24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 177/2452/16-к
провадження № 51-1122км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040230000717, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та жительки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 19:00, перебуваючи на кухні у квартирі АДРЕСА_2 , з мотивів гострої неприязні до ОСОБА_8 умисно завдала йому ножем у праву ділянку грудної клітини удар, чим спричинила проникаюче колото-різане поранення грудини з ушкодженням правої легені, кровотечею з пошкодженням, перекриттям просвітку дихальних шляхів з виливанням крові та розвитком масивної гемаспірації, від якого потерпілий помер.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2022 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 11 липня 2023 року частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Своє рішення касаційний суд мотивував тим, що апеляційний суд переглядаючи вирок місцевого суду, не дотримався вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і належним чином не перевірив наведених в апеляційній скарзі доводів прокурора стосовно законності вироку місцевого суду в частині призначеного засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК і звільнення її від його відбування з випробуванням.
За наслідком нового апеляційного розгляду Дніпровський апеляційний суд 21 листопада 2023 року скасував вирок місцевого суду від 04 серпня 2022 року в частині призначення покарання і постановив свій, яким призначив засудженій покарання за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженої, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування ст. 75 КК, що призвело до призначення засудженій суворого покарання, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання і на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Суть доводів захисника зводиться до незгоди з рішенням апеляційного суду, яким обвинуваченій призначено покарання у виді позбавлення волі, що необхідно відбувати реально.
На переконання ОСОБА_6 , апеляційний суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_7 вчинила злочин через тривалі образи і будучи в умовах сильного емоційного напруження, викликаного переживаннями та страхом за її життя і здоров'я та дітей, приниженням, безпорадністю внаслідок жорстокого поводження з боку потерпілого.
Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно спростував висновок місцевого суду щодо наявності в засудженої обставини, яка пом'якшує її покарання, - щирого каяття.
На думку захисника, обставини, що пом'якшують покарання засудженої, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину і свідчать про відсутність суспільної небезпеки її особи, а тому призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, нижчого від найнижчої межі, установленої в санкції статті, за якою її засуджено, із застосуванням до неї положень статей 75, 76 КК є справедливим.
За твердженням ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги ч. 4 ст. 405 КПК, здійснив розгляд без участі потерпілого.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 надав відповідні пояснення та підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечила стосовно задоволення касаційної скарги захисника і просила ухвалений щодо ОСОБА_7 вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 115 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.
Стосовно проведення апеляційного розгляду без участі потерпілого
Захисник вказує, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ч. 4 ст. 405 КПК провів розгляд справи без участі потерпілого і причини його неявки до суду невідомі.
Верховний Суд не погоджується із цими аргументами зважаючи на таке.
Частиною 4 ст. 405 КПК встановлено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі
в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції належним чином повідомив потерпілого ОСОБА_9 про дату, час і місце судових засідань у Дніпропетровському апеляційному суді, що підтверджено довідками про доставку SMS-повідомлень, наявними в цих матеріалах. Обов'язковою участь потерпілого апеляційний суд не визнавав.
Отже, потерпілий не скористався своїм правом бути присутнім під час апеляційного розгляду справи щодо ОСОБА_7 , що згідно з ч. 4 ст. 405 КПК не було перешкодою для його проведення.
Водночас із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 зі скаргами стосовно неналежного повідомлення про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду й порушення його прав, зокрема до суду касаційної інстанції, не звертався. У касаційній скарзі захисник, крім узагальненої вказівки про те, що апеляційний розгляд здійснено за відсутності потерпілого, не обґрунтовує, яким чином це порушило права засудженої і вплинуло на законність прийнятого апеляційним судом судового рішення.
За таких обставин Верховний Суд відхиляє такі доводи захисту.
Стосовно покарання призначеного ОСОБА_7 апеляційним судом
Частиною 1 ст. 420 КПК установлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, в разі необхідності застосування більш суворого покарання, неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Одночасно за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов'язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 указаного Кодексу.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог закону.
Статтями 50 і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винуватій особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.
Положеннями ч. 1 ст. 69 КК (у редакції, чинній на момент вчинення засудженою злочину) передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 75 КК (у редакції, чинній на час вчинення засудженою діяння), якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, під час призначення покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
За правилами ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, призначаючи засудженій ОСОБА_7 покарання, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК є особливо тяжким, дані про її особу, яка не заперечувала факт завдання смертельного поранення потерпілому, є раніше не судимою, на диспансерних обліках у нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно, має постійне місце проживання і реєстрації. Крім того, місцевий суд визнав щире каяття ОСОБА_7 , активне сприяння розкриттю злочину, перебування на її утриманні престарілої матері та неповнолітньої дочки й те, що ОСОБА_7 є єдиним годувальником у сім'ї та в умовах воєнного часу працює в лавах ЗСУ, обставинами, що пом'якшують її покарання, і не встановив обставин, які його обтяжують.
