справа №380/12942/24
26 липня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року неповнолітньому сину ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача оформити та видати неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, яке було затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Посилається на те, що 05.02.2024 року її неповнолітній син звернувся до відповідача із заявою, в якій просив оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради від 26.06.1992 року. Така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від надання згоди на обробку своїх персональних даних. Втім, листом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 29.02.2024 року позивачу відмовлено у видачі такого паспорта, вказавши на неможливість видачі паспорта у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України оформляється тільки у формі ID-картки, що містить безконтактний електронний носій. Позивач, діючи в інтересах свого неповнолітнього сина, з вказаною відмовою не погодилася та зазначила, що примушування до обробки персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки є неправомірним втручанням в особисте життя з боку держави та порушенням вимог ст.8 Закону України від 01.06.2010 року №2297-VI «Про захист персональних даних». Крім того, законодавством передбачено можливість видачі паспорта як у формі картки, так і у формі паспорта книжечки. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що дії відповідача щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 за зразком 1994 року ґрунтуються на правильному застосуванні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, та відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначив, що небажання позивача виконувати приписи чинних законодавчих та урядових нормативно-правових актів при оформленні паспорта громадянина України не може слугувати переконливим аргументом протиправності дій суб'єкта владних повноважень, який діє на виконання і в межах чинного законодавства, як і не може бути підставою для того, щоб не виконувати/не дотримуватися приписів законодавства. Крім того, вказав, що заявником не підтверджено належність його батька до громадянства України, адже у свідоцтві про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 у графі «батько» зазначено - ОСОБА_3 , в графі «громадянство» - прочерк. Також, звернув увагу, що заява про видачу паспорта громадянина країни (Додаток 1 до Тимчасового порядку) заповнена некоректно, а саме: в графі «прізвище, ім'я та по батькові» заявник зазначив - « ОСОБА_4 ». З урахуванням викладеного вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Ухвалою судді від 18.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
05.02.2024 року ОСОБА_2 , законним представником якого є його мати - позивач у справі ( ОСОБА_1 ), звернулися до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою, в якій просили оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ. Така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від надання згоди на обробку своїх персональних даних.
До вказаної заяви позивачем додано: заяву ОСОБА_2 за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 ; витяг з реєстру територіальної громади про адресу місця проживання ОСОБА_2 ; дві фотокартки розміром 35х45 мм ОСОБА_2 ; копію паспорта громадянина України законного представника ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 станом на день подання цієї заяви виповнилося 16 років.
Листом відповідача від 29.02.2024 року повідомлено позивачеві, що оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки територіальними органами Державної міграційної служби припинено в 2016 році. Також вказано, що відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Крім того, зазначено, що видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжечка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) неможлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорта підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. З огляду на викладене, правові підстави для оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки у даному випадку відсутні.
Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно з ч.2 ст.32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 20.11.2012 року №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI), суспільні відносини, пов'язані зі збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
За змістом ч.1 ст.10 Закону №5492-VI, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі, якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі).
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
До документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, належить паспорт громадянина України (підп.«а» п.1 ч.1 ст.13 Закону №5492-VI).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 Закону №5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
За змістом ч.2 ст.15 Закону №5492-VI, бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Підстави, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в ч.7 ст.16 Закону №5492-VI, а саме: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.4 ст.21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у ч.7 ст.21 Закону №5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
Така інформація у розумінні п.2 ч.1 ст.3 Закону №5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
25.03.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302).
За змістом п.2 Постанови №302 із застосуванням засобів ЄДДР запроваджено:
з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п.2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-XII;
з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови №302 установлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Відповідно до п.п.1, 2 додатка 2 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» до Постанови №302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України», до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень указаного Закону Кабінет Міністрів України зобов'язано, серед іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
26.10.2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №745, якою внесено відповідні зміни до Постанови №302. Указана постанова набрала чинності з 01.11.2016 року, і з цієї ж дати паспорт громадянина України оформляється у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.
Поряд із цим, відповідно до п.п.3, 5, 8 Положення про паспорт, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 року №3423-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Суд встановив, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з відмовою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області оформити та видати неповнолітній дитині позивача паспорт громадянина України у вигляді (формі) паспортної книжечки.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року зазначено, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
В цій же постанові Велика Палата вказала, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів Державної міграційної служби України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення №2503-ХІІ.
Відтак, дії відповідача щодо відмови позивачу видати паспорт громадянина України у формі книжечки визнані Великою Палатою Верховного Суду у вказаній зразковій справі протиправними.
Таким чином, доводи відповідача у справі, що розглядається, спростовуються вищевикладеними висновками Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.
Разом із тим, пунктом 13 Положення №2503-ХІІ встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма такої заяви, зазначеної у підп.1 п.13 Положення №2503-ХІІ, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13.04.2012 року «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 року №161. Відтак, на сьогодні немає іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації п.13 Положення №2503-ХІІ.
Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що втрата на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2018 року №161 чинності Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року №320, не може бути підставою для невиконання державою в особі її уповноважених органів обов'язку відновити порушені права особи.
У подальшому, наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019 року «Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України» хоч і визначено форму заяви про видачу паспорта громадянина України (додаток 1), проте цей наказ, виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у спірних правовідносинах, оскільки на дату подання документів відсутнє на користь заявника рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання територіального органу Державної міграційної служби України оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження (від 21.11.2018 року у справі №821/1974/17, від 26.06.2019 року у справі №0840/3992/18, від 19.07.2019 року у справі №2340/2876/18, від 25.07.2019 року у справі №807/85/18, від 07.08.2019 року у справі №520/11053/18, від 29.11.2019 року у справі №260/1414/18, від 10.12.2020 року у справі №240/575/20).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що заявником не підтверджено належність його батька до громадянства України, оскільки в переліку підстав, за яких уповноважений суб'єкт має право відмовити заявникові у видачі паспорта, встановленому ч.7 ст.16 Закону №5492-VI, така підстава відсутня. Перелік підстав, наведений у цій статті, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
До того ж, свідоцтво про народження дитини не є тим документом, який підтверджується громадянство її батьків.
Щодо посилань відповідача на те, що заява про видачу паспорта громадянина країни (Додаток 1 до Тимчасового порядку) заповнена некоректно, а саме: в графі «прізвище, ім'я та по батькові» заявник зазначив - « ОСОБА_4 », то такі, на думку суду, є безпідставними, оскільки вказана суперечність у заяві, за наявності у ній необхідної інформації та наявності у відповідача відповідних документів, не може бути підставою для відмови ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, за наявності підстав для його видачі.
Більше того, суд враховує, що обставини щодо неподання позивачем довідки про реєстрацію його батька громадянином України та некоректність заповнення заяви не були зазначені у відповіді відповідача від 29.02.2024 року, як підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року, а тому не можуть братися до уваги під час дослідження правомірності дій відповідача щодо надання ним відповіді на заяву позивача, яка, як зазначалося вище, містить лише інформацію про випадки, коли оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних у контексті вищенаведених норм та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №806/3265/17, суд приходить висновку про протиправність відмови Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області у видачі позивачеві, яка діє в інтересах своєї неповнолітнього сина, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Згідно з п.п.3, 10 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, для належного захисту прав позивача та виконання рішення суду у майбутньому, з наведених вище мотивів та підстав позов належить задовольнити повністю.
Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області у видачі ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 11, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 37831493) оформити та видати ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), 2008 року народження, у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 11, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 37831493) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер та серія паспорта: НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.