку, що становить більше одного місяця та є суттєвою обставиною, яка впливає на розгляд судом питання про поновлення такого строку.
Верховний Суд наголошує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків касаційного оскарження.
У підсумку можна виснувати про те, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованою, непідтвердженою належними та допустимими доказами, а підстави, вказані у ній, є неповажними. Відтак з наведеного вбачається, що скаржник згаданий вище недолік до теперішнього часу не усунув та поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження на вказав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 329, 333, 355, 359 КАС України, Суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання касаційної скарги на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №560/13331/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №560/13331/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: В. М. Бевзенко
Судді: А. Ю. Бучик
С. М. Чиркін