Водночас суд зважив на особу потерпілого, який вів антисоціальний спосіб життя, зловживав спиртними напоями, його систематичну протиправну поведінку стосовно засудженої та інших членів родини; те, що ОСОБА_7 вчинила злочин у стані значного емоційного напруження, який виник у неї на тлі тривалого накопичення в умовах хронічної психотравмувальної сімейної ситуації переживань страху за життя і здоров'я, приниження, безпорадності, викликаного жорстоким поводженням з боку потерпілого, що підтвердили як сама засуджена, так і свідки допитані під час судового розгляду; те, що після вчиненого злочину минуло майже 6 років, за ці роки ніяких інших злочинів чи адміністративних правопорушень ОСОБА_7 не вчинила.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про можливість призначення засудженій покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК, нижчого від найнижчої межі, установленої санкцією ч. 1 ст. 115 цього Кодексу.
Крім того, місцевий суд вважав, що виправлення ОСОБА_7 можливе без її ізоляції від суспільства і що можна застосувати до неї положення статей 75, 76 КК, звільнивши її від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.
Прокурор не погодився з вироком місцевого суду і подав апеляційну скаргу, в якій, указуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час призначення ОСОБА_7 покарання з одночасним застосуванням положень статей 69, 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного засудженій покарання внаслідок м'якості, просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким визначити засудженій покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2022 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Верховний Суд постановою від 11 липня 2023 року скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Своє рішення мотивував тим, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів прокурора стосовно законності вироку місцевого суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК і звільнення її від його відбування.
За результатами нового апеляційного розгляду Дніпровський апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , не встановив підстав для звільнення засудженої від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, а тому частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду в частині призначеного покарання і постановив свій.
Водночас суд апеляційної інстанції, визначаючи вид і розмір покарання засудженій за ч. 1 ст. 115 КК, зважив на обставини цієї справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, який є особливо тяжким, дані про особу засудженої, яка не оспорювала факт завдання смертельного поранення потерпілому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на диспансерних обліках у нарколога і психіатра не перебуває, характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання і реєстрації, на її утриманні перебуває престаріла матір і на момент вчинення злочину у неї була неповнолітня дочка 2004 року народження, в умовах воєнного часу працює в лавах ЗСУ, наявність кількох обставин, що пом'якшують її покарання, особу потерпілого ОСОБА_8 , який вів антисоціальний спосіб життя, зловживав спиртними напоями, його систематичну протиправну поведінку стосовно засудженої та інших членів родини, а також вчинення нею злочину у стані значного емоційного напруження, який виник у неї на тлі тривалого накопичення в умовах хронічної психотравмувальної сімейної ситуації переживань страху за життя і здоров'я, приниження, безпорадності, викликаного жорстоким поводженням з боку потерпілого.
З урахуванням наведених вище обставин, які пом'якшують покарання засудженої та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, апеляційний суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК, тобто нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, за якою її засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, установлених КК.
Під час призначення ОСОБА_7 покарання суд апеляційної інстанції, керуючись дискреційними повноваженнями, урахував обставини, які відповідно до закону мають правове значення, і встановив обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженою діяння, а тому застосував приписи ст. 69 КК.
Усупереч твердженням захисту, Верховний Суд вважає, що призначене апеляційним судом ОСОБА_7 покарання відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості.
Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з доводами прокурора стосовно помилкового визнання судом обставиною, що пом'якшує ОСОБА_7 покарання, наявності в неї щирого каяття. Цього висновку суд дійшов на підставі того, що засуджена жодного разу ніяким чином не виказувала щирого каяття, ні під час її допиту, ні в судових дебатах чи в останньому слові.
Колегія суддів погоджується з цими твердженнями апеляційного суду, оскільки щирим каяттям є надання винною особою негативної оцінки своїй кримінально караній поведінці, відверте визнання нею тих обставин, які їй ставляться за провину, а отже, характеризують поведінку винної особи після вчинення злочину суто з позицій психологічної переорієнтації, коли вона справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити відповідні об'єктивні дані. Саме по собі визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. З огляду на це, щире каяття необхідно відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом'якшення кримінальної відповідальності.
Касаційний суд зважає також на те, що в касаційній скарзі захисник не навів переконливого обґрунтування до спростування висновку апеляційного суду про необґрунтоване звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, що призвело до м'якості призначеного їй покарання. У касаційній скарзі захист обґрунтовує доводи, спираючись на відокремлену оцінку окремих із тих обставин, які оцінені апеляційним судом у їх сукупності та взаємозв'язку під час апеляційного перегляду.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного засудженій покарання та справедливості обраного їй заходу примусу, захисник у касаційній скарзі не навів.
Вирок апеляційного суду відповідає правилам статей 370, 420 КПК, містить достатні мотиви, з яких суд виходив під час постановлення рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування або зміни судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на наведене вище, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а вирок Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року - без зміни.
Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3