Справа № 761/1540/21
Провадження № 2/761/486/2024
11 липня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників процесу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої порожньо-транспортною пригодою,
В січні 2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- стягнути з відповідачів ПрАТ «Саламандра», ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду 46816,39 грн.;
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду, у вигляді витрат на оренду транспортного засобу - 23250,0 грн.; у відшкодування моральної шкоди 12000,0 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13 жовтня 2019р. о 21 год. 35 хв. в м. Києві, на перехресті бульв. Шевченка та вул. Хрещатик, мала місце дорожньо - транспортна пригода (далі по тексту - ДТП), а саме: водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota Land Cruiser 100», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Subaru Outback», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності позивачу.
Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, відтак позивачеві було заподіяно майнової шкоди.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2019р. у справі № 761/41445/19, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На час ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , була застрахована, згідно полісу № AO/3844299, у відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра».
Позивач зазначає що керуючись нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він звернувся до ПрАТ «Страхована компанія «Саламандра» та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі заяву про страхове відшкодування від 29 листопада 2019р.
Станом на дату подання позовної заяви страховиком на користь позивача було здійснено виплату частини страхового відшкодування у розмірі 67965,89 грн.
Натомість відповідно до Наряду-замовлення № ЦБ008775 від 03 березня 2020р. повна вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача склала 114782,28 грн.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди (повна вартість відновлювального ремонту) і отриманою страховою виплатою становить 46816,39 грн.
Окрім цього, у зв'язку з пошкодженням належного йому на праві власності транспортного засобу, позивач був вимушений понести витрати у розмірі 23250,0 грн. на оренду іншого транспортного засобу у строк з 14 лютого 2020р. до 28 лютого 2020р. на час, коли транспортний засіб позивача перебував у ремонті. Вказані витрати підтверджуються договором № 872244472 та квитанцією про сплату орендних платежів.
Також позивач вказував, що з вини відповідача ОСОБА_2 позивач зазнав також і моральної шкоди, яку за своїми внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності і справедливості, оцінив у 12000,00 грн., й просив відшкодувати шляхом стягнення на свою користь із відповідача, наголошуючи, що у зв'язку з ушкодженням майна позивач протягом тривалого часу зазнавав незручностей, обумовлених необхідністю проведення ремонту пошкодженого майна. При цьому, як позивач вказує, замість того, щоб займатися особистими справами, він вимушений був витрачати час не лише на проведення необхідного ремонту, а на пошук способів отримання відшкодування із ОСОБА_2 у судовому порядку, адже останній відмовлявся відшкодувати заподіяну шкоду в добровільному порядку, чим створював додаткові незручності для позивача та його родини. Більше того, належний позивачеві автомобіль «Subaru Outback», д.н.з. НОМЕР_2 , був його основним засобом пересування. Пошкодження автомобіля в ДТП завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2021р. відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників процесу.
Відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» було подано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що відповідачем було своєчасно розглянуто заяву позивача про страхове відшкодування, проведено розрахунок розміру страхової виплати, і здійснено сплату страхового відшкодування на користь позивача у встановленому законом порядку, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача саме до цього відповідача.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021р. було задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.
За результатами виконаної (проведеної) судової експертизи судовим експертом було складено та надано до суду до матеріалів справи Висновок № СЕ-19/111-23/49006-АВ від 11 грудня 2023р. (далі по тексту - висновок експерта).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024р. поновлено провадження у справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2024р., провадження у справі у частині позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», у зв'язку з відсутністю предмета спору закрито й продовжено розгляд справи у частині позовних вимог до ОСОБА_2 . Також протокольною ухвалою суду було прийнято зміну (уточнення) розміру позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Так, з урахуванням зміни (уточнення) розміру позовних вимог позивач просив суд:
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача майнову шкоду у розмірі 46816,39 грн.; витрати на оренду транспортного засобу у розмірі 23250,0 грн.; моральну шкоду у розмірі 12000,0 грн.;
- здійснити розподіл судових витрат.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спірне можливо, позивач вимушений був звернутись до суду, з вказаним позовом.
До судового засідання представником позивача було подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, яка заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 , про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, в судові засідання не з'являвся, поважність причин неявки не повідомив, у встановлений судом строк, відповідач відзив на позов до суду не подавав.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 13 жовтня 2019р. о 21 год. 35 хв. в м. Києві, на перехресті бульв. Шевченка та вул. Хрещатик, сталася ДТП, за участі автомобілів: «Toyota Land Cruiser 100», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, та «Subaru Outback», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якої є позивач.
Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, відтак позивачеві було заподіяно майнової шкоди.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019р. у справі № 761/41445/19, яка набрала законної сили, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом вставнолено, що на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована відповідно до дійсного на дату ДТП полісу № AO/3844299, виданого ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» у межах страхової суми за шкоду заподіяну майну -100000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 цього Закону України, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Судом встановлено, що в поза судовому порядку, позивач звертався до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» з заявою про виплату йому суми страхового відшкодування.
За результатами розгляду вказаної заяви страховиком на користь позивача було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 67965,89 грн.
Відповідно до Наряду-замовлення № ЦБ008775 від 03 березня 2020р. повна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Outback», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 114782,28 грн.
Згідно Висновку № СЕ-19/111-23/49006-АВ від 11 грудня 2023р. який було складено, на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021р. про призначення судової автотоварознавчої експертизи, експертами Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням зносу становить 63589,06 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 140394,31 грн.
Вирішуючи питання про надання переваги одному доказу перед іншим, суд звертає увагу на те, що висновок судової експертизи має перевагу порівняно з наявними у справі іншими доказами, у тому числі й звітами спеціалістів-оцінювачів, з огляду на те, що судові експерти попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а сам висновок складено безпосередньо для надання до суду у цю справу.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Положення ч. 1 ст. 1194 ЦК України, визначають, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, страховик здійснив на користь потерпілого належну виплату страхового відшкодування у розмірі визначеної вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу. А тому відшкодуванню з боку фактичного заподіювача шкоди на користь потерпілої особи підлягає різниця між фактичним розміром шкоди (повною фактичною вартістю відновлювального ремонту автомобіля) та здійсненою виплатою страхового відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між повною фактичною вартістю відновлювального ремонту автомобіля та сплаченим позивачу розміром страхового відшкодування 46816,39 грн. (114782,28 грн. - 67965,89 грн.).
Звертаючись до суду з вимогами, в порядку ст. 22 ЦК України, про стягнення на свою користь з відповідача витрат, які поніс позивач з оренди автомобіля - 23250,0 грн., позивач посилався, на договір прокату за № 872244472, укладеного з ПІІ «ВІП-Рент», згідно якого вимушений був орендувати інший автомобіль у період часу з 14 лютого 2020р. по 28 лютого 2020р., на час проведення відновлювального ремонту його автомобіля.
Суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 787 ЦК України, за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.
Однією із особливих рис договору прокату є те, що об'єктом договору прокату може бути лише рухома річ, крім транспортних засобів, щодо яких ЦК України містить окремі положення. Як правило, об'єкт договору прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.
Отже, найм (оренда) транспортного засобу виділяється в окремий різновид договору найму, виходячи із особливостей його об'єкта, яким є повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК України).
У ч. 2 ст. 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Частина 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 2 ст. 216 ЦК України).
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).
Як встановлено судом, позивач уклав з ПІІ «ВІП-Рент» договір прокату автомобіля № 872244472 у простій письмовій формі. Таким чином, оскільки зазначеними сторонами договору прокату не дотримано вимоги закону про нотаріальне посвідчення цього договору прокату, цей правочин є нікчемним та не створює для його сторін прав і обов'язків (такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у поставові від 18 квітня 2018р. у справі № 753/13595/15-ц, від 30 вересня 2019р. у справі № 759/5467/16-ц).
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, в п. 3 Постанови від 31 березня 1995р. за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що діями відповідача позивачу завдано моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від останнього, додаткових зусиль для організації свого життя, відчуття ним негативних емоцій, перебування у стресовій ситуації, неможливість користуватися автомобілем значний проміжок часу, при цьому судом встановлено, що ДТП мала місце з вини відповідача, тому суд вважає вірним, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди - 12000,0 грн.,
Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,8 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 грн.; витрати на оплату вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 1015,2 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України; ст. ст. 3, 9, 22, 29, 32, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )) про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої порожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди майнову шкоду у розмірі 46816 /сорок шість тисяч вісімсот шістнадцять/ грн. 39 коп.; у відшкодування моральної шкоди 12000,0 /дванадцять тисяч/ грн.; судовий збір у розмірі 840,0 /вісімсот сорок/ грн. 80 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,0 /п'ять тисяч/ грн.; витрати на оплату вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 1015 /одна тисяча п'ятнадцять/ грн. 20 коп.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 16 липня 2024р.
Суддя: