29 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/32332/23 пров. № А/857/5653/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Гудима Л.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року, ухвалене суддею Ковальчуком В.Д. у м. Луцьку, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 140/32332/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Державна митна служба України, виконуючий обов'язки начальника Львівської митниці Кузнік Андрій Юрійович про скасування рішення про коригування митної вартості товару,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці Кузніка А.Ю. № 284-дс від 22.09.2023 року, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці Кузніка А.Ю. № 1064-о від 22.09.2023 року, на підставі якого позивач звільнений з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Державної митної служби України;
- поновити позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Державної митної служби України з 22.09.2023 року;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
02 лютого 2024 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. На думку суду, факт затримання позивача та отримання позивачем підозри у вчинення кримінального правопорушення під час виконання ним своїх службових обов'язків, підриває авторитет і довіру у суспільства до органів Державної митної служби.
Суд вважає, що службовим розслідуванням доведено скоєння позивачем дисциплінарного проступку.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
Таку позицію обґрунтовує тим, що в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності не зазначено які саме дії (чи бездіяльність) були вчинені позивачем і в чому полягає суть вчиненого ним дисциплінарного проступку.
Підставою для видання наказів від 22.09.2023 та вжиття відповідних заходів реагування, стали матеріали дисциплінарного провадження, які ґрунтуються, на інформації про наявність порушеного щодо позивача кримінального провадження. Інші докази порушення позивачем службової дисципліни, з посиланням на нормативно-правові акти, в матеріалах службового розслідування відсутні.
З цих підстав, позивач вважає, що відповідач не довів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, порушення присяги державного службовця.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 15.08.2023 Львівська митниця отримала подання Львівської обласної прокуратури про проведення службового розслідування в порядку ст. 651 Закону України «Про запобігання корупції» від 15.08.2023 № 31/2-818вих-23, вх. Львівської митниці від 15.08.2023 № 40295/8.7.
У поданні зазначено, що відносно позивача 13.03.2023 порушено кримінальне провадження № 42023140000000078 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 368 і ч. 1 ст. 263 КК України.
У ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, позивачу 03.08.2023 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 368 і ч. 1 ст. 263 КК України.
17.08.2023 відповідач прийняв наказ № 153 «Про проведення службового розслідування».
У ході службового розслідування відповідач встановив, що позивач порушив:
- п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону України від 10.12.2015 «Про державну службу»;
- ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 23, ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 54 Закону України «Про запобігання корупції»;
- пункт 2 розділу 3 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Національним агентством України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158;
- пункти 3.1.1, 3.1.3 п. 3.1, п. 3.5, п. 3.6, п. 3.7 розділу 3, п. 5.1, п. 5.3 розділу 5 наказу Державної митної служби України від 02.09.2021 № 668 «Про затвердження Кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України»;
- вимоги Посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці від 30.05.2023.
До порушення цих норм призвела поведінка позивача, внаслідок якої позивача затримали та вручили підозру у вчиненні кримінального правопорушення - отриманні неправомірної вигоди.
Відповідач зробив висновок, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, який підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов'язків, і свідчить про те, що позивач порушив Присягу державного службовця.
На основі висновків службового розслідування відповідач прийняв наказ № 284-дс від 22.09.2023 року, яким до позивача застосовував дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та наказ № 1064-о від 22.09.2023 року, на підставі якого звільнив позивача з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Державної митної служби України, у зв'язку із застосування дисциплінарного стягнення.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною першою статті 64 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ), встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 65 Закону № 889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
9-1) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б";
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;
15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Частиною 5 статті 66 Закону № 889-VIII передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону № 889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Частиною 1 статті 71 Закону № 889-VIII передбачено, що Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання цього положення Кабінет Міністрів України постановою № 1039 від 04.12.2019 року затвердив Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі - Порядок № 1039).
Відповідно до п. 25 Порядку, дисциплінарна справа повинна містити:
дату і місце її формування;
підстави для відкриття дисциплінарного провадження;
характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;
відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;
пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень;
пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);
належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
У поданні за результатами дисциплінарного провадження, комісія вказала, що позивач вчинив такі дисциплінарні проступки: порушення присяги державного службовця, порушення правил етичної поведінки державних службовців; дії, що шкодять авторитету державної служби, використання повноважень в особистих (приватних) інтересах.
Вчинення позивачем цих дисциплінарних проступків зумовлено тим, що відносно позивача 13.03.2023 порушено кримінальне провадження № 42023140000000078 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 368 і ч. 1 ст. 263 КК України.
У ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, позивачу 03.08.2023 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 368 і ч. 1 ст. 263 КК України, а саме отримання неправомірної вигоди в сумі 200 євро та незаконне зберігання вогнепальної зброї.
Комісія з проведення дисциплінарного розслідування дійшла до висновку, що причинами і умовами, що сприяли вчиненню позивачем дисциплінарних проступків є: превалювання приватного інтересу над державними (стосовно дотримання вимог законодавства України, у тому числі антикорупційного), свідоме ігнорування положень чинного законодавства України, в тому числі вимог Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про запобігання корупції», положень нормативно-правових актів з питань державної митної справи, відомчих наказів Державної митної служби України, Львівської митниці; неналежний рівень особистої зацікавленості стосовно вивчення та практичного застосування положень законодавства, у тому числі антикорупційного, самостійного покращення своїх вмінь, навичок та знань, відповідно до функцій та завдань займаної посади, підвищення професійного рівня, удосконалення організації службової діяльності, з метою забезпечення виконання вимог пункту 3.11 розділу 3 наказу Держмитслужби від 02.09.2021 № 668 «Про затвердження кодексу та правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України».
Частиною 1 статті 36 Закону України «Про державну службу» передбачено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".
З тексту Присяги видно, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
На думку апеляційного суду, факт затримання позивача через можливе вчинення ним кримінального правопорушення під час виконання ним своїх службових обов'язків та вручення у зв'язку з цим підозри, підриває авторитет і довіру до органів Державної митної служби України.
Також, як видно з матеріалів дисциплінарного провадження, подія затримання позивача отримала суспільний резонанс через публікації у засобах масової інформації.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що відповідач встановив в діях позивача склад дисциплінарного проступку, а саме порушення присяги державного службовця, що знайшло своє відображення у порушенні правил етичної поведінки державного службовця та вчиненні дій, що шкодять авторитету державної служби.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що підставою звільнення позивача є вчинення дисциплінарного проступку (порушення Присяги державного службовця, вчинення дій які підривають довіру суспільства до держслужбовців та органів держави), а не вчинення кримінального правопорушення.
Як встановив апеляційний суд, в межах службового розслідування не досліджувалось питання отримання чи не отримання позивачем неправомірної винагороди, чи вчинення іншого кримінального правопорушення, тому вирок у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 і ч. 1 ст. 263 КК України, не може мати доказового значення, під час вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Тому, апеляційний суд вважає непереконливими аргументи позивача про те що до встановлення вироком суду винуватості позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 і ч. 1 ст. 263 КК України, немає підстав для звільнення позивача за вчинення дисциплінарного проступку.
Також апеляційний суд, встановив, що відповідач, застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення, врахував тяжкість дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем, обставини цього проступку та тяжкість наслідків вчиненого проступку.
Отже, позивач прийняв спірні накази на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що свідчить про законність оскаржених наказів.
Підсумовуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року в справі № 140/32332/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Л. Я. Гудим