26 липня 2024 року Справа № 280/4458/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізький області форми «Ф» від 26.03.2024 № 0235417-2410-0829-UA23060070000082704.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.10.2009 між ТОВ «Національний клуб Запорізька січ» та сімома фізичними особами, серед яких позивач, укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ.А-1, А-3, яка розташована за адресою: м.Запоріжжя, Будинок відпочинку (о.Хортиця), буд.36, на підставі якого позивач на правах співвласності з іншими особами, став співвласником 26/100 нежитлової будівлі. Зазначає, що спірне податкове повідомлення - рішення прийняте контролюючим органом щодо нарахування позивачу податку на нерухоме майно, від'ємне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості, за 2023 рік, саме у зв'язку із перебування у власності частки зазначеної будівлі. Разом з тим, на думку позивача, відповідачем протиправно не було враховано те, що належна позивачу будівля не експлуатується за призначенням та законсервована. А відтак, позивач вказує на те, що на нього розповсюджується пільга у вигляді звільнення від сплати податку, оскільки об'єкт нежитлової нерухомості законсервований та не використовується за призначенням. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що за даними ІКС «Податковий блок» та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності позивача перебуває об'єкт нерухомого майна - 26/100 часток нежитлової будівлі літ. А-1, А-3 загальною площею 5294,0 кв. метри за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим є платником податку на нерухоме майно. Відповідач зазначає, що позивача на звільнення від сплати податку є хибними, оскільки підпункт 2.4.2 пункту 2.4 Положення про податок на нерухоме майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5, розповсюджує свою дію виключно на юридичних осіб. Також зазначено, що згідно даних пошуку GOOOGLE за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя, Будинок відпочинку (о. Хортиця), буд. 36, тобто в тій як каже позивач законсервованій будівлі, знаходиться пейнтбольний клуб «STALKER», який діючий є навіть клубні картки клієнта, який вміщає до 40 клієнтів, наявні фото локації. Отже позивач використовує у своїх або інший спосіб будівлю для надання відповідних послуг а отже не є законсервованим. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив зазначено, що всім наведеним у відзиві твердженням відповідача, була вже дана належна оцінка адміністративними судами в інших справах, де сторонами були позивач та відповідач. Також вказує, що відповідач за допомогою належних, допустимих, достовірних доказів не довів суду обставин того, що нежитлова будівля на цей не законсервована та використовується, зокрема позивачем за призначенням, у тому числі для надання послуг з ігри у пейнтбол, тощо. При таких обставинах, оскільки відповідач будучи суб'єктом владних повноважень за допомогою належних, допустимих, достовірних доказів не довів суду правомірності формування ППР та нарахування позивачу до сплати податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно у розмірі у розмірі 23 055,37 грн за 2023 рік; не довів відсутність розповсюджується дія пільги, що визначена ч.2 пп.2.4.2. п.2.4. Положення, на нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно у розмірі у розмірі 23 055,37 грн за 2023 рік - позовні вимоги є обґрунтованими.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
З матеріалів справи судом установлено, що за даними АІС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником 26/100 часток нежитлової будівлі літ.А-1, А-3 загальною площею 5294,0 кв.метри за адресою: АДРЕСА_1 .
26.03.2024 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 0235417-2410-0829-UA23060070000082704, яким позивачу визначено зобов'язання за 2023 рік в розмірі 23055,37 грн.
Вважаючи протиправним прийняте відповідачем рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з пп.266.1.1 п.266.1, пп.266.3.1, пп.266.3.3 п. 266.3, пп.266.5.1 п. 266.5, пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з ст.2, ч.1 ст.5, ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Відповідно до пп.266.4.1, пп.266.4.3 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а)для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б)для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Отже, платниками податку на нерухомість є власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості відповідно до рішень органів місцевого самоврядування з урахуванням норм Податкового кодексу України.
Про наявність у фізичної особи об'єктів власності, контролюючий орган дізнається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Головне управління ДПС у Запорізькій області згідно даних АІС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має у розпорядженні інформацію про право власності позивача на об'єкт нерухомості: 26/100 частин нежитлової будівлі літ. А-1, А-3, загальною площею 5294,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Пільга з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, надається на наступні об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, серед іншого об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції, капітального ремонту або законсервовані та не використовуються за призначенням.
Посилання відповідача, як доказ правомірності своїх дій, на лист Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради №02/2-01/2343 від 20.12.2018 щодо розповсюдження пільги звільнення від сплати податку лише на юридичних осіб є безпідставним, оскільки зміст листа протирічить підпункту 2.4.2 вищезазначеного Положення, яким встановлено пільгу як для фізичних так і юридичних осіб.
Доводи відповідача щодо відсутності доказів підтвердження консервації даного об'єкта згідно вимог «Положення про порядок консервації основних та виробничих фондів підприємств», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1183 від 28.10.1997, спростовується змістом Положення, дія якого розповсюджується лише на основні виробничі фонди підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а також засновані на державній власності.
Розповсюдження пільги, що визначена ч.2 пп.2.4.2. п.2.4. Положення про податок на майно, на позивача, як співвласника 26/100 часток нежитлової будівлі, яка звільняє його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року по справі №280/2578/21, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управління ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення - рішення від 06.06.2019 №000078-5007-0829, №000077-5007-0829 та №0019408-5007-0829, та податкову вимогу форми «Ф» №53454-50/829 від 07.10.2019.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року по справі №280/12508/21, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 05.06.2020 №0022614-5005-0829 та від 10.06.2021 №0709754-2406-0829.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року по справі №280/8842/23, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.06.2023 №0012407-2410-0829-UA23060070000082704 та від 09.06.2023 №0012406-2410-0829-UA23060070000082704.
Суд звертає увагу на таке.
Згідно з п.61.1. ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено виключно на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені ст.75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено: «… згідно даних пошуку GOOOGLE за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя, Будинок відпочинку (о. Хортиця), буд. 36, тобто в тій як каже позивач законсервованій будівлі, знаходиться пейнтбольний клуб «STALKER», який діючий є навіть клубні картки клієнта, який вміщає до 40 клієнтів, наявні фото локації. … Отже позивач використовує у своїх або інший спосіб будівлю для надання відповідних послуг а отже не є законсервованим. …».
Проте суд зазначає, що змістовна оцінка доводів відповідача може бути надана лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України, а не шляхом подання до суду роздруківки з інтернет ресурсу.
Як було зазначено самим відповідачем у відзиві на позовну заяву: «… в рішеннях суду №280/6212/19, 280/2578/21, 280/6203/20, 280/12508/21, 280/8842/23 які набрали законної сили, не були враховані обставини стосовного того, що нежитлова будівля літ. А-1, А-3 за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, Будинок відпочинку (о. Хортиця), буд. 36 перебуває у використанні де проводяться заходи пейнтболу, а отже не є законсервованим. …».
Отже, відповідач ще з 2019 року ставить під сумнів те, що будівля літ. А-1, А-3 за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, Будинок відпочинку (о. Хортиця), буд. 36 є законсервованою, проте не вживає жодних заходів та/або дій спрямованих на встановлення можливого порушення.
Такі обставини, на думку суду, свідчать про відсутність належного податкового контролю з боку відповідача протягом тривалого часу, а також не використання контролюючим органом в повній мірі повноважень, наданих Податковим кодексом України.
Крім того, суд зазначає, що господарською діяльністю, в розумінні Господарського кодексу України, є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
До загальних ознак господарської діяльності закон відносить не тільки факт надання послуг за винагороду, а й систематичність таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Відповідно до частини 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
В Україні забороняється здійснення господарської діяльності фізичною особою без реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії, дозволу чи іншого дозвільного документа для провадження певних видів господарської діяльності.
Відповідно до підпунктів 20.1.10.20.1.46 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив: «…отже позивач використовує у своїх або інший спосіб будівлю для надання відповідних послуг. …», проте такі доводи відповідача також не підтверджені жодними належними та достатніми доказами.
За таких обставин, на теперішній час належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нежитлова будівля не законсервована та використовується, зокрема, позивачем за призначенням, відповідачем до суду, всупереч вимогам закону, не надано, доводи позивача не спростовані.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 26.03.2024 №0235417-2410-0829-UA23060070000082704.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 15.05.2024.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву подано за допомогою системи «Електронний суд», позивачу за звернення до суду з вищевказаною позовної заявою належало сплатити судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Таким чином, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 968,96 грн.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «Ф» від 26.03.2024 № 0235417-2410-0829-UA23060070000082704.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова