про відмову в задоволенні відводу судді
26 липня 2024 року №320/1185/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії і бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповідей на письмові заяви позивача на письмові заяви ОСОБА_1 на ім'я Міністра оборони України від 10.07.2023 та 21.08.2023 у визначений законодавством терміни;
- визнати незаконним звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 без проведення з ним на день виключення зі списків особового складу повного розрахунку відповідно до поданого рапорту від 07.08.2008, а також на підставі постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 у справі №2а-60/10, що набрала законної сили 16.02.2010;
- скасувати накази директора департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 23.06.2008 №31 та Міністра оборони України (по особовому складу) від 26.04.2008 щодо звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу департаменту та всіх видів забезпечення, поновивши полковника ОСОБА_1 на військовій службі на попередній посаді або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня посаді на підставі ч.2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь полковника ОСОБА_1 виплату матеріального і грошового забезпечення за період з 07.08.2005 по дату фактичного поновлення на посаді включно, на підставі ч.2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 позовну заяву залишено без руху.
25.07.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про відвід судді Горобцової Я.В. в адміністративній справі №320/1185/24, яка 25.07.2024 передана судді Горобцовій Я.В.
В обґрунтування обставин, за яких суддя Горобцова Я.В. в подальшому не може брати участь у розгляді адміністративної справи №320/1185/24, позивач вказує, що розгляд питання про відвід судді Горобцової Я.В, є виконанням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо заперечення принципу неупередженості і має бути максимально безстороннім та об'єктивним з метою усунути будь - які сумніви в забезпеченні незалежного доступу людини до правосуддя та принципу справедливості самого судочинства.
Позивач вважає, що існують суб'єктивні і об'єктивні критерії які обґрунтовують сумніви у неупередженості і об'єктивності судді, вважає, що суддя надалі не може приймати жодних рішень у справі 320/1185/24 з огляду на норми міжнародного законодавства та національного законодавства, так і з огляду на міркування етичного характеру, оскільки було порушено п'ятиденний строк встановлений статтями 160, 161, 169 КАС України при вирішенні питання про відкриття провадження по страві. З огляду на що, не вчинення суддею дій у межах вказаного терміну свідчить, що судді взагалі не наділений повноваженнями постановляти ухвали щодо залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року у задоволенні заяви позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Горобцової Я.В. в адміністративній справі №320/1185/24 відмовлено.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Горобцової Я.В. у справі № 320/1185/24 передати для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду заяви про відвід.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Панченко Н.Д. для розгляду питання про відвід судді Горобцової Я.В.
Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11.10.2006, відповідно до яких зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Згідно з ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При цьому, ч.4 ст.36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи; запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії» викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Доводи позивача побудовані лише на його суб'єктивних припущеннях.
Так, з аналізу поданої позивачем заяви про відвід судді від розгляду справи вбачається, що останній в обґрунтування такої заяви зазначає основною підставою в цілому для відводу, процесуальні дії судді та не погодження з процесуальними рішеннями.
Так, обґрунтовуючи подану заяву заявник зазначив, що суддя Горобцова Я.В. лише через чотири з половиною місяці після подання позовної заяви видала ухвалу про залишення позову без руху, при цьому вона мала її надіслати поштою.
Також суддя проігнорувала, що позивач є людина, а не фізична особа та назвала його ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 .
Крім того, позивач звернув увагу, що він в частині позовних вимог вчасно звернувся з позовом, а в частині подав заяву про поновлення строку на звернення до суду.
Також позивач додав, що суддя протиправно надала строк на усунення недоліків тривалістю лише п'ять днів, тоді як законом передбачений десятиденний строк.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, виходячи з викладеного вище в сукупності та виходячи з аналізу аргументів позивача вбачається, що останній фактично не погоджується з процесуальним рішенням та діями суду, що в свою чергу, з урахуванням приписів процесуального законодавства, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.
Суд зауважує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі №9901/673/18 та від 04.10.2018.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, виходячи з викладеного вище в сукупності та виходячи з аналізу аргументів позивача вбачається, що останній фактично не погоджується з процесуальним рішенням та діями суду, що в свою чергу, з урахуванням приписів процесуального законодавства, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви заявника та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Горобцової Я.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Панченко Н.Д.