29 липня 2024 рокум. Ужгород№ 260/4479/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача 1 про залишення без розгляду позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Адвокат Каверін Сергій Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ) яким просить суд:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2015 по червень 2016 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по червень 2016 року із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
3. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із липня 2016 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
4. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із липня 2016 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
5. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по червень 2019 року включно.
6. Зобо'язати НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період за період із 01.03.2018 по червень 2019 року включно у розмірі 4463,15 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
7. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди липень 2019 року та з березня 2020 року по 27.06.2020 включно.
8. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за періоди липень 2019 року та з березня 2020 року по 27.06.2020 включно у розмірі 4463,15 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
9. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із серпня 2019 року по лютий 2020 року включно.
10. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із серпня 2019 року по лютий 2020 року включно у розмірі 4463,15 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Представником відповідача 1 подано до суду клопотання про залишення без розгляду позовних вимог, у зв'язку із пропуском трьох місячного строку звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд враховує таке.
Строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частині 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до абзацу 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Суд зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин по відношенню до відповідача 1 стаття 233 частини перша та друга КЗпП України встановлювала, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Спір охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці", а тому у відповідності до наведеного положення строк звернення до суду із цим позовом не обмежувався.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року (далі по тексту Закон України №2352-IX), стаття 233 частини 1 та 2 КЗпП України викладено у наступній редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
З порівняння наведених положень вбачається, що з 19.07.2022 року строк звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, є обмеженим та становить три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Накладаючи на фактичні обставини справи описане нормативно-правове регулювання, суд зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин з відповідачем 1 у цій справі строк звернення до суду із позовом щодо виплати позивачу спірних сум грошового забезпечення не обмежувався, натомість у подальшому (а саме з 19.07.2022 року) строк звернення до суду із аналогічними позовними вимогами є обмеженим та становить три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Отже, процесуальним питанням, яке підлягає з'ясуванню у цій справі, є можливість застосування норми КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду з позовом до правовідносин, які виникли до набрання чинності такою нормою, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права. Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 24.01.2019 року у справі №803/2402/14.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що стаття 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-IX щодо обмеження права на звернення до суду тримісячним строком підлягає застосуванню до нових спірних правовідносин, тобто до тих, які виникли після 19.07.2022 року (правила прямої дії закону в часі), та не врегульовує питання строку звернення до суду з позовом щодо правовідносин, що виникли до 19.07.2022 року.
Протилежний підхід до вирішення цього питання та застосування до спірних правовідносин ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-IX суперечитиме положенням ч. 1 ст. 58 Конституції України та не відповідатиме засаді доступу до правосуддя.
Таким чином, суд вважає, що до строку звернення до суду із цим позовом щодо спірних правовідносин з відповідачем 1 необхідно застосовувати положення ч.2 ст. 233 КЗпП України в редакції до внесення змін Законом України №2352-IX, які не обмежували право осіб на звернення до суду про стягнення заробітної плати будь-яким строком.
Виходячи з наведеного, суд констатує, що строк звернення до суду із цим позовом не пропущений, а відтак доводи представника відповідача 1 суд відхиляє, в зв'язку з чим в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання представника відповідача 1 про залишення без розгляду позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
СуддяЯ. М. Калинич