Справа № 320/10399/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
29 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Костюк Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 при обчисленні додаткових видів грошового забезпечення посади, яку обіймав перед звільнення з військової служби в довідках про розмір грошового забезпечення посади, яку обіймав ОСОБА_1 , від 10.09.2023 № 06/20215, від 12.01.2024 № 13/1205;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві скореговані довідки про розмір грошового забезпечення посади, яку обіймав перед звільненням з військової служби ОСОБА_1 , в яких здійснити обчислення додаткових видів грошового забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання станом на 01 січня 2022 р. та на 01 січня 2023 р. визначених на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 р. у справі № 320/6270/23.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги фактично спрямовані на належне виконання іншого судового рішення (рішення Київського окружного адміністративного суду від 320/10399/24 у справі №320/10399/24). Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Не погоджуючись з ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підтвердження своєї позиції апелянт зазначає, що дії відповідача щодо невірного розрахунку та зазначення у новій довідці додаткових складових грошового забезпечення не були предметом розгляду у справі №320/10399/24. Зазначає, що судом першої інстанції у справі №320/10399/24 не досліджувалось питання розмірів додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, премії) за посадою позивача у гривневому еквіваленті, які підлягають зазначенню у довідці, виданій відповідачем на виконання рішення суду, оскільки це не охоплювалося предметом спору у справі.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження у справі.
Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено за результатами розгляду тотожного позову тому, що поданий до суду, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 в адміністративній справі № 320/10399/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 10.01.2023 №ВСЗ/383 ОСОБА_1 в підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2022, на 01.01.2023 відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», враховуючи складові грошового забезпечення визначені Законом України №2011-XI «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розміри яких мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 і на 01.01.2023.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення посади, яку обіймав перед звільнення з військової служби ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), станом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (2 481,00 грн) та на 01.01.2023 (2 684,00 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії.
На виконання вказаного рішення суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено довідку №06/20215 від 19.09.2023 станом на 01.01.2022 та довідку №13/1205 від 12.01.2024 станом на 01.01.2023, в якій вказано розміри грошового забезпечення позивача, розраховані з застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
Однак, як вказує позивач, при підготовці відповідної довідки відповідачем невірно розрахований грошовий (числовий, гривневий) розмір вказаних складових грошового забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у даній справі між сторонами виник новий спір (щодо незгоди позивача із розміром складової оновленої довідки), який не пов'язаний з рішенням у справі №320/10399/24 та його виконанням у порядку судового контролю, позаяк, у тій справі предметом спору було дослідження наявності права позивача на отримання нової довідки, натомість, його складові та розміри, які мають бути включені в довідку для перерахунку пенсії не досліджувались судом та судом в цій частині рішення зобов'язального характеру не приймалось, задля того, щоб позивач мав реалізовувати свої права через механізм судового контролю або визнання дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень.
Наразі, позов заявлено не про право на отримання довідки, а про незгоду позивача із зазначеними в ній складовими (що не досліджувалось судом у попередній справі), що і має перевірити суд.
Таким чином, питання, поставлені на розгляд суду у цій справі, не були предметом дослідження у справі №320/10399/24, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення.
Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні всі елементи для застосування наслідків, передбачених п. 2 частиною першою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з приписами п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній ухвалі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, а тому, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 312, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
Л.О. Костюк