Справа № 686/18285/24
Провадження № 1-кс/686/5597/24
05 липня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали за клопотанням начальника ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» ОСОБА_2 про вирішення питання, стосовно вилучених заборонених для зберігання речей і предметів ув'язненими та засудженими,
встановив:
28.06.2024 року начальник державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить передати в дохід держави заборонені предмети: мобільні телефони марки «NOMI» i244, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , та марки «POCO», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , які було виявлено та вилучено в ув'язненого ОСОБА_3 , під час проведення вибіркового обшуку в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор». Разом з тим, у мотивувальній частині свого клопотання ОСОБА_2 вказує, що означені мобільні телефони були добровільно видані новоприбулим ув'язненим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, під час проведення повного особистого обшуку на збірному відділенні режимного корпусу №2 ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор». Окрім того, в мотивувальній частині зазначеного, поданого ОСОБА_2 , клопотання, окрім викладеного, йдеться й про те, що зазначені мобільні телефони, знову ж таки, були видані ОСОБА_4 , однак, під час проведення обшуку камери №52 режимного корпусу №1 вказаної установи.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Згідно з ч.1 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Виходячи зі змісту ч.7 ст.102 Кримінально-виконавчого кодексу України вбачається, що за клопотанням установи виконання покарання, слідчий суддя розглядає питання про конфіскацію речей та предметів, які були виявлені у засуджених та які заборонено використовувати в колоніях, або про передачу цих речей і предметів на зберігання до звільнення засудженого відповідно до положень розділу VIII Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про попереднє ув'язнення», особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув'язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув'язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув'язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою. Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу.
Згідно з п.п.1, 2, 4, 5, 6 глави 6 розділу 4 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року № 1769/5, гроші, вилучені в ув'язнених або засуджених під час приймання до СІЗО, зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на склад для зберігання (п.1); вилучені або прийняті на зберігання від ув'язнених чи засуджених гроші, цінності, особисті речі, предмети за їх письмовою згодою (заявою) можуть бути передані (переказані) родичам або іншим особам (п.2); вилучені в ув'язнених гроші та цінні речі і предмети, отримані шляхом обману під час тримання у СІЗО або власник яких не встановлений, передаються в дохід держави згідно з постановою про передавання заборонених для зберігання речей та предметів у дохід держави (додаток 14), підписаною начальником СІЗО та санкціонованою прокурором (4); вилучення грошей, цінних речей та предметів у засуджених, щодо яких вироки набрали законної сили, проводиться відповідно до статей 59, 102 КВК (п.5); за фактом вилучення в ув'язнених чи засуджених продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання, а також для користування та зберігання при собі, за рішенням адміністрації СІЗО у десятиденний строк проводиться службове розслідування (п.6).
Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що до компетенції слідчого судді віднесено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про конфіскацію вилучених саме у засуджених, щодо яких вироки набрали законної сили речей та цінних предметів, які заборонено зберігати у СІЗО, або про передачу цих речей і предметів на зберігання до звільнення засудженого.
Клопотання є процесуальним документом, в якому особа звертається з офіційним проханням про проведення процесуальних дій чи прийняття процесуальних рішень.
Чинний КПК України не містить вимог щодо структури та змісту клопотання про вирішення питання, стосовно вилучених у засуджених заборонених для зберігання речей та предметів. Разом з тим, такий документ повинен відповідати загальним вимогам, які ставляться до текстів управлінських документів.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 4 глави 9 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 р., текст управлінського документа повинен бути чітким, конкретним, лаконічним, інформативним та відповідати орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним нормам. Текст документа повинен стосуватися того питання, яке сформульоване в заголовку до тексту, чітко відображати причину й мету створення документа, розкривати суть конкретної справи, містити аргументовані докази, висновки, пропозиції. Текст, як правило, складається з вступної, мотивувальної та заключної частин. Вступна частина містить підставу, обґрунтування або мету складення документа, мотивувальна - обґрунтування позиції установи, в заключній - висновки, пропозиції, рішення, прохання. Текст документа містить інформацію, для фіксування якої його створено. Інформація в тексті документа викладається стисло, грамотно, зрозуміло та об'єктивно.
Вищенаведеним правовим нормам подане начальником ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» ОСОБА_2 клопотання не відповідає. Так, зміст прохальної частини означеного клопотання суперечить змісту вступної та мотивувальної частин цього клопотання. Зокрема, із тексту поданого начальником ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» ОСОБА_2 клопотання взагалі неможливо зрозуміти в ході якого саме обшуку, в якому місці та у кого ( ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 ) було вилучено мобільні телефони, які ОСОБА_2 просить передати в дохід держави. При цьому слідчий суддя звертає увагу й на ту обставину, що у випадку, якщо вищезазначені мобільні телефони були вилучені у певної особи під час її приймання до СІЗО, такі предмети не можуть бути конфісковані, а мали б бути передані на склад установи для зберігання або ж, за письмовою згодою власника майна, який є ув'язненим, могли бути передані родичам або іншим особам, про яких зазначить володілець майна. До того ж, враховуючи положення ч.7 ст.102 КПК України, на яку ОСОБА_2 посилається у своєму клопотанні, слідчий суддя наділений повноваженнями вирішувати питання про конфіскацію заборонених для зберігання речей, які належать саме засудженій особі, натомість у поданому начальником ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» клопотанні не згадується про те, що певна особа ( ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 ), в якої були вилучені мобільні телефони, є засудженою.
Недоліки, виявлені у клопотанні, позбавляють слідчого суддю можливості проведення розгляду цього клопотання.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінально-виконавчого кодексу України не врегульовано питання повернення клопотання про вирішення питання, стосовно вилучених заборонених для зберігання речей і предметів ув'язненими та засудженими.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання про вирішення питання про передачу вилученого майна в дохід держави повернути особі, яка його подала, роз'яснивши, що після виправлення вказаних недоліків, за наявності правових підстав, ініціатор клопотання вправі повторно звернутися до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Керуючись ст.ст.7, 8, 9, 539 КПК України, ч.7 ст.102 КВК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання начальника ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» ОСОБА_2 повернути особі, яка його подала.
Повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя