ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"29" липня 2024 р. Справа № 420/15904/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої державі,
Військова частина НОМЕР_1 (надалі, також - позивач, ВЧ НОМЕР_1 ) 23.05.2024 звернулася в Одеський окружний адміністративний суд з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі, також - відповідач, ОСОБА_1 ), в якій просила:
- визнати дії ОСОБА_1 протиправними щодо завдання збитків державі, в особі Військової частини НОМЕР_1 під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по речовій службі на загальну суму 16 839,66 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в розмірі 16 839,66 грн по речовій службі, яка встановлена службовим розслідуванням, за результатами якого видано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) від 09.04.2016 №869.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої державі передано для розгляду за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 визначено головуючого суддю Тимощука О.Л.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом: подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску з 23.01.2020 по 22.05.2024; надання суду документа про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гриві 40 (сорок) копійок або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог зазначеної ухвали представник позивача 23.07.2024 сформував в системі «Електронний суд» заяву про поновлення процесуального строку. У поданій заяві звернув увагу на встановлений статтею 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» трирічний строк, протягом якого особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності. На підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду з цією позовною заявою представник позивача навів обставини, аналогічні тим, які були вказані у долученій до позову заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, оцінку поважності яких надано судом в ухвалі від 22.07.2024, зокрема, залучення особового складу та представника юридичної служби ВЧ НОМЕР_1 до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, неналежне виконання попереднім начальником юридичної служби ВЧ НОМЕР_1 своїх обов'язків, а також зосередження протягом тривалого часу особового складу ВЧ НОМЕР_1 , в тому числі представників юридичної та фінансово-економічної служб за межами території ВЧ після введення 24.02.2022 воєнного стану на території України. Додатково звернув увагу на долучений наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.11.2022 №343, згідно якого всі представники, які уповноважені на представництво ВЧ НОМЕР_1 в суді вибули із пункту постійної дислокації військової частини на виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупуванні «Соледар» та знаходяться в довготривалому відрядженні та залучені до виконання бойових завдань, ведення воєнних (бойових) дій. Окрім цього, представник позивача вказав на пріоритетність норм частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України над нормами частини 5 статті 122 КАС України у питанні застосування строків звернення до адміністративного суду у спорах про стягнення належної заробітної плати у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці. Представник позивача переконаний, що запровадження воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною пропуску строку на звернення до суду та має ураховуватися при вирішенні питання щодо поновлення такого строку. Додатково зазначив, що інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин пропуску строку, немає. Враховуючи викладене, просив поновити пропущений процесуальний строк.
Досліджуючи обставини виконання позивачем вимог ухвали від 22.07.2024 щодо зазначення поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, суд вказує на таке.
Відповідно до частини 1, абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У спорах, пов'язаних з проходженням та звільненням з публічної служби застосовується місячний строк для звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) "Устименко проти України" (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений "особливими і непереборними" обставинами.
У пункті 47 Рішення Суду зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Представник позивача на підтвердження неможливості своєчасно звернутися до суду з цим позовом у зв'язку із введенням воєнного стану долучив наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.11.2023 №343, згідно з яким майор юстиції ОСОБА_2 , помічник командира бригади з правової роботи - начальник юридичної служби та лейтенант юстиції ОСОБА_3 , офіцер юридичної служби, з 28.11.2023 прибули з пункту постійної дислокації військової частини до оперативно-тактичного угруповання "Соледар” та приступили до виконання службових обов'язків безпосередньо в районах ведення бойових дій під час забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що представником позивача підтверджено поважність причин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду з цим позовом в період з 28.11.2023 по 22.05.2024.
Водночас, на підтвердження існування об'єктивних обставин, які мали місце у період з 23.01.2020 по 27.11.2023 та які унеможливили своєчасне звернення до суду з цим позовом, представник позивача не наводить жодних доводів та не долучає жодних доказів.
При цьому, суд повторно звертає увагу, на позицію Касаційного адміністративного суду складі Верховного Суду, викладену у постанові від 29 вересня 2022 року в справі №500/1912/22 стосовно того, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення строків звернення до суду, якщо позивач не обґрунтував неможливість такого звернення у встановлені строки.
Також суд вважає помилковими та відхиляє доводи представника позивача стосовно необхідності застосування у спірних правовідносинах частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки ця норма регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду у спорах про стягнення належної працівникові заробітної плати у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, що є відмінним від предмета цього спору, з яким звернулася ВЧ НОМЕР_1 до суду 22.05.2024.
Окрім цього, є помилковим посилання представника позивача на норми Закону Україну «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», оскільки такі норми зазначеного Закону є нормами матеріального права, а не процесуального.
Таким чином, ВЧ НОМЕР_1 не надано суду належних пояснень щодо причин пропуску строків звернення до суду у період з 23.01.2020 по 27.11.2023.
Суд констатує, що заява ВЧ НОМЕР_1 від 23.07.2024 так і не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, а доводи представника позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для застосування місячного строку на звернення до суду.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Враховуючи наведене, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування поважності тривалого пропуску місячного строку звернення до суду, позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а позовна заява вважається поданою без дотримання відповідного строку звернення до суду.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Оскільки представником позивача у встановлений законом строк не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то наявні усі правові підстави для повернення позовної заяви ВЧ НОМЕР_1 .
Окрім цього, представником позивача не надано доказів виконання вимоги ухвали суду від 22.07.2024 про залишення позовної заяви без руху в частині надання документа про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.
Водночас суд звертає увагу позивача на те, що в силу вимог частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, керуючись статями 122, 123, 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 у період з 23.01.2020 по 27.11.2023 строку звернення в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої державі, з підстав, визначених у заяві про поновлення процесуального строку від 23.07.2024.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої державі, - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.