Іменем України
29 липня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/557/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,
24 травня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 12 червня 2024 року просить:
1) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що позивачка 26 березня 2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою № 2641 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала всі необхідні документи.
З першою виплатою пенсії позивачці не було виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п. 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При особистому зверненні в усній формі, позивачці було відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівнику охорони здоров'я, який має понад 30 років такого стажу.
Позивачка звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України до відповідача із заявою про нарахування та виплату такої допомоги.
Листом відповідача від 30.05.2024 № 22551-21401/П-02/8-2600/24 відмовлено у призначенні грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рекомендовано звернутися до органів Пенсійного фонду України та надати уточнюючі довідки, що за період роботи надавалися відпустки без збереження заробітної плати не більше 1 місяця в рік.
Позивачка не погодилась з такою відмовою, тому звернулась з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 29 травня 2024 року адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою від 10 червня 2024 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
12 червня 2024 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.06.2024, в обґрунтування заперечень проти позову послався на таке.
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із зверненнями через вебпортал Пенсійного фонду України 10.05.2024 №ВЕБ-26002-Ф-С-24-082688 та 29.05.2024 № ВЕБ-26002-Ф-С24-092387, які зареєстровані 10.05.2024 № 21401/П-2600-24 та 29.05.2024 № 24011/П-2600-24.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 30.05.2024 № 22551-21401/П-02/8-2600/24 надано роз'яснення на звернення позивачки та зазначено наступне. Громадянка ОСОБА_1 звернулась із заявою 26.03.2024 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заяву було опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Після опрацювання було прийняте рішення про призначення пенсії від 08.04.2024 № 262140012695.
З посиланням на пункт пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, відповідач зазначив, що для визначення права на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону ОСОБА_1 необхідно звернутися до органів Пенсійного фонду України та надати уточнюючі довідки, що за період роботи позивачці надавалися відпустки без збереження заробітної плати не більше 1 місяця в рік.
Враховуючи зазначене, підстави для призначення грошової допомоги гр. ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій відсутні.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) 26.03.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.04.2024 № 262140012695 позивачці призначено пенсію з 29.03.2024.
Після призначення пенсії позивачку як отримувача пенсії постановлено на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві.
З першою виплатою пенсії позивачці не було виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.05.2024 (номер звернення ВЕБ-26002-Ф-С-24-082688) позивачка звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівнику органів охорони здоров'я у розмірі десяти місячних пенсій.
Листом від 30.05.2024 № 22551-21401/П-02/8-2600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивачу про відмову у нарахуванні та виплаті зазначеної грошової допомоги. У листі вказано, що для визначення права на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рекомендуємо звернутися до органів Пенсійного фонду України та надати уточнюючі довідки, що за період роботи надавалися відпустки без збереження заробітної плати не більше 1 місяця в рік.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 4 червня 2019 року право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні норми передбачені статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Таким чином, з 4 червня 2019 року дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України діє п. «е'ст. 55 вказаного Закону України «Про пенсійне забезпечення'в редакції, яка була до змін, що внесені до неї законами України від 2 березня 2015 року № 213-VIII та від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, а саме в наступній редакції: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення'Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17 (2-а/328/80/17) зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії.
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема частиною 1 статті 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини 1 статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, вказаним Порядком передбачено, що у разі наявності в трудовій книжці саме неправильних чи неточних записів, для підтвердження стажу приймаються уточнюючи довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи особи.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 02.04.1984 року наявні записи:
01.04.1984 прийнята у Сватівську райсанепідемстанцію помічником ентамолога (запис № 1);
05.06.1987 наданий розрахунок у зв'язку з переїздом по місцю служби чоловіка (запис №2);
04.10.1990 прийнята в Гусевську санепідемстанцію лаборантом-бактеріологом (запис № 3);
02.01.1991 переведена на посаду фельдшера-лаборанта (запис № 4);
21.09.1991 звільнена за власним бажанням (запис № 5);
07.09.1992 прийнята на посаду санітарним фельдшером долікарського кабінету поліклінічного відділення у Кремінській райлікарні (запис № 6);
15.05.2000 переведена інструктором ЛФК відділення відновлювального лікування (запис № 10);
15.06.2000 переведена медсестрою фізкабінету відділення відновлювального
лікування (запис № 11);
16.02.2001 переведена інструктором лікувальної фізкультури відділення відновлювального лікування (запис № 12);
31.03.2004 звільнена за власним бажанням (запис № 13);
01.04.2004 прийнята на посаду лаборанта бактеріологічної лабораторії у Кремінській райепідемстанція (запис № 14);
31.12.2006 звільнена у зв'язку з скороченням штату (запис № 15);
02.01.2007 прийнята лаборантом бактеріологічного відділення у Кремінській РТМО (запис № 16);
29.12.2011переведена лаборантом бак.відділення на 0,5 ставки відділу відділення профілактики на 0,5 ставки за госпрозрахунку (запис № 21);
02.01.2014 переведена лаборантом медицина бак. відділення КДЛ на 0,5 ставки та лаборантом медицина бак. відділення відділення профілактики на 0,5 ставки (запис № 22);
24.12.2014 року переведена лаборантом медицина бак. відділення КДЛ на 0,75 ставки та лаборантом медицина бак. відділення профілактики по госпрозрахунку на 0,25 ставки (запис № 23);
01.10.2020 переведена на посаду лаборанта медицини бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії на 0,75 ставки та 0,25 ставки лаборантом медицини бактеріологічного відділу відділення профілактики (запис № 26).
Дослідженням записів трудової книжки судом встановлено, що недоліків і неточностей записи трудової книжки не містять. Відповідач також на будь-які недоліки або неточності записів трудової книжки не вказує. Відтак записами у трудовій книжці підтверджується робота позивача на різних посадах в закладах охорони здоров'я.
Згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, до закладів і установ охорони здоров'я входять, зокрема: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри;
До найменування посад у вказаних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, входять: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Згідно з довідкою від 17.04.2024 № 1155/02 ОСОБА_1 працює з 13.06.2022 на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії з відділом експрес діагностики у Комунальному некомерційному підприємстві «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва».
Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач працювала на роботах, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні (код ЗПЗ055Е2).
Наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Згідно із зазначеного довідника код підстави ЗПЗ055Е2 - це працівники охорони здоров'я за наявності спеціального стажу роботи за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Загальний страховий стаж позивача згідно з Формою РС-право становить 39 років 02 місяці 27 днів, що підтверджується розрахунком стажу позивача.
Відповідно до індувідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) спеціальний стаж ОСОБА_1 за кодом ЗПЗ055Е2 облікований з 2000 року по лютий 2023 рік (2 місяці).
З трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.04.1984 убачається, що в період до 2000 року позивачка працювала:
01.04.1984 прийнята у Сватівську райсанепідемстанцію помічником ентамолога (запис № 1);
05.06.1987 наданий розрахунок у зв'язку з переїздом по місцю служби чоловіка (запис № 2);
04.10.1990 прийнята в Гусевську санепідемстанцію лаборантом-бактеріологом (запис № 3);
02.01.1991 переведена на посаду фельдшера-лаборанта (запис № 4);
21.09.1991 звільнена за власним бажанням (запис № 5);
07.09.1992 прийнята на посаду санітарним фельдшером долікарського кабінету поліклінічного відділення у Кремінській райлікарні (запис № 6);
15.05.2000 переведена інструктором ЛФК відділення відновлювального лікування (запис № 10);
15.06.2000 переведена медсестрою фізкабінету відділення відновлювального лікування (запис №11);
16.02.2001 переведена інструктором лікувальної фізкультури відділення відновлювального лікування (запис № 12).
У вказані вище періоди роботи позивача діяв наказ Міністерства охорони здоров'я України №146 від 23.10.1991 «Про атестацію середніх медичних працівників (із змінами).
Додатком 2 до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.10.1991 № 146 визначена номенклатура середніх медичних працівників, до яких віднесено: 4. фельдшер; 9. фельдшер (інструктор) з санітарної освіти; 10. лаборант санітарно-гігієнічної лабораторії; 13.лаборант з бактеріології; 22. медична сестра з фізиотерапії; 24. медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури.
Отже, позивачка працювала на посадах середнього медичного персоналу, що відповідно до положень Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (незалежно від найменування посади), надають право отримання спірної грошової допомоги.
Таким чином, позивачка з урахуванням роботи на вказаних посадах мала достатній спеціальний страховий стаж на відповідних посадах більше 30 років, тобто умова щодо страхового стажу дотримана.
Згідно з матеріалами пенсійної справи позивача, до звернення позивача за призначенням пенсії за віком, пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати позивачці не призначались.
Враховуючи, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку 60 років, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, на день досягнення пенсійного віку працювала в медичному закладі охони здоров'я комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та мала відповідний загальний страховий стаж, в тому числі достатній спеціальний страховий стаж на таких посадах, і до цього не отримувала будь-яку пенсію, суд дійшов висновку, що вона мала право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити спірну грошову допомогу, суд зазначає, що органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
Заява позивача щодо призначення пенсії від 26.03.2024 розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Хмельницькій області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 08.04.2024 № 262140012695 про призначення пенсії.
В той же час, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Таким чином, в даному випадку обов'язок виплати грошову допомогу у відповідності до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, покладений на територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.
Тому, одночасно з першою виплатою призначеної пенсії (п. 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п. 6, 7 Порядку № 1191) Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві - орган, де позивач перебуває на обліку, мало нарахувати та виплатити позивачу спірну допомогу.
Доводи відповідача стосовно того, що для визначення права на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону, ОСОБА_1 необхідно звернутися до органів Пенсійного фонду України та надати уточнюючі довідки, що за період роботи позивачці надавалися відпустки без збереження заробітної плати не більше 1 місяця в рік суд вважає необгрунтованими з таких підстав.
Як вже було зазначено судом, з аналізу з пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та норм Порядку № 1191 слідує висновок про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
При цьому, будь-яких інших вимог щодо набуття особою права на грошову допомогу, законодавство не визначає.
Тобто, в контексті спірних відносин, з'ясування відповідачем періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати, не може мати вплив на право особи на отримання такого виду грошової допомоги. Суд звертає увагу, що між сторонами виник з приводу грошової допомоги, що визначається пунктом 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058, та не відноситься до визначення стажу роботи, який передбачає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відтак, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у нарахуванні позивачу грошової допомоги, що передбачена п. 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправною.
Тому наявні підстави для зобов'язання ГУПФУ в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, що передбачена пунктом 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 гривень.
З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 968,96 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241, 242-246, 255, 263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що викладена у листі від 30.05.2024 № 22551-21401/П-02/8-2600/24, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова