Справа № 686/20602/24
Провадження № 1-кс/686/6328/24
26 липня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 62024240010000387,
встановив:
26.07.2024 року старший слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим із заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, яке 25.07.2024 р. було тимчасово вилучене, а саме: на вилучені під час проведення, у період часу з 16 год. 50 хв. по 18 год. 15 хв. 25.07.2024 р., обшуку у належному ОСОБА_4 автомобілі марки та моделі «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , грошові кошти, у сумі 900 доларів США (9 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, серії та номера: PE 91632861 E; PE 91632863 E; PE 91632778 E; PE 91632865 E; PE 91632771 E; PE 91632864 E; PE 91632868 E; PE 91632862 E;PE 91632869 E), та вказаний транспортний засіб; а також на вилучені під час проведення, у період часу з 16 год. 05 хв. по 16 год. 20 хв., огляду місця події (тротуару, що по АДРЕСА_1 , ключі від зазначеного, належного ОСОБА_4 транспортного засобу.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, а також конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України, вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту ч.5 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, ще й наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Водночас, за змістом ч.2 ст.64-2 КПК України, у випадку коли вирішується питання про арешт майна третьої особи, суб'єктом звернення із клопотанням про арешт майна є лише прокурор.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане слідчим клопотання не відповідає.
Так, клопотання слідчого складено формально та містить лише виклад обставин, за яких було вчинено кримінальне правопорушення та затримано ОСОБА_4 , перелік майна, на яке просить накласти арешт слідчий, обставини вилучення цього майна, яке за твердженням слідчого може бути використано як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, посилання на положення закону, які стосуються накладення арешту на майно, зокрема й у випадку забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Разом з тим, зі змісту поданого слідчим клопотання та долучених до цього клопотання документів неможливо встановити, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні.
Так у клопотанні слідчий посилається на те, що є необхідність накладення арешту на майно (транспортний засіб, ключі-запалення від нього та грошові кошти) саме з метою тимчасового позбавлення права на їх відчуження, розпорядження та користування, перераховуючи (без зазначення у розрізі кожного вилученого предмету) ознаки речових доказів, визначені у ст.98 КПК України, не долучаючи при цьому до клопотання відповідної постанови, якою б вищевказане майно було визнано речовими доказами, та не аргументуючи, яке значення має зазначене майно, як речові докази, та які саме обставини за допомогою цих доказів (зокрема, й транспортного засобу та ключів) можливо довести у кримінальному провадженні №62024240010000387, яке розслідується по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно (у випадку, якщо накладення арешту необхідне саме з метою забезпечення збереження речових доказів).
Також, із врахуванням тієї обставини, що слідчий у клопотанні як мету арешту зазначає про необхідність конфіскації майна як виду покарання, слідчий до клопотання мав би долучити документи, які б дали змогу пересвідчитись в обґрунтованості підозри саме тієї особи (яка є власником майна), у вчиненні кримінального правопорушення (повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, докази на підтвердження обґрунтованості цієї підозри), а також не долучає документи, які б надали можливість слідчому судді перевірити законність вилучення під час обшуку та огляду речей, на які просить накласти арешт слідчий, (ухвали слідчого судді, якою б надавався дозвіл на проведення обшуку, та постанови слідчого про визнання майна речовими доказами з іншими підтверджуючими документами (з яких би вбачалось, що вилучені речі мають значення для кримінального провадження, тобто, відповідають критеріям ст.167 КПК України, за наявності яких може тимчасово вилучатись майно).
Зокрема, до клопотання слідчим долучено лише витяг з ЄРДР (на 1 арк.), а також копії: протоколу затримання ОСОБА_4 (на 8 арк.); протоколу огляду місця події (на 3 арк.); протоколу обшуку транспортного засобу (на 7 арк.); довідки НАІС (на 1 арк.), інших документів, якими б слідчий міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було, в тому числі й не було долучено документів, про які зазначено вище.
Не зазначає слідчий у клопотанні, на чиє саме майно він просить накласти арешт (кому належать вилучені під час обшуку грошові кошти), хоча мав би зазначити конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Не наведено у клопотанні слідчого й про існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України. У клопотанні йдеться, що є необхідність в арешті майна, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування цим майном, однак, в чому полягає ця необхідність (при накладенні арешту саме з метою забезпечення конфіскації майна), з матеріалів поданого слідчим клопотання не вбачається.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, матеріали поданого слідчим клопотання не містять актуальних контактних даних осіб, яким належить майно, на яке просить накласти арешт слідчий, що позбавляє слідчого суддю можливості повідомити вказаних осіб про час і місце розгляду справи у передбачений законом строк.
Також, із долученого до клопотання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.07.2024 р. вбачається, що, на момент звернення слідчого із клопотанням про арешт майна, у кримінальному провадженні №62024240010000387 жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, отже вбачається, що слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на майно третьої особи, однак, суб'єктом звернення із таким клопотанням про арешт майна мав бути прокурор.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором, із зазначенням у розрізі кожного вилученого предмету його ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК України, значення для кримінального провадження, мети накладення арешту, визначеної ст.170 КПК України, обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України, та на чиє майно він просить накласти арешт, з долученням документів, про які зазначено вище та якими прокурор має обґрунтовувати доводи клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання слідчого підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України,-
постановив:
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_2 , погодженим із заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні №62024240010000387, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя