П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/7616/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Бітова А.І. та Коваля М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року (суддя Пекний А.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 16.06.2023) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
10.04.2023 ГУ ДПС в Одеській області звернулося до адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з фізичної особи - платника податків суму заборгованості по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 139949,88 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ГУ ДПС відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції проігноровано наявність суттєвого порушення з боку позивача приписів підпункту 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 286.2 ст. 286 ІІК України, ст. ст. 18, 23 Закону України "Про оцінку земель" та пунктів 1, 2 Розділу "II. Порядку складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень" наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 "Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових і повідомлень-рішень платникам податків" з приводу встановлення бази оподаткування для плати за землю, підстав обчислення сум плати за землю, та яким документом повинно підтверджуватися нормативно-грошова оцінка окремої земельної ділянки.
Також, на думку апелянта, судом першої інстанції було проігноровано порушення з боку позивача приписів п. п. 42.2, 42.5 ст. 42, п. 287.5 ст. 287 ПК України з приводу визначення дати, з якої виникає зобов'язання у фізичної особи щодо сплати плати за землю і з приводу листування контролюючих органів, що ґрунтується на тому, що в матеріалах справи відсутні належні докази наявності по земельній ділянці за кадастровим номером 5123783500:01:001:1270 відомостей, отриманих позивачем з Державного земельного кадастру, про нормативно грошову оцінку цієї земельної ділянки. З цього приводу апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що станом на дату подання до суду цієї позовної заяви позивачу було відомо про рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 по справі №420/23160/21, що набрало законної сили 16.08.2022, визнано протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Овідіопольської районної ради від 11 липня 2014 року №631-VI "Про затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)". Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що саме за цим нечинним рішенням райради від 11.07.2014 року №63I-VI позивач нарахував плату за землю за 2022 рік.
Порушення судом першої інстанції норм процесуальною права, на переконання апелянта, полягає у ігноруванні приписів ст. 90, ч. 3 ст. 257, ч. 1 ст. 259 КАС України щодо врахування обсягу та характеру доказів у справі та відсутності у матеріалах справи клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області за адресою: м. Одеса, пров. Гвоздиковий буд. 4 (а.с. 19).
У зв'язку із несплатою ОСОБА_1 податкової заборгованості, контролюючим органом 14.12.2017 було сформовано на направлено на податкову адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" № 39392-17 на загальну суму податкового боргу станом на 13.12.2017 за основним платежем - 18546,30 грн. (а.с. 15).
18.05.2018 згадана вимога не була вручена адресату та повернута з підстав закінчення терміну зберігання (а.с. 16).
Станом на 14.02.2023, відповідно до інтегрованої картки (ІКП) та довідки про суму податкового боргу, податкова заборгованість ОСОБА_1 складає 357731,96 грн. (а.с. 12-14).
Зазначена заборгованість утворилася в т.ч. внаслідок несплати за податковим повідомленням-рішенням №1416609-2411-1503 від 10.08.2022 земельного податку з фізичних осіб на суму 139949,88 грн. (а.с. 17).
Згадане ППР надсилалося на податкову адресу ОСОБА_1 та було повернуто до податкового органу з підстав закінчення терміну зберігання (а.с. 18).
Оскільки визначена вищезгаданими ППР сума грошового зобов'язання набула статусу узгодженої, проте не сплачена у встановлені законодавством строки, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду з даним адміністративним позовом про її стягнення.
Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог контролюючого органу, а тому задовольнив їх у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За приписами підпункту 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції до 23 травня 2020 року) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Пункт 58.3. статті 53 ПК України змінено Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX (набрав чинності з 23 травня 2020 року), а саме викладено в такій редакції: "Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу".
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Згідно з пунктом 70.1. статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Відповідно до пункту 70.7. статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (в редакції чинній на час направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.
Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Відтак, Податковим кодексом України встановлено обов'язок фізичної особи - платника податків у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки, подавати контролюючим органам відомості про зміну даних протягом місяця з дня виникнення таких змін.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про прийняття відповідного рішення кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень.
Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога форми "Ф" від 14.12.2017 №39392-17 та податкове повідомлення-рішення від 10.08.2022 №1416609-2411-1503 надсилалися контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням на податкову адресу місця проживання відповідача згідно довідки ДРФО.
Згадані відправлення були повернуті до податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта з приводу не зазначення контролюючим органом при направленні ППР та податкової вимоги номеру квартири адресата, оскільки, як зазначалося вище, контролюючий орган направляв відправлення на податкову адресу відповідача згідно відомостей ДРФО. При цьому апелянт в поданій скарзі не спростовує того, що обов'язок щодо інформування контролюючого органу про зміну свого фактичного місцезнаходження він не виконав. Між тим, слід зазначити, що контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати дані Державного реєстру та облікової картки платника та/або розшукувати місцезнаходження платника податку, а тому погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Відповідач в апеляційній скарзі не спростовує того, що обов'язок щодо інформування контролюючого органу про зміну свого фактичного місцезнаходження він не виконав.
Ураховуючи, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення "за закінченням строку зберігання", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою та може бути стягнута в судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги відповідача про незаконність, необґрунтованість, безпідставність податкового повідомлення-рішення від 10.08.2022 №1416609-2411-1503 по земельному податку з фізичних осіб на суму 139949,88 грн. також не заслуговують на увагу, оскільки у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань. Оцінка податкового правопорушення має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 року по справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 року по справі №804/8630/16.
Також, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на окремі порушення судом першої інстанції норми процесуального права, оскільки зазначене не призвело до неправильного вирішення даної справи. Разом з тим, у відповідності до частини другої статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого у даній справі колегією суддів не встановлено. При цьому суд першої інстанції правомірно відніс дану справу до категорії незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного провадження.
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга не містить належних, вагомих і обґрунтованих міркувань, чи доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ГУДПС. Адже суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та прийняв рішення, яке ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов'язковою підставою для скасування судового рішення не встановлено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги позивачів колегія суддів застосовує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 статті 12, статті 257 та ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя А.І.Бітов
Суддя М.П.Коваль